2.3 Облік імпортних операцій

Імпорт – це купівля національними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів із ввезенням їх на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція – комерційна діяльність, що пов’язана з закупівлею та ввезенням в Україну іноземних товарно-матеріальних цінностей для їх наступної реалізації на внутрішньому ринку або використання у виробничо-господарській діяльності.

До імпортних операцій відносяться:

• придбання товарно-матеріальних цінностей від іноземних постачальників на умовах комерційного кредиту;

• ввезення товарно-матеріальних цінностей або отримання послуг в порядку бартерних угод;

• ввезення товарів в рахунок централізованих імпортних закупок;

• придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з оплатою в готівковій формі;

• отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг в якості безоплатної допомоги.

При цьому підприємство може придбати імпортні товари трьома шляхами:

1. Придбання товарів у вітчизняних оптових продавців. Цей спосіб є найшвидшим і найпростішим, оскільки товар вже розмитнений і знаходиться на території України. Недоліком роботи оптових продавців є відносно висока вартість товарів у порівнянні з їх вартістю при самостійному ввезенні, а також обмеженість і непостійність асортименту продукції на складах українських оптових підприємств.

2. Самостійний імпорт товарів. Щоб самостійно ввезти товари на територію України, підприємство попередньо має зареєструватись в митних органах і відкрити в банку валютний рахунок. Для декларування товарів, що ввозяться, підприємство може прийняти до штату кваліфікованого декларанта або вдатися до послуг митного брокера.

Передумовою здійснення імпортних операцій є проведення переговорів з іноземним контрагентом та укладання імпортного контракту.

На початковому етапі здійснення імпортної операції до іноземного продавця надсилається запит – звернення з проханням надіслати пропозицію. Мета запиту – отримати від експортерів конкурентні пропозиції, з яких обираються найкращі. Для цього запити відправляються не одній, а декільком фірмам з різних країн, що конкурують між собою. У запиті вказують точне найменування необхідного товару, його якість, сорт, кількість. Ціна у запиті, як правило, не вказується. Це робиться для того, щоб покупець мав свободу дій при наступних переговорах з експортерами, якщо оферта останнього представлятиме для нього інтерес. Однак питання ціни надто важливе для імпортера, щоб він міг залишити його вирішення повністю на розсуд оферента. Тому, як правило, імпортер виражає у запиті побажання стосовно валюти, ціни та базису постачання.

У запиті також вказується, скільки часу покупець очікуватиме на оферту. Такий термін зазвичай не перевищує часу, необхідного оференту для складання та надсилання пропозиції. Цей момент є дуже важливим, тому що, по-перше, у випадку неотримання оферти у строк імпортер не очікуватиме на неї, і, по-друге, якщо експортер зацікавлений у постачанні запитаного товару, але з якихось причин не може надіслати пропозицію до призначеної імпортером дати, то він попросить відстрочки. Це свідчитеме про зацікавленість експортера в угоді, що передбачається, а це може бути використане покупцем під час наступних переговорів.

В цілому запити більш лаконічні, ніж оферти, і до їх оформлення не висуваються настільки жорсткі вимоги.

Відповіддю на запит є тверда оферта продавця, яку він надсилає одним з тих способів, про які говорилося вище. Для загострення конкуренції між постачальниками та створення передумов для отримання найвигідніших комерційних умов закупівель імпортери в деяких випадках вдаються до доведення інформації про майбутні замовлення до постачальника шляхом публікації в діловій пресі або направлення запитів у вигляді типових бланків із надрукованою адресою контрагента.

Імпортери зазвичай запитують пропозицію на меншу кількість товару, аніж належить закупити. Це робиться для того, щоб при визначенні цін отримати додаткову знижку на збільшений обсяг замовлення.

У питанні про кількість запитів, що розсилаються, слід дотримуватися ряду правил. Велика кількість запитів є небажаною, особливо якщо вони направляються фірмам з однієї країни, які можуть бути пов’язані між собою різними угодами. Крім того, розсилання більшої кількості запитів, по-перше, додає зовнішньоторговому апарату більшої кількості роботи, яка не завжди себе виправдовує, і яка виражається у контролі за надходженням оферт, що запитуються, та необхідності аналізувати кожну отриману оферту, і по-друге, чим більше запитується пропозицій, тим більше буде фірм, які не отримають замовлень, що небажано для покупця, так як в майбутньому, можливо, потрібно буде звернутися до цих фірм.

Покупець може звертатися до продавця не тільки із запитом, але і з визначеним замовленням – це комерційний документ, в якому покупець зазначає необхідні умови щодо виготовлення товару, який замовляється, а також – умови майбутньої угоди.

Замовлення зазвичай направляються постійним контрагентам, які вже достатньо вивчили потреби конкретного покупця. Тому у замовленні в багатьох випадках вказуються лише індивідуальні умови майбутньої угоди. З усього іншого сторони можуть керуватися звичайними умовами постачання, укладеними між ними, або умовами раніше виданого замовлення (контракту).

Комерційний документ, який містить повідомлення майбутнього експортера про повне прийняття умов замовлення, називається підтвердженням замовлення.

Після того, як підприємства досягли попередньої домовленості, вони переходять до укладання імпортного контракту.

3. Імпорт через посередників. Якщо підприємство планує здійснити разову закупівлю специфічних товарів або тільки починає свою зовнішньоекономічну діяльність, то на початковому етапі йому не обійтися без послуг посередників. Цей шлях дозволить швидко ввезти необхідні товари, а також дасть підприємству час, щоб зареєструватися на митниці, відкрити валютний рахунок і підготувати персонал для ведення зовнішньоекономічної діяльності.

Етапи укладання імпортної угоди можна класифікувати таким чином:

1. Направлення запиту виробнику товарів, що цікавлять імпортера;

2. Направлення потенційному або вже відомому продавцеві замовлення;

3. Оголошення та організація торгів, участь в торгах;

4. Направлення виробнику товарів комерційного листа у відповідь на рекламу його товарів;

5. Направлення можливому продавцеві листа з наміром щодо переговорів;

6. Направлення акцепту у відповідь на пропозицію експортера.

Зараз в Україні спостерігається посилення системи адміністративних та економічних методів регулювання імпорту. Так, на митну територію України забороняється ввезення:

• зброї та боєприпасів будь-якого зразка;

• наркотичних і психотропних речовин, а також пристосувань для куріння опію і гашишу;

• сильнодіючих отруйних, радіоактивних і вибухових речовин;

• друкованих матеріалів, книг, негативів, відзнятих плівок, фотокарток, кінострічок, відеозаписів, копій інформації для ЕОМ, рукописів, плівок із звукозаписами, креслень та інших друкованих творчих матеріалів, що пропагують війну, расизм, расову дискримінацію і геноцид, а також направлені на руйнування територіальної цілісності України, політичної незалежності, державного суверенітету;

• порнографічної продукції;

• предметів, ввезення яких заборонено відповідно до законодавства України, історичних і культурних цінностей без дозволу уповноваженої комісії при Міністерстві культури і мистецтва України.

Особи, що порушують митні правила, несуть відповідальність у відповідності з Митним кодексом України.

В залежності від виду операцій в Україні застосовують різні способи обмеження імпорту: короткострокове обмеження імпорту, митний бар’єр, антидемпінгові мита.

Короткострокове обмеження імпорту – обмеження імпорту на строк не більше 180 днів.

Митний бар’єр – обмеження імпорту, метою якого є перешкодити ввезенню імпортних товарів через завищення ввізного мита.

Якщо ринок експортера є монопольним або олігопольним, а зарубіжний ринок – конкурентним, може виникнути ефект демпінгу. Демпінг – ввезення на митну територію України товарів за ціною, нижчою від порівняної ціни на подібний товар в країні експорту, що заподіює шкоду національному виробнику подібного товару. З метою запобігання торгівлі товарами та послугами за демпінговими цінами країна проводить антидемпінгову політику шляхом встановлення антидемпінгового мита – додаткове мито на імпортні товари, що ввозяться в країну за цінами, нижчими від цін світового ринку або внутрішніх цін. Крім того, Кабінет Міністрів України щороку встановлює перелік товарів, імпорт яких підлягає квотуванню та ліцензуванню.

Питаннями регулювання імпорту займається Міжвідомча комісія з питань регулювання імпорту.

Правовою основою обліку імпортних операцій виступають норми бухгалтерського, митного, валютного та податкового права.

Основними завданнями бухгалтерського обліку імпортних операцій є:

• перевірка правильності документального оформлення товарних та розрахункових операцій;

• дотримання вимог валютного та митного законодавства;

• формування достовірної інформації про рух імпортних товарів (купівля, зберігання, реалізація);

• формування достовірної інформації про курсові різниці.

Синтетичний облік імпортних товарів ведеться на рахунку 28 «Товари».

Імпортні товари відображаються в обліку з моменту їх одержання за купівельними або продажними цінами в залежності від місця їх зберігання, тобто за обліковими цінами.

Облікова ціна на один і той же товар може бути різною в залежності від умов поставок і місцезнаходження товару. Так, на умовах поставки «франко-завод» початковою обліковою ціною буде контрактна ціна постачальника за акцептованими рахунками-фактурами. При перетині митного кордону України або при прийманні товару на складі покупця облікова ціна на цей товар буде збільшена на суму накладних витрат, понесених за кордоном, і на суму сплачених зборів, мита і податків. Товари, в тому числі імпортовані з-за меж митної території України, є запасами, оскільки вони відповідають всім критеріям цієї категорії активів. З огляду на це, їх оцінка та облік здійснюються відповідно до вимог П(С) БО 9 «Запаси», тобто оцінюються та зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка включає:

1. вартість товару, зазначену в документах на відвантаження у постачальника;

2. витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування;

3. суми ввізного мита та митних зборів;

4. суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

5. інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доробку та підвищення якісних та технічних характеристик запасів).

Таким чином, повна імпортна вартість товару складається з його контрактної вартості, накладних витрат, сплачених в іноземній валюті, сплаченого мита, зборів і податків при розмитненні вантажу.

При формуванні первісної вартості імпортних товарів на рахунок 281 «Товари на складі» буде відноситись їх митна вартість, тобто контрактна вартість, перерахована за курсом НБУ на дату ввезення. З набуттям чинності П(С) БО 21 «Вплив змін валютних курсів» такий порядок формування облікової вартості імпортних товарів зберігається за умови, що надходження товарів передуватиме їх оплаті. Однак коли за імпортні товари буде перераховано аванс в іноземній валюті, то їх облікова вартість буде іншою, ніж митна вартість, зазначена у вантажній митній декларації, і визначається шляхом перерахунку в гривні за курсом НБУ на дату сплати авансу.

Українське підприємство уклало договір з польською фірмою на імпорт товарів вартістю 3900 USD. Імпортні товари було одержано 07.04.03 р. На митниці було сплачено мито – 2%, митні збори – 0,2% та ПДВ. Крім того, за умовами імпортного контракту оплата послуг по транспортуванню та страхуванню вантажу здійснюється українським покупцем. Відповідно до цього перевізнику було сплачено 100 USD за доставку товару до місця призначення, а також оплачені послуги національної страхової організації в сумі 500 грн. Оплата за отримані товари була проведена 20.04.03 р.

Курси НБУ:

• 07.04 – 5.80 грн./USD;

• 20.04 – 5.60 грн./USD.

Таблиця 2.7. Журнал реєстрації господарських операцій у підприємства

№ оп	Дата оп.	Підстава проведення і зміст господарської операції	Сума		Кореспонденція
			USD	грн.		Д-т	К-т
1	2	3	4	5		6	7
1	07.04	Виписка банку, ВМД Сплачено при імпорті товарів: мито (3900*5.80*0.05) митні збори (3900*5.80*0.002)	─ ─	1131.00 45.24		642 642	311 311
2	07.04	ВМД Відображено ПДВ ((3900*5.80+1131)*0.2)	─	4750.20		644	641
3	07.04	Виписка банку, ВМД Сплачено ПДВ, нарахований згідно з ВМД	─	4750.20		641	311
4	07.04	ВМД Оприбутковано товари за вартістю, вказаною у ВМД (3900*5.80)	3900	22620.00		281	632
5	07.04	Довідка бухгалтерії Включено до податкового кредиту суму сплаченого ПДВ	─	4750.20		641	644
6	07.04	ВМД Збільшено вартість товарів на суму сплачених митних зборів, мита	─	1176.24		281	642
7	07.04	Товарно-транспортна накладна Нараховано кошти за перевезення товару транспортній організації	100	580.00		281	685
8	07.04	Сплачено кошти за перевезення товару транспортній організації	100	580.00		685	312
9	07.04	Рахунок, платіжне доручення, виписка банку Нараховано та сплачено страховій організації за страхування вантажу	─ ─	500.00 500.00		281 655	655 311
10	20.04	Розрахунок бухгалтерії Визначено та відображено у складі фінансових результатів курсову різницю по заборгованості постачальнику на дату її погашення (3900*(5.80–5.60))	─ ─	780.00 780.00		632 714	714 791
11	20.04	Заявка на переказ, виписка банку Сплачено з поточного валютного рахунку кошти в погашення заборгованості (3900*5.60)	3900	21840.00		632	312

Реалізація організаціями-імпортерами товарів покупцям проводиться за вільними продажними цінами, що сформовані виходячи з купівельних цін, торгових надбавок та ПДВ. При цьому сума ПДВ, що підлягає внеску до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, отриманою від покупця, сумою податку, сплаченою на митниці при ввезенні товарів та сумами податків, що відносяться до оплачених матеріальних цінностей (робіт, послуг), вартість яких включається до витрат на збут.

Для розрахунків з іноземними постачальниками за придбані товари використовується пасивний рахунок 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками». Облік по цьому рахунку необхідно вести паралельно в національній та іноземній валютах. За умови наступної оплати імпортної поставки грошовими коштами цей рахунок є монетарною статтею, тому слід пам’ятати про необхідність визначення в бухгалтерському обліку курсової різниці на дату балансу та на дату здійснення операції. За умови зростання курсу іноземної валюти така курсова різниця відображається на рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці», а за умови зменшення курсу іноземної валюти – на рахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» з подальшим відображенням у складі фінансових результатів на рахунку 791 «Результат основної діяльності».

Для розрахунків з іноземними контрагентами за придбані необоротні активи доцільно використовувати рахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», облік на якому ведеться аналогічно до попереднього випадку. Але курсова різниця по такій заборгованості, що буде погашатись іноземною валютою або її еквівалентами, відображається на рахунках 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» та 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» відповідно.

Синтетичний облік розрахунків з контрагентами по всіх послугах, пов’язаних з доставкою товарно-матеріальних цінностей до місця призначення (транспортних, експедиторських, страхових) ведеться на рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Ці послуги в залежності від місця розташування їх виконавця можуть бути оплачені як в національній, так і в іноземній валюті. В останньому випадку облік по рахунку слід вести в порядку, передбаченому для відображення в обліку імпортних операцій.

Аналітичний облік розрахунків по імпортних операціях рекомендується здійснювати в розрізі країн, а в середині цих країн – в розрізі постачальників, номерів контрактів та документів (рахунків) до оплати. В будь-якому випадку повинен бути забезпечений чіткий контроль своєчасності розрахунків за кожною поставкою товарів. Аналітичний облік імпортних поставок ведеться за місцями зберігання і обліковими (товарними) партіями, при визначенні ознак яких береться до уваги: характер товару, можливість зберігання партії в процесі перевезення, перевалки, зберігання вантажу. Якщо з іноземним постачальником є домовленість про пред’явлення рахунку на кожну транспортну партію, то за облікову партію приймається партія, оформлена одним рахунком постачальника.

Як вже зазначалося, при перетині товарно-матеріальними цінностями кордону України необхідно сплатити ПДВ, акцизний збір, мито і митні збори. Їх сума зазначається в вантажній митній декларації та перераховується шляхом подання до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум на рахунок митниці. В бухгалтерському обліку сума сплаченого мита та митних зборів включається до вартості імпортних товарно-матеріальних цінностей проводкою: Д-т рахунків 15 «Капітальні інвестиції», 20 № Виробничі запаси», 22 «МШП», 28 «Товари», К-т рахунку 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами».

Сплата цих сум, як правило, проводиться з поточного рахунку, що в бухгалтерському обліку відображається проводкою: Д-т рахунку 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами», К-т рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Мито та інші митні платежі не стягуються з:

• горілчаних виробів в кількості 1 літру, вина – 2 літрів, тютюнових виробів – 200 цигарок на одну особу;

• предметів власного користування, що тимчасово ввозяться (пересилаються) в Україну під зобов’язання про їх зворотне вивезення або транзит;

• речей, які ввозяться (пересилаються) при переїзді на постійне місце проживання в Україну;

• речей, одержаних як спадок, оформлений на користь громадян-резидентів за межами України (при наявності документального підтвердження нотаріальними органами);

• речей, які ввозяться на митну територію України після їх тимчасового вивезення при наявності документів, що підтверджують факт їх тимчасового вивезення.

Суб’єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, а також інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, зобов’язані до або під час подання вантажної митної декларації сплатити акцизний збір. Акцизний збір на ввезені підакцизні товари обчислюється у відсотках до митної вартості за встановленими ставками або у твердих сумах в Євро з одиниці товару. Сплата акцизного збору проводиться на момент розмитнення.

Акцизний збір стягується лише один раз, тому при наступній реалізації товарів, на які його було нараховано при ввезенні на митну територію України, акцизний збір не нараховується. Сума акцизного збору в бухгалтерському обліку включається до вартості імпортного товару.

Підприємство 10.04.03 р. здійснило ввезення імпортних товарів з Росії – 100 упаковок цигарок «Marlboro» вартістю 1000 USD. На митниці було сплачено мито – 2% від митної вартості, митний збір – 0,2%, акцизний збір – 3 Євро за упаковку, та ПДВ.

Таблиця 2.8. Журнал реєстрації господарських операцій у підприємства

№ оп	Дата оп.	Зміст господарської операції	Сума		Кореспонденція
			USD	грн.	Д-т	К-т
1	2	3	4	5	6	7
1	10.04	Сплачено на митниці: мито (1000*5.45*0.02) митний збір (1000*5.45*0.002)	─ ─	109.00 10.90	642 642	311 311
2	10.04	Сплачено акцизний збір (100 * 3 * 4.70)	─	1410.00	642	311
3	10.04	Нараховано ПДВ (1000*5.45+109+1400)*0.2	─	1393.80	644	641
4	10.04	Сплачено ПДВ	─	1393.80	641	311
5	10.04	Оприбутковано товар за контрактною вартістю (1000*5.45)	1000	5450.00	281	632
6	10.04	Нараховано митний збір і мито (109.00+10.90)	─	199.90	281	642
7	10.04	Нараховано акцизний збір	─	1410.00	281	642
8	10.04	Відображено податковий кредит	─	1393.80	641	644

Важливо також відмітити таке: якщо ввозиться підакцизна сировина для використання при виробництві підакцизної продукції, то нарахування і сплата акцизного збору не проводиться. При наступній реалізації такої продукції нараховується акцизний збір в процентах до обороту з реалізації.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України і отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції по ввезенню власності за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки. Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість імпортних товарів, але не менше митної вартості, що зазначена у вантажній митній декларації.

Для підакцизних товарів пільгове оподаткування не застосовується.

При оподаткуванні імпортних товарів сума ПДВ визначається у розмірі 20% від митної вартості товару з врахуванням фактично сплаченого мита і акцизного збору.

Підставою для нарахування і сплати ПДВ є вантажна митна декларація, де нарахована сума ПДВ зазначається окремо. Сплата ПДВ повинна проводитись до або на момент приймання вантажної митної декларації до митного оформлення.

По імпортних товарах, які не є підакцизними і не відносяться до груп 1 – 24 Класифікатора товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, на сплату ПДВ може бути оформлений вексель з відстрочкою платежу на 30 календарних днів. Сума, зазначена в податковому векселі, включається до суми податкових зобов’язань платника податку в податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день з дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується і враховується в розрахунках податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено. В наступному звітному (податковому) періоді сума, яка була вказана у податковому векселі, включається до складу податкового кредиту.

Податковий вексель має право пред’являти тільки особа, яка є платником ПДВ.

Якщо імпортні товари використовуються частково для здійснення операцій, які оподатковуються ПДВ, а частково – для пільгових і тих, які не є об’єктом оподаткування, до податкового кредиту включається сума сплаченого податку в частині використання таких товарів (робіт, послуг) в операціях звітного періоду. Не дозволяється відносити до податкового кредиту по сплаті податку суми, не підтверджені платіжними документами та митними деклараціями.

Тобто сплата ПДВ при митному оформленні імпорту означає відображення в бухгалтерському обліку як мінімум трьох господарських операцій:

1. нарахування податкових зобов’язань;

2. погашення податкових зобов’язань;

3. нарахування податкового кредиту.

Підприємство 20.04.03 р. імпортувало товари, митна вартість яких в еквіваленті національної валюти становила 60000 грн., в тому числі мито – 2000 грн.

Таблиця 2.9. Журнал реєстрації господарських операцій у підприємства

№ оп	Дата оп.	Зміст господарської операції	Сума	Кореспонденція
			грн.	Д-т	К-т
1	2	3	4	5	6
1	20.04	Оплачено мито	2000	642	311
2	20.04	Нараховано ПДВ при оформленні митної декларації	12000	644	641
3	20.04	Одержано товари від постачальника	58000	281	632
4	20.04	Нараховано мито	2000	281	642
5	20.04	Оплачено податкові зобов’язання	12000	641	311
6	20.04	Нараховано податковий кредит	12000	641	644

У випадку імпорту товарів (робіт, послуг) для здійснення операцій, які не підлягають оподаткуванню, і тих, які звільнені від оподаткування, ПДВ, сплачений митним органам під час проведення митних процедур, до податкового кредиту не включається, а відноситься до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей: Д-т рахунків 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари», К-т рахунку 641 «Розрахунки за податками».

Відображення в бухгалтерському обліку операцій з імпорту товарно-матеріальних цінностей узагальнимо в табл. 2.10.

Таблиця 2.10. Відображення в бухгалтерському обліку операцій з імпорту

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Нараховано митні збори та мита за запасами, товарами та МШП	20, 28, 22	642
2	Погашено заборгованість підприємства перед митницею	642	311
3	Нараховано ПДВ на товар, що ввозиться	644	641
4	Погашено заборгованість підприємства з ПДВ та відображено податковий кредит	641 641	311 644
5	Видано митним органам в погашення ПДВ податковий вексель	644 621 641	621 641 644
6	Перераховано грошові кошти за податковим векселем	621	311
7	Здійснено оплату постачальнику за товари і запаси, включаючи вартість транспортних витрат	632	312
8	Оплачено транспортні послуги іноземному перевізнику у разі, якщо вартість доставки не включено у вартість товарів і запасів	685	312
9	Оплачено транспортні послуги вітчизняному перевізнику	685	311
10	Оплачено страхові послуги і ризики іноземному страховику	655	312
11	Оплачено страхові послуги і ризики вітчизняному страховику	655	311
12	Оприбутковано запаси, товари та МШП, поставлені нерезидентом за курсом на дату розмитнення вантажу	20, 28, 22	632
13	Включено у вартість запасів, товарів та МШП транспортні послуги	20, 28, 22	685
14	Включено у вартість запасів, товарів та МШП страхові послуги	20, 28,22	655

Для узагальнення інформації про розрахунки з іноземними постачальниками та іншими кредиторами використовується Журнал 3 та відомості аналітичного обліку по відповідних рахунках, що також ведуться паралельно в національній та іноземній валютах.

Проаналізувавши особливості обліку зовнішньоекономічних операцій, можна сформулювати основні висновки і тези до розділу 2:

• оскільки вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності здійснюється в єдиному грошовому вимірнику – гривні, а розрахунки по зовнішньоекономічних операціях в основному відбуваються в іноземній валюті, то для переведення іноземної валюти в національну використовують валютний курс, який встановлюється Національним банком України на підставі торгів валютними цінностями на Міжбанківському валютному ринку України;

• курсові різниці виникають у випадку, якщо на дату балансу або на дату здійснення розрахунків змінюється валютний курс. Об’єктами визначення курсових різниць є лише монетарні статті;

• для підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, обов’язковим є відкриття транзитного та поточного валютного рахунків;

• порядок придбання іноземної валюти регламентують Правила здійснення операцій на Міжбанківському валютному ринку України;

• обов’язковий продаж валютних надходжень регулюється Постановою Національного банку України «Про введення обов’язкового продажу поступлень в іноземній валюті на користь резидентів – юридичних осіб»;

• експорт (імпорт) товарів (робіт, послуг) здійснюється на основі експортного (імпортного) контракту;

• імпорт може відбуватися шляхом: придбання товарів у вітчизняних оптових продавців; самостійного імпорту товарів; імпорту через посередників;

• правовою основою обліку експортних (імпортних) операцій виступають норми бухгалтерського, митного, валютного та податкового права;

• операції з давальницькою сировиною здійснюються на підставі договору про переробку давальницької сировини, укладеного між підприємством-замовником і підприємством-виконавцем. Порядок відображення в обліку даних операцій визначається їх економічною суттю;

• суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, як і будь-які інші господарюючі суб’єкти (крім суб’єктів малого підприємництва) складають і подають 5 форм фінансової звітності, статистичну та інші (при необхідності) форми звітності. Для відображення в них господарських операцій валютні статті перераховуються в національну валюту України за курсом Національного банку України.