
- •1.Фізіологія, як наука .
- •3.Клінічні та функціональні проби.
- •5.Інструментальні методи:
- •2.Короткі історічні відомості.
- •3. Основні принципи регуляції фізіологічних функцій
- •Мембранний потенціал .
- •Фізіологія скелетних і гладеньких м’язів.
- •Види м’язів.
- •Сумація м’язових скорочень. Тетанус зубчастий та гладкий.
- •Лекція №5 Фізіологія скелетних і гладеньких м’язів. Визначення
- •1. Загальні дані про нервову систему.
- •2.Затримка проведення збудження в нервових центрах
- •4.Трансформація ритму збудження в нервових центрах -
- •Принцип послідовної заміни збудження гальмуванням та гальмування збудженням.
- •Ланцюгові та ритмічні рефлекси.
- •1) Передня серединна щілина
- •Задня серединна борозна
- •2.Павутинна оболонка - arachnoidea.
- •Iу. Довгастий мозок. Середній мозок.Загальнахарактериска.
- •1.Латеральний спинноталамічний шлях
- •Лекція№ 6 тема: «нервова регуляція вегетативних функцій»
- •1. Шийний відділ
- •2. Грудний відділ
- •3.Поперековий відділ
- •4.Крижовий віділ
- •Тема: Фізіологія ендокринної системи.
- •I. Залози внутрішньої секреції. Загальна характеристика
- •Гормони. Фізіологічна характеристика.
- •3. Впливом на аналіз і синтез речовин.
- •5. Різною дією в залежності від дози.
- •6. Стійкістю до підвищення та зниження температур.
- •У. Щитоподібна залоза.
- •Тироксин
- •2. Трийодтиронін
- •2. Вплив на вищу нервову діяльність.
- •3. Впливають на процеси росту і розвитку.
- •Впливають на обмін речовин.
- •Уі. Прищитоподібна залоза
- •Уіі. Надниркові залози
- •3.Статеві гормони – андрогени ( чоловічі),
- •Уііі. Загрудинна залоза
- •Іх. Підшлункова залоза
- •2.Глюкагон (антагоніст інсуліну)
- •3.Ліпокаїн
- •Х. Статеві залози
- •Тема: « Фізіологія серця, його нагнітальна функція. Серцевий цикл.»
- •I. Загальна характеристика серцево-судинної системи
- •4.Волокна Пуркін’є.
- •Iу. Об’єми серця, тони серця
- •У. Цикл серцевої діяльності
- •Уі. Вінцеве коло кровообігу
- •IV. Іннервація серця
- •I. Судини – види. Будова стінки артерій, вен, капілярів
- •Інтима( внутрішній).
- •2.М’язовий (середній).
- •3.Адвентиція (зовнішній).
- •Ііі. Функціональні групи судин
- •Гемоглобін
- •Функції гемоглобіну.
- •Гемоліз.Види гемолізу.
- •Захисна функція крові Лейкоцити
- •Антигенні властивості крові. Основи переливання крові Тромбоцити
- •Кровотворення і його регуляція
- •1.Дихання як процес, етапи.
- •Зовнішнє дихання; 2)транспорт газів кров'ю; 3)внутрішнє дихання.
- •2.Транспорт газів кров’ю.
- •2. Механізм вдиху та видиху.
- •3. Механізм першого вдиху.
- •4. Життєва ємність легенів ( жєл).
- •Дихання при фізичному навантаженні
- •Штучне дихання
- •Регуляція дихання. Дихальний центр.
- •Регуляція діяльності дихального центра
- •Глава IV
- •1.Загальна характеристика.
- •VI. Травлення в порожнині рота
- •1.Визначаються смакові якості їжі, температура їжі т її придатність.
- •Формується травна грудка.
- •VII. Акт ковтання.
- •7.Регулює температуру прийнятої їжі.
- •8.Приймає участь в регуляції реакції внутрішнього середовища організму.
- •9.Утворення антианемічного фактору.
- •III. Травлення у тонкій кишці
- •Vі. Моторна функція кишки. Евакуація їжі в товсту кишку
- •2. Рефлекторно:
- •Iх. Кишковий сік, його властивості
- •Xіі. Регуляція травлення – місцеві та центральні механізми
- •3.Амінолітичні ферменти:
- •2. Синтез білків крові (альбуміни).
- •3.Утворює жовч.
- •10. Кладовище еритроцитів.
- •Ііі. Обмін вуглеводів
- •V. Водно-сольовий обмін
- •VII. Перетворення енергії в організмі. Основний обмін
- •І. Сечова система – органи, що її утворюють
- •Іі. Нирки, будова, функції
- •Іі. Нефрон, будова, функції.
- •1У.Механізм утворення сечі.
- •У. Регуляція діяльності нирок.
- •Уi. Кількість. Склад і фізико-хімічні властивості сечі
- •Уіi. Регуляція сечовиділення. Механізм акту
- •1.Що таке сенсорний процес. Його значення у задоволенні потреб організму.
- •II. Сенсорні системи, аналізатори
- •III. Класифікація сенсорних систем
- •У. Допоміжний апарат смакової сенсорної системи.
- •Уі. Больова сенсорна система, її структура
- •Уіі. Вісцеральна сенсорна система.
- •Допоміжний апарат ока.
- •2. Слізного апарату - слізної залози та - системи шляхів, що проводять слізну рідину.
- •Фізіологія зору
- •Слухова сенсорна система
- •Вухо, відділи. Зовнішнє вухо
- •Вестибулярна сенсорна система.
- •1.Художній тип.
- •2.Мислячий тип.
- •3.Середній тип.
2. Синтез білків крові (альбуміни).
3.Утворює жовч.
4. “Центральна лабораторія” всіх видів обміну речовин.
5.Антитоксична –знешкодженням токсичних речовин.
6.Перетворення аміаку в менш токсичну речовину, яка добре розчиняється в воді та
виводиться з сечею.
7. Синтез жовчних кислот.
8.Перетворення вуглеводів у глікоген і його накопичення
9.В печінці синтезується ретинол, відкладається про запас багато речовин( вітамін А, Д,
нікотинова кислота), затримуються іони хлору і заліза.
10. Кладовище еритроцитів.
11.Підтримує гомеостаз.
ХУ. Склад і властивості жовчі.
Протягом доби виділяється до 1200 мл жовчі.
Жовч - рідина зелено-бурого кольору, лужної реакції ( PH=7,3-8,0), відносно густа.
На 97,5% складається з води, сухий залишок – 2,5%:
муцин, жирні кислоти, жовчні пігменти, неорганічні солі, ферменти,
вітаміни.
Секреція жовчі здійснюється безперервно, а надходження її дванадцятипалу кишку
відбувається під час травлення. Поза травленням жовч поступає до
жовчного міхура. Тому розрізняють жовч міхурну та печінкову.
Різниця між ними обумовлена тим, що слизова оболонка жовчних шляхів та міхура
продукує муцин і має здатність всмоктувати воду.
ФУНКЦІЇ жовчі:
1.Екскреторна – з нею виводяться із крові різні екзо- і ендогенні речовини.
2. Підвищує активність ферментів панкреатичного соку (ліпази в 20 разів).
3.Емульгує нейтральні жири, розбиваючи їх на велику кількість дрібних крапель.
4. Підвищує тонус кишок.
5.Бере участь в мембранному травленні.
6.Стимулює моторику кишок.
7. Бактеріостатичне впливає на флору кишечнику.
8.Підсилює соковиділення підшлункової залози.
9. Попереджує розвиток гнилісних процесів.
ЛЕКЦІЯ № 5
ТЕМА: «ОБМІН ЕНЕРГІЇ ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ. ОБМІН РЕЧОВИН.
СКЛАДАННЯ ХАРЧОВОГО РАЦІОНУ».
І. Обмін речовин і енергії, визначення, загальна характеристика
Обмін речовин – складний процес перетворення хімічних речовин, який забезпечує ріст,
розвиток, діяльність та життя організму.
Складається з 2 протилежних та взаємно протікаючих процесів:
1.асиміляція - синтез та засвоєння речовин,
2.дисиміляція – реакції, які пов’язані з розпадом речовин, їх окисленням і виділенням
із організму продуктів розпаду.
В результаті процесу дисиміляції виділяється енергія.
При окисленні: 1гр. жиру – 9,3 ккал тепла;
1 гр. вуглеводів – 4,1 ккал тепла;
1 гр. білків – 4,1 ккал тепла.
Кількість тепла, яке виділяється при окисленні 1 гр. речовини, називається теплотою згорання.
Визволена енергія розходжується на:
А) будову нових тканин,
Б) роботу м’язів, синтез гормонів, ферментів і проведення нервових імпульсів,
В) переходить в тепло, яке йде на підтримку постійної температури тіла.
Все, що приходить до організму – це прихід речовин.
Все, що виділяється із організму – це витрата речовин.
Їхнє співвідношення називається балансом обміну речовин.
Він буває: а) позитивний – в періоді росту, коли збільшується маса тіла;
б) негативний – в похилому віці, коли розпадається більше речовин, ніж їх надходить
до організму;
в) стан рівноваги – у дорослих ( вага постійна).
ІІ. Обмін білків
“Життя є спосіб існування білкових тіл”. Ф. Енгельс
Білки є основним компонентом цитоплазми клітин.
З ними пов’язані:
1. Біосинтез ряду гормонів та інших біологічно активних речовин,
2. Пластичні забезпечення функцій клітин,
3.Виникнення і розповсюдження збудження та скорочення м’язів,
4. Зсідання крові та запобігання кровотечі,
5. Транспорт кисню,
6. Буферні властивості крові,
7. Онкотичний тиск,
8. Імунний захист організму,
9. Джерело енергії.
Особливість білкового обміну полягає в тому, що в організмі відсутнє депо білкових сполук, і весь білок входить до складу клітин, тканин та рідин організму.
Кількість білків, що зруйнувалась в організмі протягом певного часу ( за добу) можна встановити, якщо зібрати всю сечу, яка виділилась за цей час, і за допомогою хімічного аналізу визначити в ній вміст азоту.
За допомогою хімічного аналізу визначається кількість азоту і у добовому раціоні. На основі порівняння кількості азоту в їжі і сечі ( за добу ) за умови, що білка в їжі достатньо, розрізняють позитивний і негативний азотистий баланс.
За добу руйнується 331 мг білка на 1 кг маси тіла. Цю величину Рубнер назвав “коефіцієнтом зношування”.
Для людини вагою 70 кг це становить 23,2 г.
Кількість, необхідна для покриття коефіцієнта зношування = 23-25 г.і називається білковий мінімум.
Білковий оптимум – це добова потреба, вона становить 1,5 г. на 1 кг маси, тобто 100-110 г ( у дорослого ), 4-5 г. ( у дитини ).