3.4 Порядок перевірки зовнішньоекономічних операцій

Вивчення зовнішньоекономічних операцій проводиться в наступній послідовності [2, с. 365].

Вивчення статуту підприємства. В умовах розвитку ринкових відносин підприємствам надано право проведення зовнішньоекономічної діяльності з моменту їх державної реєстрації. Для того, щоб підприємство мало право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, така можливість повинна бути передбачена в Статуті підприємства в розділі «Види діяльності». Тут також повинен бути відображений характер і номенклатура зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка реальності кредиторської і дебіторської заборгованості за експортно-імпортними операціями. Розглядаючи можливість збору даних про реально існуючий стан кредиторської заборгованості іноземним постачальникам, контролери повинні приділити увагу повноті відображення в обліку даних документів про оприбуткування товарів.

Для виявлення неврахованих зобов’язань контролери використовують взаємний контроль, суть якого полягає в звірці записів в регістрах бухгалтерського обліку з даними представлених рахунків, контрактів, грошових виправдних документів, що свідчать про сплату постачальникам коштів за отримані товари, роботи, послуги. Якщо в ході перевірки виявлені суттєві відхилення, необхідно запросити підтвердження у постачальників, особливо при невеликих або нульових залишках на рахунках тих постачальників, які постійно здійснюють поставки товарів чи надання послуг даному підприємству. Особливу увагу слід приділити формам розрахунків, що передбачені контрактом на імпортні поставки.

Перевірка накладних витрат. Великий вплив на фінансовий результат спричиняють накладні витрати з експорту. Саме тому контролер повинен проаналізувати доцільність та законність даних витрат. Вивчати зміст накладних витрат можна шляхом співставлення фактичних витрат з витратами за кошторисами. Виявлення ж значних відхилень за статтями витрат вказують на необхідність ретельнішого аналізу їх складу.

Перевірка банківських операцій. Вивчення банківських розрахунків сприяє контролю збереження валютних коштів підприємства, дотримання платіжної дисципліни. Передусім необхідно порівняти фактичні залишки валютних коштів на рахунках в банку з даними бухгалтерського обліку підприємства, для чого необхідно отримати відповідне підтвердження в банку.

Про реальний стан бухгалтерського обліку на підприємстві можна судити за наявністю первинних документів, а їх відповідність записам у виписках банку дозволяє виявити необґрунтований рух коштів на рахунках. Контролер повинен вивчати банківські виписки та документи, що підтверджують дійсно виконані операції, щоб з’ясувати, чи зустрічаються оплати безтоварних рахунків та рахунків інших операцій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється, а якщо зустрічаються, то які підстави для їх оплати (наявність договорів).

У випадку експорту товарів підприємство одержує валютну виручку. Ці кошти повинні надходити на транзитний рахунок та переказуватися на поточний валютний рахунок підприємства після обов’язкового продажу валюти, у зв’язку з чим контролер повинен встановити законність та обсяг продажу виручки з транзитного валютного рахунку.

Перевірка нарахування та сплати ПДВ при здійсненні зовнішньо – економічної діяльності. Контролеру необхідно пам’ятати про особливий порядок оподаткування та сплати ПДВ за товари, що імпортуються, порядок сплати мита та митних зборів. Податок сплачується митному органу, який оформлює товари до або одночасно з прийняттям вантажної митної декларації.

В якості підтвердження оплати ПДВ та акцизного збору до заповненої декларації повинен бути доданий примірник платіжного доручення з відміткою банку про прийняття до оплати, що підтверджує здійснений платіж.

Слід враховувати наявність пільг по ПДВ для деяких категорій товарів і те, що при звільненні від сплати мита або акцизного збору в базу оподаткування ПДВ умовно нараховані суми цих платежів не включаються.

При реалізації імпортних товарів на території України суми ПДВ, сплачені митним органам при їх ввезенні, зараховуються в рахунок розрахунків з бюджетом по ПДВ в звичайному порядку. Значить, сума ПДВ, яка підлягає внесенню в бюджет, визначається як різниця між сумами податку, отриманими від покупця, та сумами податку, що відносяться до витрат на придбання реалізованого товару, включаючи суми ПДВ, сплачені митним органам при ввезенні його на територію України.

При перевірці операцій по імпорту підакцизних товарів контролеру слід звернути увагу на порядок розрахунку сум ПДВ.

Перевірка витрат на закордонні відрядження. При перевірці витрат на відрядження слід звернути увагу на дотримання обов’язкових вимог щодо обґрунтування та оформлення відрядження, видання відповідного наказу, посвідчення, його реєстрації, видачі авансів. Далі перевіряються витрати на відрядження, включені до авансових звітів і документи, що підтверджують витрати, бухгалтерські записи в регістрах аналітичного і синтетичного обліку.

Максимальний термін перебування відрядженого працівника за кордоном не повинен перевищувати 60 календарних днів. На цей час за ним зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток.

При проведенні перевірки витрат на відрядження в першу чергу слід з’ясувати:

• чи є особа, яку підприємство направляє у відрядження, штатним працівником даного підприємства;

• чи насправді виникла необхідність у відрядженні;

• чи є зв’язок між основною діяльністю підприємства і завданнями, поставленими перед відрядженою особою;

• чи співпадають дані регістрів бухгалтерського обліку (Журнал 3 та відомості 3.2) з даними відповідного наказу, посвідчення та записами в журналі реєстрації посвідчень про відрядження.

Одночасно необхідно перевірити наявність та правильність розрахунків сум витрат на відрядження та відповідність їх вимогам чинного законодавства.

Під час перевірки правильності отримання готівки в підзвіт необхідно з’ясувати, чи дотримується підприємство вимог чинного законодавства щодо ведення касових операцій відносно видачі готівки під звіт лише за умови повного відзвітування конкретної особи за раніше отримані суми.

Не дозволяється відправляти у відрядження і видавати аванси працівнику, який не повністю відзвітувався по попередньому відрядженню, оскільки це призводить до порушення касової дисципліни і може спричинити застосування фінансових санкцій і адміністративних штрафів.

Готівка, видана під звіт на відрядження і не витрачена, повинна бути повернена в касу підприємства не пізніше трьох робочих днів після закінчення відрядження у валюті видачі авансу.

Перевірку правильності відшкодування витрат на проїзд до місця відрядження і назад слід розпочинати з перевірки відповідності дат вибуття та прибуття на проїзних документах.

Перевірка правильності відображення внесків до статутного фонду в іноземній валюті проводиться у відповідності до вимог П(С) БО 21 «Вплив змін валютних курсів». Формування статутного капіталу і заборгованості учасників по внесках до нього, що виражені в іноземній валюті, підлягає перерахунку в гривні за курсом НБУ на дату підписання установчих документів. Контролер перевіряє правильність застосування курсу іноземної валюти і правильність перерахунку гривневого еквіваленту.

Основні види порушень, які зустрічаються при зовнішньоекономічних операціях, наведено в табл. 3.3.

Таблиця 3.3. Основні порушення в зовнішньоекономічних операціях

№ п/п	Можливі порушення	Конкретизація порушення
1	2	3
1	Неправильне відшкодування витрат по закордонних відрядженнях	відшкодування коштів на відрядження без необхідних документів відшкодування витрат по документах із виправленими сумами без підтвердження виправлень відповідними поясненнями невідповідність дат в різних документах виписка посвідчення на відрядження без належно оформленого наказу на відрядження і завдання відшкодування витрат на відрядження при відсутності проставлених печаток про прибуття або вибуття відшкодування витрат, не визначених відповідними інструк – ціями про службові відрядження або понад встановлених норм повернено невитрачений аванс в іншій валюті, ніж отримано аванс на закордонне відрядження видано в гривнях для придбання іноземної валюти підзвітною особою проведена виплата в іноземній валюті на відрядні витрати після повернення з відрядження
		зняття готівкової іноземної валюти для оплати витрат, пов’язаних із закордонним відрядженням, здійснено з поточного валютного рахунку раніше, ніж за 3 банківських дні до вибуття працівника у відрядження не дотримані строки повернення невитрачених валютних коштів у банк (3 дні після повернення працівника з відрядження) готівкові валютні кошти в банку одержує касир (інша матеріально відповідальна особа), після чого, без оприбуткування у валютну касу підприємства, видає відрядженому працівнику купівля готівкової іноземної валюти для оплати витрат на відрядження здійснена не через уповноважені банки куплена іноземна валюта на закордонне відрядження використана не за цільовим призначенням одержана готівкова іноземна валюта не оприбуткована у валютну касу підприємства перевитрата за авансовим звітом видана готівковою валютою (тільки шляхом переказу на поточний валютний рахунок відрядженої особи) не дотримані строки подання в банк звітів та авансових звітів у затвердженій формі по закордонному відрядженню не дотримані строки повернення в банк залишків готівкової іноземної валюти
2	Неправильна оцінка придбаної (проданої) валюти	оцінка придбаної валюти за курсом міжбанківської валютної біржі оцінка виручки від реалізації валюти за курсом НБУ
3	Відображення курсової різни – ці по заборгованості засновників по внесках до статутного капіталу	відображення такої курсової різниці у складі іншого додаткового капіталу відображення такої курсової різниці як неопераційної незалежно від виду внеску
4	Неправильна дата оприбуткування імпортного товару	товар оприбутковується пізніше, ніж фактично надходить на підприємство

Таким чином виявлені контролером порушення заносяться до його робочих документів, а пізніше знаходять своє відображення у відповідних узагальнюючих документах.

Коротко про головне щодо особливостей контролю у сфері зовнішньо – економічної діяльності можна сказати наступним чином:

• оскільки термін «зовнішньоекономічна діяльність» нерозривно пов’язаний з терміном «іноземна валюта», то основною складовою контролю в цій сфері є валютний контроль, який, в свою чергу, є елементом валютного регулювання в країні;

• загальні засади здійснення валютного регулювання визначені Декретом Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

• головне завдання валютного контролю можна визначити як «забезпечення стабільності національної грошової одиниці та регулювання національного валютного ринку»;

• формами здійснення валютного контролю є дисконтна політика, девізійна політика, диверсифікація валютних резервів, отримання або надання кредитів чи субсидій тощо;

• органами валютного контролю в Україні є Національний банк України, уповноважені банки, Державна податкова адміністрація України, Міністерство зв’язку України, Державний митний комітет України;

• метою аудиту і ревізії операцій в сфері зовнішньоекономічної діяльності є встановлення відповідності методики обліку зовнішньо – економічних операцій чинним нормативним актам України;

• відповідальність за порушення валютного законодавства передбачена вищезазначеним Декретом Кабінету міністрів України;

• здійснення незаконних операцій з валютними цінностями тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність.

Висновки

В даній магістерській роботі наведено детальне теоретичне узагальнення здійснення зовнішньоекономічної діяльності, обліку господарських операцій та особливостей контролю в даній сфері.

Здійснення чи не всіх видів зовнішньоекономічної діяльності регламентується цілою низкою законодавчих та нормативно-правових актів, зміст яких дуже часто міняється шляхом внесення в них змін і доповнень. В цьому полягає одна з негативних сторін саме такого регулювання, адже часті зміни законів створюють перешкоду для їх правильного розуміння та однозначного трактування.

Розвиток ринкових відносин як в національному, так і в міжнародному масштабі вимагає удосконалення методології, методики, організації та технології ведення обліку. Від держави в такому випадку вимагається більш зважений та цілеспрямований підхід до підготовки фахівців з даної ділянки (чи краще сказати «галузі») обліку. В майбутньому важливе значення матиме розробка науково обґрунтованої програми фахової підготовки з більш глибоким і детальним вивченням такої дисципліни, як «Облік, контроль і аналіз зовнішньоекономічної діяльності». Згадана програма повинна включати також вивчення особливостей валютного, митного законодавства, нормативно-правової бази у сфері бухгалтерського обліку, аудиту, ревізії не лише в нашій державі, але і за кордоном.

Найбільша зацікавленість в цьому повинна проявлятись з боку господарюючих суб’єктів приватного сектора економіки, адже належна організація бухгалтерського обліку, особливо в сфері зовнішньоекономічної діяльності, забезпечить більш раціональне використання ресурсів, їх економне витрачання, збереження валютних цінностей, що неминуче призведе до підвищення ефективності функціонування цих суб’єктів та зростання їх матеріального добробуту.

Варто також зазначити, що чимало вітчизняних підприємств та підприємців ігнорують можливість здійснення будь-якого виду зовнішньоекономічної діяльності через її багатогранність та проблематичність забезпечення бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій на належному рівні. Однак на практиці підтверджується, що основним бар’єром тут виступає не стільки складність обліку, скільки елементарна необізнаність в особливостях його здійснення.

З характеристики та аналізу організації і ведення бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій (передусім мається на увазі його об’ємність) випливає ще один дуже важливий висновок: для більшої ефективності обліку, економії часу, коштів і зусиль доцільно впровадити повну його автоматизацію на базі найновіших розробок в галузі програмного забезпечення для потреб обліку (див. додатки Е, Ж, З).

Також слід відмітити неабияке значення аудиту і ревізії операцій в сфері зовнішньоекономічної діяльності як для українських підприємств зокрема, так і для економіки держави загалом з огляду на те, що Україна прагне посісти чільне місце у міжнародному співтоваристві. Роль аудиту і ревізії проявляється у спроможності забезпечення ефективної діяльності суб’єктів господарювання, тобто діяльності на благо суспільства, але в рамках закону. Це, в свою чергу, дасть можливість Україні залишити верхні рейтингу найбільших країн-корупціонерів, що, на жаль, спостерігається зараз.

Всі вищезазначені зміни та нові ідеї, звичайно, неможливо втілити в практику зовнішньоекономічної діяльності негайно чи навіть в найближчому майбутньому, проте зрозумілим стає той факт, що робити це потрібно не самотужки і лише в національному масштабі, а в світовому і спільно хоча б з країнами, близькими до нас за своїм міжнародним становищем. В цьому вбачається один з основних напрямів майбутнього економічного зростання України.

Список джерел

1. Астахов В.П. Бухгалтерский учет и валютный контроль во внешнеэкономической деятельности. – Москва: «Приор», 1999, 272 с.

2. Аудит і ревізія підприємницької діяльності: навчальний посібник. За ред. проф. Бутинця Ф.Ф. – Житомир: ПП «Рута», 2001.

3. Бахрамов Ю.М. Организация внешнеэкономической деятельности: особенности менеджмента. – Санкт-Петербург: «Лань», 2000, 448 с.

4. Білуха М.Т. Курс аудиту. – Київ: «Вища школа», 1999, 574 с.

5. Борщ Н. Облік валютних операцій. Купівля іноземної валюти // Податки та бухгалтерський облік. – 2003. №6, с. 50–51.

6. Борщ Н. Розрахунки з нерезидентами. Здійснення експортних операцій // Податки та бухгалтерський облік. – 2003. №22, с. 46–47.

7. Бровкова Е.Г., Продиус И.П. Внешнеэкономическая деятельность. – Киев: «Сирин», 2000, 196 с.

8. Бутинець Ф.Ф. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. – Житомир: ПП «Рута», 2002.

9. Бухгалтерський облік в Україні. За ред. Хом’яка Р.Л. – Львів: «Інтелект-Захід», 2003. – 820 с.

10. Бухгалтерський фінансовий облік. За редакцією Бутинця Ф.Ф. – Житомир: ПП «Рута», 2001, 669 с.

11. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. За ред. Бутинця Ф.Ф. – Житомир: ЖІТІ, 2000.

12. Васюренко О.В. Механизм осуществления банковских операций с иностранной валютой. – Харьков: «Гриф», 1997.

13. Власенко О. Купівля інвалюти для виконання імпортного контракту // Все про бухгалтерський облік. – 2003. №96, с. 18–20.

14. Внешнеэкономический толковый словарь. Под редакцией Фаминского И.П. – Москва: «Инфра-М», 2000, 512 с.

15. Волинець Л. Відрядження за кордон // Консультант бухгалтера. – 2003. №45, с. 4–25.

16. Гальчинський А.С. Сучасна валютна система. – Київ: «Лібра», 1993.

17. Гарасим П.М. Фінансовий, управлінський і податковий облік у господарських товариствах. – Тернопіль: «Економічна думка», 2003, 480 с.

18. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади і коментарі. – Київ: «Лібра», 2001.

19. Горицкая Н.Г. Учет и налогообложение операций во внешнеэкономыческой деятельности и с иностранной валютой. – Київ: «Техніка», 2000, 72 с.

20. Гребельник О.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. – Київ: КНТЕУ, 2001.

21. Гуцайлюк З.В. Аудит (теорія, методика, збірник завдань). – Тернопіль: «Економічна думка», 2002, 190 с.

22. Давидов Г.М. Аудит: навчальний посібник. – Київ: «Знання», 2001.

23. Даньків Й.Я., Лучко М.Р., Остап’юк М.Я. Бухгалтерський облік в галузях економіки. – Київ: «Знання-Прес», 2003.

24. Дегтярева О.И. и др. Внешнеэкономическая деятельность. – Москва: «Дело», 2000, 320 с.

25. Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. №15–93.

26. Дерій В.А. Аудит. – Тернопіль: «Джура», 2002, 86 с.

27. Долганський М.І. Бухгалтерський облік в Україні з використанням П(С) БО. – Львів: Видавництво ЛБІ, 2003, 494 с.

28. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – Київ: «Знання», 2001.

29. Дупай М.М., Денчук П.Н. Облік та аналіз діяльності підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин. – Тернопіль: «Астон», 2003.

30. Завгородній А.Г. та ін. Фінансовий словник. – Львів: «Центр Європи», 1997, 576 с.

31. Завгородній В.П., Сопко В.С. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу. – Київ: КНЕУ, 2000.

32. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.01 р. №872.

33. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996.

34. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. №959-ХІІ.

35. Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 04.10.01 р. №2761-ІІІ.

36. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. №185.

37. Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.98 р. №351.

38. Інструкція «Про порядок заповнення форм річної звітності підприємств» (зі змінами і доповненнями), затв. наказом МФУ 17.08.97 р., №139.

39. Інструкція про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті, затверджена постановою правління НБУ від 18.12.98 р. №527.

40. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, затв. наказом МФУ від 30.11.99 р. №291.

41. Камлик М. І. Бухгалтерський облік і звітність в Україні: збірник нормативно-правових актів. – Київ: «Атіка», 2001, 752 с.

42. Конвертація валют // Головбух. – 2003. №20, с. 70–72.

43. Кротюк В. Валютний контроль і його правова регламентація в Україні. // Вісник НБУ. 1997. №11, с. 10–13.

44. Крупка Я.Д. та ін. Бухгалтерський облік за національними стандартами. – Тернопіль: «Економічна думка», 2002, 322 с.

Размещено на Allbest.ru