1.1 Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до мса
Вимоги:
- Етичні вимоги до аудиту фінансових звітів (аудитор дотримується відповідних етичних вимог (у т.ч. вимог, які стосуються незалежності) щодо завдань аудиту фінансових звітів)
– Професійний скептицизм (аудитор планує та проводить аудит виходячи з позицій професійного скептицизму, визнаючи можливе існування обставин, які спричиняють наявність суттєвих помилок у фінансових звітах)
– Професійна оцінка (аудитор здійснює професійну оцінку при плануванні та проведенні аудиту фінансових звітів)
Загальні цілі аудитора при проведенні аудиту фінансових звітів полягають у тому, щоб:
– Отримати розумну впевненість щодо відсутності у фінансових звітах в цілому суттєвих помилок по причині шахрайства або недбалості, що, таким чином, дозволяє аудитору висловити думку щодо відповідності підготовлених фінансових звітів (у всіх суттєвих аспектах) застосовним стандартам фінансової звітності; і
– Надавати інформацію про фінансові звіти та іншу інформацію згідно вимог МСА, у відповідності до отриманих аудитором результатів.
Аудитор дотримується відповідних етичних вимог (включаючи вимоги щодо незалежності) до завдань аудиту фінансових звітів. Відповідні етичні вимоги звичайно включають Частину A і Частину B розробленого Міжнародною федерацією бухгалтерів Етичного кодексу професійних бухгалтерів стосовно аудиту фінансових звітів разом з національними вимогами, які мають більш рестриктивний характер.
Частина A розробленого Міжнародною федерацією бухгалтерів кодексу встановлює фундаментальні принципи професійної етики аудитора при проведенні аудиту фінансових звітів та надає концептуальні стандарти для застосування таких принципів. Фундаментальні принципи, яких має дотримуватись аудитор згідно кодексу Міжнародної федерації бухгалтерів, включають наступне:
(a) Цілісність;
(b) Об’єктивність;
(c) Професійна компетенція і добросовісність;
(d) Конфіденційність; і
(e) Професійна поведінка.
Частина B розробленого Міжнародною федерацією бухгалтерів кодексу ілюструє застосування концептуальних стандартів в окремих ситуаціях.
Професійний скептицизм включає підвищену увагу до:
– Аудиторських даних, які суперечать іншим отриманим аудиторським даним.
– Інформації, що ставить під сумнів надійність документів та відповіді на запити, які мають використовуватися в якості аудиторських даних.
– Умови, які можуть включати можливе шахрайство.
Професійний скептицизм є необхідним для критичної оцінки аудиторських даних. Він включає ставлення під сумнів суперечливих аудиторських даних, надійність документів і відповідей на запити, а також іншу інформацію, отриману від управлінського персоналу та найвищого управлінського персоналу.
Професійна оцінка є необхідною, зокрема для рішень про:
• Суттєвість та аудиторський ризик.
• Характер, час і ступінь аудиторських процедур, які використовуються для задоволення вимог МСА і отримання аудиторських даних.
• Оцінку достатності отриманих відповідних аудиторських даних і необхідності зробити більше для досягнення цілей МСА і, таким чином, загальних цілей аудитора.
• Оцінка рішень управлінського персоналу при використанні в компанії застосовних стандартів фінансової звітності.
• Формування висновків виходячи з отриманих аудиторських даних, наприклад, визначення розумності оцінок, зроблених управлінським персоналом при підготовці фінансових звітів.
Основна частина роботи аудитора при формуванні аудиторського звіту полягає в отриманні та оцінці аудиторських даних.
Достатність і відповідність аудиторських даних є взаємозалежними.
Достатність є вимірником кількості аудиторських даних. Кількість необхідних аудиторських даних залежить від аудиторської оцінки ризиків викривлення (чим вищі оцінені ризики, тим, скоріше за все, більша кількість аудиторських даних буде необхідна), а також від якості таких аудиторських даних (чим вище якість, тим менше даних може вимагатися). Проте, отримання більшої кількості аудиторських даних не може компенсувати їх незадовільну якість.
Відповідність є вимірником якості аудиторських даних, тобто їх доречності та надійності при обґрунтуванні висновків, на яких базується аудиторський звіт. Надійність даних залежить від їх джерела і характеру, а також від конкретних обставин їх отримання.
Аудиторський ризик є функцією ризиків суттєвого викривлення і ризику невиявлення. Оцінка ризиків базується на аудиторських процедурах для отримання інформації, необхідної для такої мети, і даних, отриманих під час аудиту. Оцінка ризиків є питанням професійної оцінки, а не питанням, що піддається точному вимірюванню.
Ризики суттєвого викривлення можуть існувати на двох рівнях:
• Рівень загальної фінансової звітності;
• Рівень твердження для класів трансакцій, залишків на рахунках і розголошення інформації.
Ризики суттєвого викривлення на рівні загальної фінансової звітності відносяться до ризиків суттєвого викривлення, які пов’язані, в основному, з фінансовими звітами в цілому та потенційно стосуються багатьох тверджень.
Ризики суттєвого викривлення на рівні твердження оцінюються з метою визначення характеру, часу і ступеня подальших процедур аудиту, які необхідні для отримання достатніх відповідних аудиторських даних. Такі дані дозволяють аудитору висловити думку щодо фінансових звітів на прийнятно низькому рівні аудиторського ризику. Ризики суттєвого викривлення на рівні твердження складаються з двох компонентів: звичайний (невіддільний) ризик і ризик контролю. Звичайний (невіддільний) ризик і ризик контролю є ризиками компанії; вони існують незалежно від аудиту фінансових звітів.
Звичайний (невіддільний) ризик є вищим для деяких тверджень і пов’язаних класів трансакцій, залишків по рахунку і розголошень інформації, ніж для інших.
Ризик контролю є функцією ефективності розробки, впровадження і підтримки внутрішнього контролю управлінським персоналом для зменшення виявлених ризиків, які загрожують досягненню цілей компанії, що є доречними для підготовки фінансових звітів компанії.
Ризик невиявлення
Для певного рівня аудиторського ризику прийнятний рівень ризику невиявлення характеризується зворотним зв’язком з оціненими ризиками суттєвого викривлення на рівні твердження. Наприклад, чим більші ризики суттєвого викривлення, що існують на думку аудитора, тим менший ризик невиявлення, який може бути прийнятим, і, відповідно, більш переконливими є аудиторські дані, що вимагаються аудитором.
Ризик невиявлення пов’язаний з характером, часом і ступенем аудиторських процедур, які визначаються аудитором для зниження аудиторського ризику до прийнятно низького рівня. Таким чином, він є функцією ефективності процедури аудиту та її застосування аудитором. Такі питання, як:
• Адекватне планування;
• Належне призначення персоналу до групи із завдання;
• Застосування професійного скептицизму;
• Нагляд за проведеною аудиторською роботою та її аналіз, допомагають покращувати ефективність процедури аудиту та її застосування і зменшують можливість вибору аудитором неналежної процедури аудиту, невірного застосування належної процедуру аудиту або ж невірної інтерпретації результатів аудиту.