Вчення в.І. Вернадського про біосферу.
За сучасними уявленнями, біосфера - це особлива оболонка Землі, що містить всю сукупність живих організмів і ту частину речовини планети, що знаходиться в безупинному обміні з цими організмами.
Ці уявлення базуються на вченні В.І. Вернадського про біосферу, що є найбільшим з узагальнень в області природознавства у ХХ столітті. Виняткова значимість його вчення на весь зріст проявилася лише в другій половині минулого століття. Цьому сприяв розвиток екології, і перш за все глобальної екології, де біосфера є основоположним поняттям.
Вчення В.І. Вернадського про біосферу - це цілісне фундаментальне вчення, органічно пов'язане з найважливішими проблемами збереження і розвитку життя на Землі, що знаменує собою принципово новий підхід до вивчення планети як розвивається саморегулювальної системи в минулому, сьогоденні і майбутньому.
За уявленнями В.І. Вернадського, біосфера містить жива речовина (тобто всі живі організми), біогенне (вугілля, вапняки, нафта та ін), відстале (у його утворенні живе не бере участь, наприклад магматичні гірські породи), биокосное (створюється за допомогою живих організмів ), а також радіоактивна речовина, речовина космічного походження (метеорити тощо) і розсіяні атоми. Усі ці сім різних типів речовин геологічно пов'язані між собою.
Сутність вчення В.І. Вернадського укладена у визнанні виняткової ролі «живої речовини», що перетворює вигляд планети.
Другим найголовнішим аспектом навчань є розроблене ним подання про організованості біосфери, яка проявляється в узгодженому взаємодії живого і неживого, взаємної пристосовності організму і середовища. «Організм, - писав Вернадський, - має справу з середовищем, до якої він не тільки пристосований, але яка пристосована і до нього» (В. І. Вернадський, 1934).
В.І. Вернадський обгрунтував також найважливіші уявлення про форми перетворення речовини, шляхи біогенної міграції атомів, тобто міграції хімічних елементів за участю живої речовини, накопиченні хімічних елементів, про рушійні фактори розвитку біосфери та ін
Найважливішою частиною вчення про біосферу В.І. Вернадського є уявлення про її виникнення та розвитку. Сучасна біосфера виникла не відразу, а в результаті тривалої еволюції в процесі постійної взаємодії абіотичних і біотичних факторів. Перші форми життя, мабуть, були представлені анаеробними бактеріями. Проте творча і перетворююча роль живої речовини стала здійснюватися лише з появою в біосфері фотосинтезуючих автотрофів - ціанобактерій і синьо-зелених водоростей (прокаріотів), а потім і справжніх водоростей і наземних рослин (еукаріотів), що мало вирішальне значення для формування сучасної біосфери. Діяльність цих організмів призвела до накопичення у біосфері вільного кисню, що розглядається як один з найважливіших етапів еволюції.
Паралельно розвивалися і гетеротрофи, і перш за все - тварини. Головними датами їх розвитку є вихід на сушу і заселення материків (до початку третинного періоду) і, нарешті, поява людини.
У стислому вигляді ідеї В.І. Вернадського про еволюцію біосфери можуть бути сформульовані наступним чином:
1. Спочатку сформувалася літосфера - провісник навколишнього середовища, а потім після появи життя на суші - біосфера.
2. Протягом усієї геологічної історії Землі ніколи не спостерігалися азойние геологічні епохи (тобто позбавлені життя). Отже, сучасне жива речовина генетично пов'язане з живою речовиною минулих геологічних епох.
3. Живі організми - головний фактор міграції хімічних елементів у земній корі, «принаймні, 90% за вагою маси речовини у своїх суттєвих рисах обумовлено життям» (В. І. Вернадський, 1934).
4. Грандіозний геологічний ефект діяльності організмів обумовлений тим, що їх кількість нескінченно велика і діють вони практично протягом нескінченно великого проміжку часу.
5. Основним рушійним чинником розвитку процесів у біосфері є біохімічна енергія живої речовини.