Сценарій на телебаченні

 

Сценарій у театрі та кінематографі. Походження терміну. Зародження сценарію в театрі та витіснення його п’єсою. Кінематографічний сценарій – від примітивного переліку виходу акторів на майданчик до повноцінного літературного твору. Запозичення сценарію телебаченням.

Визначення і характеристика телевізійного сценарію. Сценарій – це ідейно-художня основа будь-якої телепередачі; публіцистичний твір, розрахований на подальше зриме втілення; особливий вид літератури. Впливовість інформації, поданої виразними засобами екрану. Звуко-зорові засоби та монтажно-пластичне мислення сценариста. Використання слова, мови для опису використовуваних виразних засобів.

Етапи роботи над сценарієм. Творчий задум. Творча чи сценарна заявка. Відбір матеріалу. Фабула та сюжет. Сценарний план. Конфлікт і композиція. Літературний сценарій.

Творчий задум – початок життя майбутнього твору. Тема та ідея. Орієнтація на певну аудиторію.

Творча заявка. Обґрунтування вибору проблеми та життєвого матеріалу. Соціальна значимість та актуальність вибраної теми. Опис життєвої ситуації. Форма подачі і властиві їй елементи образності.

Відбір матеріалу та визначення образної структури твору. Спілкування з носіями інформації – головне джерело отримання матеріалу. Критерії відбору: ідейність, впливовість. Форма подачі матеріалу та відтворення дійсності.

Фабула життєвої ситуації. Розкладення події на епізоди. Можливість різноманітних трактувань ситуації в залежності від визначеної теми та ідеї.

Конструювання сюжету сценарію з фабули життєвої ситуації. Сюжет – система пов’язаних поміж собою подій, визначена змістом твору. Специфіка відображення дійсності телевізійною журналістикою. Значення авторського бачення та відображення життєвої ситуації.

Композиційна побудова. Гармонійне поєднання всіх компонентів твору. Зародження, розвиток і вирішення конфлікту.

Конфлікт. Зіткнення з приводу основної проблеми. Дія та протидія. Персоніфікований і не персоніфікований конфлікт. Поворот як кульмінаційний епізод у розвитку конфлікту.

Сценарний план. Документ, призначений відобразити основні моменти майбутнього сценарію. Компоненти сценарного плану: сюжет, образна структура, визначення теми, ідеї, аудиторії, конфлікту, жанру та ін.

Графічні форми написання сценарію. Форма сценарію – виявлення стилю та особистості автора. Створення лінійного тексту і паралельне планування зорового та звукового матеріалу.

Редагування літературного сценарію. Аналіз і оцінка ідейно-тематичного та фактичного змісту, змісту та форми видового ряду, композиції та заголовка, логічних зв’язків, стилю та форми телесценарію.

Літературний і режисерський сценарій. Відмінність сценарію, укладеного режисером, від літературного сценарію. Загальна будова твору і конкретна програма для відображення матеріалу у зримих образах телебачення. Покадрова побудова. Вказівки на необхідне технічне оснащення. Режисер – автор екранного твору.

 

Питання для обговорення:

1. Специфіка телевізійного сценарію.

2. Порівняльна характеристика літературного і телевізійного сценарію.

3. Композиція сценарію. Графічна побудова.

4. Стиль та форми телесценарію.

Питання для самоперевірки:

1. Навести приклади літературних сценаріїв, проаналізувати специфіку.

2. Що таке звуко-зорові засоби телеінформації?

3. Що таке сюжет?

4. В чому проявляється конфлікт на телеекрані?

Практичне завдання:

1. Поетапно дослідити складові журналістської діяльності під час створення сюжету в інформаційній програмі (письмово).

2. Проаналізувати репортаж в інформаційному випуску новин з точки зору творчої співпраці журналіста, режисера, оператора, звукорежисера, монтажера.

3. Дослідити роботу режисера, оператора з точки зору вміння зорово уявити майбутню ситуацію в сюжеті.

4. Скласти режисерський сценарій запропонованого сюжету.

5. Скласти сценарій для власного майбутнього сюжету.

Самостійна робота студентів:

1. Оцінити дикторський текст в телесюжеті інформаційного випуску новин.

2. Проаналізувати напрямки рольової спеціалізації в тележурналістиці: хронікер, публіцист і художник.

3. Дослідити дотримання або недотримання етичних норм тележурналістів при створенні програм, сюжетів, інтерв’ю, шоу тощо.

Рекомендована література:

1. Ворошилов В. В. Журналистика. – Учебник. 3-е издание. – Спб.: Изд-во Михайлова В. А., 2001. – 447с.

2. Вказівки продюсерам Бі-бі-сі. – К.: “КІС”, 1998 – 288 с.

3. Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах. – Львів, 1974.

4. Корконосенко С. Г. Основы журналистики: Учебник для ВУЗов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 287 с.

5. Кривошея Г. Печать, радио, телевидение. В понятиях и категориях. – Львов, 1992.

6. Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для студентов вузов по спец. «Журналистика». Ред.-сост. С. Г.Корконосенко. – СПб: Знание, 2000. – 272 с.

7. Телевизионная журналистика: Учебник. 3-е издание, переработанное и дополненное //Редколлегия: Г. В. Кузнецов, В. Л. Цвик, А. Я. Юровский. – М.: Изд-во МГУ, Изд-во “Высшая школа”, 2002. – 304 с.

8. Шаповал Ю. Г. Изобразительная журналистика. – Львов.: “Вища школа”. – 1988.

9. Шаповал Ю. Г. Изображение и слово в журналистике. – Львов, 1985.

10. Шаповал Ю. Г. Изобразительная журналистика. – Львов.: “Вища школа”. – 1988.

11. Шаповал Ю. Г. Телевізійна публіцистика: методологія, методи, майстерність. Львів. Видавничий центр ЛНУ імені І.Франка., 2002 р.

12. Щербатюк Т. В. Вступ до тележурналістики. – К., 1985.

13. Юровский А. Я., Борецкий Р. А. Основы телевизионной журналистики. – М., 1966.