Тема третя Специфіка телебачення.

Визначення і специфіка телевізійної журналістики. Журналістика – суспільна діяльність. Збирання, обробка та періодичне поширення інформації – складові журналістської діяльності. Відмінність специфіки телевізійної журналістики від журналістики на радіо і в пресі.

Співвідношення слова та зображення. Створення телевізійного образу. Екранний контекст. Сенсові єдності та сенсові контрасти. Новий зміст і метафоризація.

Синтетичність як наслідок праці багатьох фахівців задля спільного екранного твору. Синтетичніть використання в кожному блоці програми, елементів прямого показу реального явища та всіляких варіантів студійного відтворення події в поєднанні різноманітних зображальних засобів тележурналістики, які диктуються своєрідністю об’єкта відображення, метою журналістського виступу та його творчими задачами.

Всюдиприсутність – здатність телебачення приходити до глядача в зоні сягання сигналу.

Безпосередність. Здібність телебачення повідомити про події в момент самої події. Можливість ТБ створювати та розповсюджувати нефіксовані повідомлення.

Суто психологічні аспекти телевізійної специфіки – камерність і впливовість. Інтимність, особлива камерність звертання людини до телеекрану (один на один з телеекраном), природність звучання її мови. Своєрідна масовість сприйняття телепередачі.

Персоніфікація інформації на телебаченні. Циклічність програм як передумова наявності постійних ведучих. Авторитет ведучого у глядачів. Робота журналіста в кадрі. Герой на телеекрані. Людина “з вулиці” на екрані. Слово за кадром.

“Ефект присутності”. Актуальність, документальність та безпосередність сприйняття телеінформації.

Комунікативний характер телевізійного спілкування. Телебачення як повідомлення, що виникає всередині певної соціокультурної групи та передається певним каналом зв’язку (система зорових, слухових та інших почуттів) від художника (індивідуума або творчої мікрогрупи), тобто відправника або передавача повідомлення, до індивідуума, який є отримувачем інформації.

Питання для обговорення:

1. Синкретичність і програмність ТБ.

2. Аудіовізуальна природа ТБ.

3. Зображення і слово: взаємозв'язок, співвідношення, взаємопідсилення.

4. Екранність ТБ.

5. Система зображувально-виражальних засобів.

6. Мова ТБ.

7. Звукові та візуальні засоби виразності.

8. Комунікативний характер телевізійного спілкування. 

9. Ефект присутності: телебачення, кіно та фото.

10. В чому особливість документального телевізійного зображення?

11. Що таке феномен достовірності?

Питання для самоперевірки:

1. В чому полягає фізична природа телебачення?

2. Що таке безпосередність телебачення?

3. Що таке симультанність телебачення?

4. Що таке невербальна інформація? Зовнішній вигляд героя на телеекрані: що сказав? чи хто і як сказав?

5. Як ви розумієте особистісні контакти аудиторії з комунікатором?

6. Старі та нові обличчя на екрані. Як це сприймається глядачами?

7. В чому полягає всюдисущність телебачення?

8. Що означає процес муміфікації?

Практичне завдання:

1. Навести приклади персоніфікації на телеекрані. Дослідити характер впливу героя на телеекрані, диктора, ведучого, голоса за кадром на аудиторію. Як ви розумієте поняття “персоніфікація телевізійного повідомлення”?

2. “Позитивний” і “негативний” герой на телеекрані: методи впливу на аудиторію.

3. На прикладі окремої передачі навести приклади зображувально-виражальних засобів.

4. Навести приклади звукових та візуальних засобів тележурналістики.

Самостійна робота студентів:

1. Законспектувати статтю Шаповала Юрія “Єдність зображення і слова” з монографії “Телевізійна публіцистика: методологія, методи, майстерність”.

2. Законспектувати статтю Шаповала Юрія “Особистість телепубліциста” з монографії “Телевізійна публіцистика: методологія, методи, майстерність”.

3. Законспектувати статтю Темех Наталії “Проблеми вияву особистості на телеекрані”. (Додаток 7)

Рекомендована література:

1. Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах. – Львів, 1974.

2. Кривошея Г. Печать, радио, телевидение. В понятиях и категориях. – Львів, 1992.

3. Телевизионная журналистика: Учебник. 3-е издание, переработанное и дополненное //Редколлегия: Г. В. Кузнецов, В. Л. Цвик, А. Я. Юровский. – М.: Изд-во МГУ, Изд-во “Высшая школа”, 2002. – 304 с.

4. Вказівки продюсерам Бі-бі-сі. – К.: “КІС”, 1998 – 288 с.

5. Корконосенко С. Г. Основы журналистики: Учебник для ВУЗов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 287 с.

6. Шаповал Ю. Г. Изобразительная журналистика. – Львов.: “Вища школа”. – 1988.

7. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: Навчальний посібник. – Львів: ПАІС, 2000. – 180 с.

8. Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для студентов вузов по спец. «Журналистика». Ред.-сост. С. Г. Корконосенко. – СПб: Знание, 2000. – 272 с.

9. Михайлин І. Л. Основи журналістики: Підручник. Вид. 3-е доп. і поліпш. – К., 2002. – 284 с.

1. Темех Н. Проблеми вияву особистості на телеекрані. - Українська періодика: історія і сучасність. Випуск 8. – Львів, 2002.