96. Дайте визначення поняттю і сутності судового наказу.

Судовий наказ як заключний акт у цивільній справі відповідно до законодавства є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог у порядку наказного провадження

(ч. 1 ст. 95 ЦПК).

У процесуальній літературі ведуться дискусії щодо кваліфікації судового наказу як особливої форми судового рішення і про статус судового наказу як акта правосуддя. Так, С. В. Щербак відмічає, що з таким законодавчим визначенням не можна погодитись, оскільки поняття ≪судовий наказ≫ і ≪судове рішення≫ не збігаються, мають різний зміст і різне значення. Автор також зазначає: судовий наказ є судовою постановою, що видається суддею одноособово1. Н. І. Маслєннікова висловила думку, що судовий наказ не слід змішувати з такими постановами

суду першої інстанції, як рішення і ухвали, які виносяться в результаті вирішення по суті матеріально-правових вимог та процесуальних питань. Він виноситься судом поза межами тих процесуальних проваджень, які передбачають дотримання загального регламенту судового захисту, він є лише швидким засобом приведення в дію державного примусу і в точному розумінні не є правозастосовним актом.

За своїм значенням, юридичною силою, наслідками судовий наказ має певні формальні тотожні ознаки із рішенням суду:

1) судовий наказ — акт, винесений органом судової влади, в якому відбиваються його владні повноваження;

2) судовий наказ — акт захисту цивільних прав;

3) судовий наказ — процесуальний документ, оскільки чинне законодавство передбачає вимоги до його процесуально-документального оформлення;

4) судовий наказ — є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.

Разом з тим існують відмінності між рішенням і судовим наказом. Так, рішення може бути постановлено за будь-якими заявленими правовими вимогами, а в наказному проваджені судом вирішується лише визначене коло вимог, які передбачені законом. Рішення ґрунтується на доказах, наданих сторонами, які досліджувалися в судовому засіданні. На відміну від цього судовий наказ ґрунтується на наданих заявником документах, які не оспорюються боржником при розгляді справи. У рішенні суду обов'язково вказуються обставини, що були встановлені судом і які стали підставою для його прийняття, а судовий наказ не містить мотивів суду, в ньому тільки вказується закон, на підставі якого боржник зобов'язаний здійснити певні дії. У судовому наказі, на відміну від судового рішення, яке виноситься в позовному провадженні, є лише вступна і резолютивна частини, а описова та мотивувальна частини відсутні. Будь-яке рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставах, передбачених законом. Судовий наказ може бути скасований за заявою боржника судом першої інстанції, і тоді справа надалі буде розглядатися в порядку позовного провадження. В окремих випадках судовий наказ може бути оскаржений

в апеляційному порядку.

Закон досить ретельно регламентує зміст судового наказу (ст. 103 ЦПК). У ньому зазначаються: дата видачі наказу; найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ; ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження; посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги; сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з якого повинні бути стягнені грошові кошти, якщо такий повідомлений заявником; сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь із боржника; відомості про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу. Судовийнаказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України ≪Про виконавче провадження≫, та обов'язково містити положення про дату видачі судового наказу стягувачу, дату набрання судовим наказом законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання. Зазначені відомості вносяться до судового

наказу в день його видачі стягувачу для пред'явлення до виконання.

Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачеві після набрання ним законної сили.

97 - 98. Розкрийте поняття заочного розгляду справи.

З прийняттям ЦПК заочний розгляд справи став новим інститутом в системі цивільного процесуального права. Поновлення інституту заочного розгляду справи, регламентування якого містилося в Статуті російського цивільного судочинства 1864 р.1, стало можливим у зв'язку із зміною змісту цивільних процесуальних правовідносин. Воно має місце в разі неявки в судове засідання відповідача, а його норми можна розцінювати як додаткові процесуальні гарантії для сторін в цивільному процесі.

Відповідно до ст. 224 ЦПК у разі неявки в судове засідання відповідача (при цьому це може бути навіть перша неявка), який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. За наявності у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи за правилами ч. 2 ст. 224 ЦПК допускається у випадках неявки в судове засідання всіх відповідачів. В заочному порядку справа також може бути розглянута за умови того, що відповідач до ухвалення рішення у справі залишив зал судового засідання.

Крім того, для ухвалення заочного рішення повинна мати місце згода позивача на проведення заочного розгляду справи.

В разі зміни позивачем предмета або підстав позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача (ч. З ст. 224 ЦПК).

Порядок заочного розгляду справи визначено ст. 225 ЦПК. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 225 ЦПК про його проведення суд постановляє ухвалу. Безпосередній розгляд справи та ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими означеною главою ЦПК, а в рішенні зазначається строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення. Відповідно до ст. 228 ЦПК заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання його копії. У зв'язку з цим закон вимагає направляти відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, рекомендованим листом із повідомленням копії заочного рішення на пізніше 3 днів з дня його проголошення (ст. 227 ЦПК).

Порядок і строк подання заяви про перегляд заочного рішення врегульовано ст. 228 ЦПК, відповідно до якої заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. Частіше за все копія заочного рішення направляється рекомендованим листом із повідомленням, тому днем вручення копії заочного рішення буде відповідна дата на повідомленні.

2. Порядок подання та розгляду заяви про перегляд заочного рішення

Заява про перегляд заочного рішення, подана відповідачем, за формою і змістом повинна відповідати вимогам ст. 229 ЦПК. Означена заява подається у письмовій формі. У цій заяві має бути зазначено: найменування суду, який ухвалив рішення, ім'я (найменування) відповідача або його представників, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобу зв'язку, обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, та відповідні докази; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову; клопотання про перегляд заочного рішення; перелік доданих до заяви матеріалів.

Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає, до неї додаються її копії за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та всіх доданих до неї матеріалів, а якщо її подає представник відповідача — додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.

Судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення не сплачується, а до неналежно оформленої заяви застосовуються правила ст. 121 ЦПК.

Відповідно до ст. 230 ЦПК при прийнятті заяви про перегляд заочного рішення суд вчиняє певні дії. Прийнявши заяву, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі, та одночасно повідомляє їм та особі, яка звернулась із заявою, про час і місце розгляду заяви. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом 15 днів з дня її надходження.

Законом визначений певний порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення, який проводиться відповідно до вимог ст. 231 ЦПК.

Заява про перегляд заочного рішення розглядається у судовому засіданні. Неявка осіб, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто із осіб, які беруть участь у справі, з'явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з'ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо вимог про перегляд заочного рішення. Слід враховувати той факт, що законом не передбачене дослідження доказів, їх оцінка та судові дебати. Залежно від результатів перегляду заочного рішення суд може своєю ухвалою або залишити заяву без задоволення, або скасувати рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку (ч. З ст. 231 ЦПК).

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (ч. 4 ст. 231 ЦПК).

Відповідно до ст. 232 ЦПК заочне рішення підлягає скасуванню у тому разі, коли суд встановить, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч. 2 ст. 232 ЦПК). Слід враховувати той факт, що для перегляду заочного рішення необхідна наявність одночасно 2 наведених умов. Висновок про істотне значення повідомлених у заяві доказів для правильного вирішення справи суд робить не шляхом їх оцінки за правилами ст. 212 ЦПК, а виходячи з положень про належність і допустимість доказів, тобто відповідно до вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК.

У випадку незгоди позивача із заочним рішенням він має право оскаржити його у загальному порядку, встановленому ч. 2 ст. 232 ЦПК. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ч. З ст. 232 ЦПК.

Таким чином, після скасування заочного рішення справа може розглядатись у такому самому порядку з ухваленням заочного рішення ще тільки один раз, але вже без застосування правил про перегляд заочного рішення. Після повторного розгляду справи в заочному порядку діють загальні правила ЦПК про перегляд судових рішень.