55. Авторський навчально-виховний заклад як педагогічна полі система.
Сучасні авторські школи, як правило, створюються на базі наявних навчальних закладів. Однією з особливостей їх становлення є те, що розроблена автором педагогічна концепція (технологія, проект) змінюється, може доповнюватися, удосконалюватися педагогічним колективом. Першим етапом роботи з організації авторської школи є роз’яснення змісту авторського проекту (концепції) колективу вчителів, учнів і батьків. В авторській школі педагоги та учні є суб’єктами експериментальної роботи, адже вони мають можливість змінювати, доповнювати та розробляти цілі, зміст, методи і форми навчально-виховного процесу. Отже, відбувається їхній особистий розвиток і накопичення колективного та індивідуального досвіду. Упровадження авторської педагогічної концепції вимагає ґрунтовного наукового забезпечення. У сучасних авторських школах передбачена посада наукового керівника, дослідника, консультанта тощо. На відміну від традиційної, авторська школа вирішує нові завдання, відповідно до яких вона є джерелом знань, творчої активності учнів, розвитку їх здібностей; у такій школі зусилля спрямовані на формування вільної особистості, яка вміє самостійно думати та діяти, громадянина-гуманіста, здатного робити обґрунтований вибір у різноманітних навчальних та життєвих ситуаціях.
Авторська школа здійснює навчальну, трудову, художньо-естетичну, духовно-релігійну, спортивну, наукову діяльність; різні форми комунікацій дітей та дорослих. Науковець виокремив такі загальні риси авторських шкіл:
інноваційність – наявність оригінальних авторських ідей і гіпотез щодо перебудови педагогічного процесу;
альтернативність – наявність будь-яких основних компонентів навчально-виховного процесу (цілей, змісту, методів, засобів тощо), відмінних від традиційних, прийнятих у масовій школі;
концептуальність навчально-виховного процесу – створення і використання в авторській моделі філософських, психологічних, соціально-педагогічних або інших наукових основ;
системність і комплексність навчально-виховного процесу; соціально-педагогічна доцільність – відповідність цілей школи соціальному замовленню;
реальність та ефективність – можливість отримати ефективні результати в ситуаціях, що реально існують.
56. Педагогічні технології сучасних інноваційних шкіл. У рамках особистісно-орієнтованих технологій самостійними напрямками виділяються гуманно-особистісні технології, технології співробітництва та технології вільного виховання. г) Гуманно-особистісні технології відрізняються насамперед своєю гуманістичної сутністю, психотерапевтичної спрямованістю на підтримку особистості, допомога їй. Вони «сповідують» ідеї всебічного поваги і любові до дитини, оптимістичну віру в його творчі сили, відкидаючи примус. д) Технології співпраці реалізують демократизм, рівність, партнерство в суб'єкт-суб'єктних відносинах педагога і дитини. Вчитель і учні спільно виробляють цілі, зміст, дають оцінки, перебуваючи в стані співробітництва, співтворчості. е) Технології вільного виховання роблять акцент на надання дитині свободи вибору і самостійності в більшій чи меншій сфери його життєдіяльності. Здійснюючи вибір, дитина найкращим способом реалізує позицію суб'єкта, йдучи до результату від внутрішнього спонукання, а не від зовнішнього впливу. ж) Езотеричні технології засновані на вченні про езотеричному («неусвідомлюваному», підсвідомому) знанні - Істини та шляхи, що ведуть до неї. Педагогічний процес - це не повідомлення, не спілкування, а прилучення до Істини. В езотеричній парадигмі сама людина (дитина) стає центром інформаційної взаємодії із Всесвітом.