- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Мовна, мовленнєва, комунікативна професійна компетенції
- •Мовні норми
- •Орфоепічні та Акцентуаційні норми
- •Вимова голосних звуків
- •Вимова приголосних звуків
- •Вимова звукосполук
- •Вимова слів іншомовного походження
- •Акцентуаційні норми
- •Лексичні норми та професійне спілкування. Лексика науково-технічних і ділових паперів
- •Відроджувані синоніми
- •Пароніми
- •Омоніми
- •ФразеологІчні норми
- •Орфографічні норми
- •Чергування приголосних звуків при словотворенні
- •Спрощення в групах приголосних
- •Правила вживання м’якого знака
- •Правила вживання апострофа
- •Правопис префіксів
- •Подвоєння і подовження приголосних
- •Написання слів разом, окремо і через дефіс
- •Правопис слів іншомовного походження
- •1. Пишеться буква и:
- •2. Пишеться буква і:
- •Правопис географічних назв
- •Правила вживання великої букви
- •Вибір Граматичної форми у професійному спілкуванні. Морфологічні норми. Особливості використання граматичних форм іменників, прикметників, займенників у професійному мовленні
- •Закінчення іменників другої відміни у родовому відмінку однини
- •Невідмінювані іменники
- •Форми невідмінюваних іменників
- •Особливості використання іменників у ділових паперах
- •Іменники у кличному відмінку однини
- •Форма кличного відмінка у звертаннях
- •Правопис російських (слов’янських) прізвищ українською мовою
- •Творення та відмінювання імен по батькові
- •Відмінювання прізвищ
- •Зразок відмінювання імені та по батькові
- •Особливості граматичних форм прикметників
- •Особливості використання займенників у ділових паперах
- •Відмінювання числівників
- •Особливості використання числівників у діловому мовленні. Зв'язок числівника з іменником
- •Особливості використання числівників у ділових паперах
- •Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах
- •Синтаксичні норми. Складні випадки керування. Узгодження підмета і присудка. Синоніміка словосполучень і слів
- •Стилістичні норми
- •Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів
- •Словники в професійному мовленні. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури
- •Література
- •Додаткова література
Іменники у кличному відмінку однини
У сучасному суспільстві політичні, економічні, культурні відносини мають базуватися на дотриманні мовного етикету. Тому в діловому мовленні важливим є знання етикетних норм, зокрема форм звертань у кличному відмінку .
|
I відміна |
II відміна |
III відміна |
-о |
іменники твердої групи: дружино, сестро |
|
|
-ю |
іменники пестливої форми: Олю, Катю |
мають іменники м’якої групи: Віталію, вчителю, Грицю, краю |
|
-е |
іменники м’якої і мішаної груп: земле, доле, круче |
мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богдане, голубе, друже, козаче, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче; женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю); гусляре, Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре |
уживаються переважно в поезії: любове, радосте |
|
|
Прізвища прикметникового походження на -ів(-їв), -ов, -ев(-єв), -ин, -ін, як Глібов, Королів, Пушкін, Романишин, Тютчев, Чапаєв, Щоголів, при звертанні мають як форму називного, так і форму кличного відмінка: Глібов і Глібове та ін. Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е: Києве, Лебедине, Львове |
|
-у |
|
мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик, -ок, -к-о), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): батьку, синку, ударнику, погоничу, слухачу, товаришу, також іменники діду, сину, тату |
|
-є |
іменники м’якої групи після голосного і апострофа: Маріє, мріє |
|
|
Форма кличного відмінка у звертаннях
1. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка: добродію бригадире (бригадир), пане лейтенанте (лейтенант).
2. У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: брате Петре, друже Грицю, колего Степане, пані Катерино, товаришу Віталію.
3. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: друже Максименко; колего Іванчук, добродійко Скирда, товаришу Гончар.
4. У звертаннях, що складаються з двох власних назв – імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володимире Хомичу, Галино Іллівно.