Тема 10. Корекційно-реабілітаційні технології в роботі шкільного соціального педагога

• Корекційно-розвивальна робота: мета, основні етапи

• Форми й методи корекційної роботи

• Розробка й реалізація корекційно-розвивальної програми

• Соціально-педагогічна реабілітація в діяльності соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу

1. Корекційно-розвивальна робота: мета, основні етапи

Соціальна корекція – це діяльність соціального педагога щодо виправлення тих відхилень, які не відповідають прийнятим у суспільстві соціальним моделям і стандартам поведінки. Корекційний вплив у діяльності соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу спрямований на:

• відновлення – відтворення тих якостей особистості, які переважали до появи відхилення;

• компенсування – посилення тих якостей чи діяльності школяра, які можуть замінити втрачені в результаті певних порушень;

• стимулювання – активізація позитивних якостей, діяльності учня, формування позитивних ціннісних орієнтацій, установок, створення позитивного емоційного клімату, відношень у мікросоціумі;

• виправлення – заміна негативних соціальних якостей дитини на позитивні тощо.

Корекція й терапія тісно пов’язані технологічні соціальні процедури, які мають в своєму арсеналі спільну мету, методи. Соціальна терапія допускає й пряме втручання з метою усунення перешкод, що заважають повноцінному соціальному розвитку особистості, соціальної групи.

Напрями корекційної роботи в навчальному закладі:

• профілактика та корекція дезадаптації дітей до умов закладу, при переході в наступну ланку школи;

• розвивальна робота з школярами на різних вікових етапах (розвиток емоційної, пізнавальної, комунікативної, особистісної сфер);

• корекційно-розвивальна робота з дітьми групи ризику;

• індивідуальна робота у психотравмуючих ситуаціях тощо.

Корекційна робота з школярами проводиться за результатами діагностики, за запитом батьків і вчителів, на основі спостережень соціального педагога. Ефективність корекційного впливу відстежується після повторного діагностичного обстеження (за результатами діагностики, за зворотнім зв’язком з педагогами й батьками).

Основні етапи корекційно-розвивальної роботи

1. Встановлення соціального діагнозу. У діагнозі (на основі соціально-педагогічної діагностики) фіксуються показники соціального розвитку, їх відповідність нормам, формулюється гіпотеза щодо причин соціальних відхилень. Після цього соціальний педагог визначає мету, завдання, тактику проведення корекційної роботи.

2. Розроблення програми та змісту корекційних занять, вибір форми корекційної роботи (індивідуальна, групова), методик і технік роботи, планування форм участі батьків у корекційній програмі. Особливостями програми корекції є наявність психологічної та соціально-педагогічної частини. Психолог розробляє й реалізує психологічну частину. Соціальний педагог розробляє педагогічну частину як самостійно, так і разом з батьками, педагогічними працівниками (залежно від того, хто буде працювати з дитиною).

3. Реалізація корекційної програми. Проведення занять із дітьми відповідно до програми. Контроль за динамікою корекційної роботи, надання батькам, педагогам інформації про зміни, які відбуваються у поведінці й діяльності дитини.

4. Оцінка ефективності корекції. Оцінка результативності корекційної програми з огляду досягнення запланованої мети. Розроблення рекомендацій щодо подальшого виховання й навчання дітей.

Для здійснення корекційних впливів необхідні створення й реалізація певної моделі корекції: загальної, типової, індивідуальної.

Загальна модель корекції – система умов оптимального вікового розвитку особистості в цілому – передбачає розширення, поглиблення, уточнення уявлень дитини про навколишній світ, про людей, суспільні події, про зв'язки й відносини між ними тощо. Необхідно оптимально розподіляти навантаження упродовж заняття, дня, тижня, року, вести контроль та облік стану дитини.

Типова модель корекції базується на організації практичних дій поетапного відновлення відхилень і формування нових соціальних умінь.

Індивідуальна модель корекції містить у собі визначення індивідуальної характеристики розвитку дитини, її інтересів, проблем, виявлення ведучих видів діяльності, складання програми індивідуального розвитку з опорою на більш сформовані позитивні якості.