Заборона обмеження доступу до інформації

Відповідно до Ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» і Ст. 21 ЗУ «Про інформацію» не може бути віднесено до інформації з обмеженим доступом наступних даних:

• про розпорядження бюджетними коштами;

• про володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів

• про умови отримання державних та/або комунальних коштів або майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування

юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно;

• декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади, обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії;

• про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

• про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують

безпеці людей;

• про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та

соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

• про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;

• про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Оприлюднення інформації з обмеженим доступом

В ст. 29 ЗУ «Про інформацію» сказано, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

В свою чергу, предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

24. Основні вимоги до структури і тексту курсової роботи

Написання курсової роботи – це одна з форм самостійної роботи студентів як невід’ємної частини педагогічного процесу у вищій школі. Її метою є розв’язання наступних задач:

а) поглиблене вивчення літературних джерел – аналіз та узагальнення їхнього основного змісту, розширення обсягу знань за темою, співставлення різних точок зору на одні й ті ж питання тощо;

б) вільне володіння основним змістом теми, інтерпретація тих чи інших положень при захисті курсової роботи; розвиток творчого мислення;

в) послідовний, логічний письмовий виклад основного змісту теми,

Основними етапами виконання курсової роботи є наступні:

1. Вибір теми дослідження та затвердження наукового керівника.

2. Виявлення та відбір літератури за темою дослідження (дозволяється використовувати як друковані тексти, так і електронні ресурси), але тільки наукові авторські тексти або першоджерела.

3. Формування предмету, об’єкту, мети та завдань дослідження, наукової концепції теми, головних ідей й узгодження цього з науковим керівником.

4. Написання, роздруківка і перевірка науковим керівником першого варіанту тексту курсової роботи з дотриманням усіх вимог щодо оформлення роботи (правила оформлення див. далі). Можливе поетапне написання, тобто подання науковому керівнику окремих розділів роботи.

4. Доопрацювання тексту курсової роботи з урахуванням побажань і рекомендацій наукового керівника.

5. Підготовка відгуку наукового керівника на курсову роботу.

Курсова робота має наступну структуру: 

• титульний аркуш (див. додаток 1)

• зміст

• вступ (2–3 сторінки)

• 3 розділи основної частини, поділені на підрозділи (20–25 сторінок), при цьому:

І розділ (8–10 сторінок)

ІІ розділ (8–10 сторінок)

ІІІ розділ (8−10 сторінок)

• висновки (2–3 сторінки)

• список літератури

• додатки

Приблизний обсяг курсової роботи – 35-40 сторінок комп’ютерного тексту без додатків та списку літератури.