14. Основні учасники проекту

Учасники проекту реалізують різні інтереси у процесі здійснення проекту, формують власні вимоги відповідно до цілей та мотивації і впливають на проект, виходячи зі своїх інтересів, компетенції та ступеня залучення до проекту.

Учасники проекту:

- Ініціатор — сторона, яка є автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій по здійсненню - Замовник — головна сторона, зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його результатів.

- Інвестор(и) — сторона(и), що вкладає інвестиції в проект.

• Керівник проекту — юридична (фізична) особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо здійснення проекту — планування, контролю та координації робіт усіх учасників проекту.

• Команда проекту — специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту та створена на період здійснення проекту.

• Контрактор (генеральний контрактор) — сторона чи учасник проекту, що вступає до відносин із замовником та бере на себе обов’язок за виконання робіт по контракту (це може бути увесь проект чи його частина).

• Субконтрактор — вступає в договірні відносини з контрактором чи субконтрактором більш високого рівня.

• Проектувальник — юридична особа, що виконує за контрактом проектно-дослідницькі роботи в межах проекту.

• Генеральний підрядник — юридична особа, чия пропозиція прийнята замовником.

• Постачальники — субконтрактори, які здійснюють різні види поставок на контрактній основі (матеріали, устаткування, транспортні засоби та ін.).

• Ліцензори — організації, що виділяють ліцензії на право володіння земельною ділянкою, проведення торгів, виконання окремих видів робіт і послуг і т. ін.

• Органи влади — сторона, що задовольняє свої інтереси шляхом отримання податків від учасників проекту, висуває та підтримує екологічні, соціальні та інші суспільні й державні вимоги, пов’язані з реалізацією проекту.

• Власник земельної ділянки — юридична (фізична) особа, яка є власником земельної ділянки, залученої до проекту.

• Виробник кінцевої продукції проекту — здійснює експлуатацію створених основних фондів та виробляє кінцеву продукцію.

• Споживачі кінцевої продукції — юридичні та фізичні особи, які є покупцями й користувачами кінцевої продукції

• Інші учасники проекту. На здійснення проекту впливають й інші сторони з оточення проекту, які, по суті, також можуть належати до учасників проекту. Це — конкуренти основних учасників проекту; громадські групи та населення, чиї економічні і позаекономічні інтереси зачіпає реалізація проекту; спонсори проекту; різні консалтингові, інжинірингові, юридичні організації, залучені до процесу здійснення проекту, та ін.

15. Основні функції учасників проекту Ініціатор — сторона, яка є автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій по здійсненню. Ініціатором може виступати практично кожний з учасників проекту, але в остаточному підсумку ділова ініціатива по здійсненню проекту повинна виходити від замовника проекту.

Замовник — головна сторона, зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його результатів. Замовник, тобто майбутній власник та користувач результатами проекту, визначає основні вимоги та масштаб проекту, забезпечує фінансування проекту за рахунок своїх коштів чи коштів залучених інвесторів, укладає контракти з головними виконавцями проекту, несе відповідальність за цими контрактами, керує процесом взаємодії між усіма учасниками проекту.

Інвестор(и) — сторона(и), що вкладає інвестиції в проект. Якщо інвестор та замовник не одна й та сама особа, то інвесторами звичайно виступають банки, інвестиційні фонди та інші організації. Інвестори вступають у ділові відносини із замовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншими сторонами по мірі виконання проекту. Інвестори є повноправними партнерами проекту та співвласниками всього майна, яке залучається за рахунок їх інвестицій, доки їм не буде повернуто всі кошти, отримані по контракту із замовником чи за кредитною угодою.

Керівник проекту — юридична (фізична) особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо здійснення проекту — планування, контролю та координації робіт усіх учасників проекту. Склад функцій і повноважень керівника проекту визначається контрактом із замовником. Однак перед керівником проекту та його командою звичайно висувається завдання всеосяжного керівництва та координації робіт продовж усього життєвого циклу проекту до досягнення визначених у ньому цілей і результатів при додержанні встановлених строків, бюджету та якості.

Команда проекту — специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту та створена на період здійснення проекту. Завдання команди — виконання функцій управління проектом для ефективного досягнення цілей проекту. Склад і функції команди проекту залежать від масштабів, складності та інших характеристик проекту. Проте в усіх випадках склад команди повинен забезпечувати високий професійний рівень усіх покладених на нього обов’язків.

Контрактор (генеральний контрактор) — сторона чи учасник проекту, що вступає до відносин із замовником та бере на себе обов’язок за виконання робіт по контракту (це може бути увесь проект чи його частина). До функцій генконтрактора належать укладання контракту із замовником (інвестором), добір та укладання угод із субконтракторами, забезпечення координації їх робіт та прийняття виконаного обсягу, оплата праці співвиконавців. Контрактором може виступати керівник проекту чи інші активні учасники проекту.

Субконтрактор — вступає в договірні відносини з контрактором чи субконтрактором більш високого рівня. Несе відповідальність за виконання робіт чи послуг відповідно до умов контракту.

Проектувальник — юридична особа, що виконує за контрактом проектно-дослідницькі роботи в межах проекту. Вступає в договірні відносини з генконтрактором проекту чи безпосередньо із замовником.

Генеральний підрядник — юридична особа, чия пропозиція прийнята замовником. Несе відповідальність за виконання робіт відповідно до умов контракту. Добирає субпідрядни- ків та укладає угоди з ними на виконання окремих робіт і послуг. У будівель­них проектах роль генпідрядника звичайно виконують будівельні або проектно-будівельні фірми чи організації.

Постачальники — субконтрактори, які здійснюють різні види поставок на контрактній основі (матеріали, устаткування, транспортні засоби та ін.).

Ліцензори — організації, що виділяють ліцензії на право володіння земельною ділянкою, проведення торгів, виконання окремих видів робіт і послуг і т. ін.

Органи влади — сторона, що задовольняє свої інтереси шляхом отримання податків від учасників проекту, висуває та підтримує екологічні, соціальні та інші суспільні й державні вимоги, пов’язані з реалізацією проекту.

Власник земельної ділянки — юридична (фізична) особа, яка є власником земельної ділянки, залученої до проекту. Вступає у відносини із замовником та передає на договірній основі право користування чи володіння цією ділянкою землі.

Виробник кінцевої продукції проекту — здійснює експлуатацію створених основних фондів та виробляє кінцеву продукцію. Головна мета — отримання прибутку від продажу готової продукції споживачам. Бере участь на всіх фазах проекту та взаємодіє з основними учасниками проекту. Йо го роль і функції залежать від частки власності у кінцевих результатах проекту. В багатьох випадках є замовником та виробником продукції за проектом.

Споживачі кінцевої продукції — юридичні та фізичні особи, які є покупцями й користувачами кінцевої продукції, що встановлюють вимоги до виробленої продукції та наданих послуг і формують попит на них. За рахунок коштів споживачів відшкодовуються витрати на проект і формується прибуток усіх учасників проекту. 16. Функції інвестиційного менеджменту проекту

Ф-ції інвест. менеджменту:

1.дослідж. зов. інвест. середовища та прогнозування кон’юктури інвест. ринку

2.розробки стратегічних напрямків інвест.д-сті фірми

3.розробка стратегії формування інвест. ресурсів фірми

4.пошук та оцінка інвест. привабливості окремих реальних проектів та відбір найефективніших з них

5. оцінка інвестиц. властивостей окремих фін. проектів та відбір найбільш ефективних

6.формування інвестиційного портфеля та його оцінка за критеріями доходності , ризику та ліквідності

7.поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних проектів та програм

8.моніторинг проекту та окремих інвестиційних програм

9.підготовка рішення щодо своєчасного виходу з неефективних проектів та програм

2 Етапи формування інвест. стр-гії:

1.Визначення періоду формування інвестиц. стр-гії

2.Формування інвестиц. цілей інвестиц. д-сті фірми

3. Розробка більш ефективних шляхів реалізації стратег. цілей

4. Розробка стратегічних напрямків інвест. д-сті фірми

5. Розробка стратегії формування інвест. ресурсів

6. Конкретизація інвестиц. стр-гії за періодами її реалізації

7. Оцінка та коригування розробленої інвест. стратегії

3.Етапи розробки стратегії формування ресурсів фірми:

- прогнозування заг. потреби інвестиц. ресурсів

- визнач. можливостей формування інвестиц. ресурсів за рахунок різноманітних джерел

- визначення методів фінансування (методи фінансування.:повне самофінансування, акціонування, кредитне фін., лізинг, змішане фін.)

- оптимізація структури джерел формування ресурсів

7.Критерії оцінки ефективної стр-гії:

- узгодженість інвестиційної стратегії з загальною стратегією розвитку фірми

- вн. та зов. узгодж. стратегії

- реаліз. стр-гії з врахув. наявного потенціалу

- прийнятність рівня ризику

- результативність стратегії

9Етапи розробки моделей прийняття рішення про вихід з інвестиц. проекту:

1.оцінка ефективності інвестиц. портфелю

2 прогнозування факторів можливого зниження ефективності окремих інвестиц. проектів

3. розробка критеріїв виходу з інвестиц. проектів та продаж фондових інструментів портфелів

4.розробка найбільш ефективних форм виходу з проектів

5. розробка процедури ПУР , пов»яз. з реінвестуванням капіталу

17. Методичні основи структуризації Для структуризації проекту застосовується ряд спеціальних структурних моделей проекту:

• “дерево цілей”;

• “дерево рішень”;

• “дерево робіт”;

• організаційна структура виконавців;

• матриця відповідальності;

• сітьова модель;

• структура споживання ресурсів;

• структура витрат.

“Дерево цілей” – це схема, що показує, як генеральна мета проекту розбивається на цілі нижчого рівня і т. д. Отже, “дерево” - це схема, що виражає супідрядність і взаємозв'язок елементів, у даному випадку такими елементами є цілі та підцілі.

“Дерево рішень” – це схема, що відбиває структуру завдання оптимізації багатокрокового процесу реалізації проекту. “Гілки дерева” відображають різноманітні події, які можуть мати місце, а вузли (“вершини”) – точки, в яких виникає необхідність вибору. Причому вузли різноманітні: в одних вибір здійснює сам проект-менеджер (з деякого набору альтернатив), а в інших це від нього не залежить. У таких випадках проект-менеджер може здійснювати оцінку ймовірності того чи іншого “рішення”.

“Дерево робіт” (структура поділу робіт проекту – WBS) включає дві ієрархічні схеми, які між собою пов'язані певним чином: ієрархія виробів та ієрархія робіт.

Організаційна структура виконавців (ОBS). Для забезпечення ефективності управління проектом при розробці плану необхідно:

• врахувати всі розділи, етапи і роботи проекту;

• врахувати всі організації, що беруть участь у проекті;

• забезпечити дієвість управління шляхом розподілу відповідальності.

Першу вимогу можна задовольнити шляхом розбивки проекту на пакети робіт за допомогою WBS. Щоб виконати дві інші, плановик повинен визначити організацію, відповідальну за кожний пакет або рівень дерева робіт. Іншими словами, він має встановити рівні та обсяги відповідальності в організаційній структурі. З цією метою варто використати схему організаційної структури проекту (ОBS). У цій структурі керівникові або менеджеру проекту належить місце на верхньому її рівні. На більш низьких рівнях послідовно розміщено відділи, необхідні для функціонального управління роботами. Ці рівні іноді відповідають рівням WBS. Так, відділ головного енергетика відповідає за пакет робіт “Лінії електропередачі”.

Матриця відповідальності, так би мовити, пов'язує пакети робіт з організаціями-виконавцями. Складається матриця відповідальності на основі “дерева робіт” проекту (WBS) і організаційної структури проекту (ОBS). Матриця відповідальності визначає головних виконавців пакетів робіт, використовується для контролю відповідності розподілу ролей цілям проекту. На верхньому рівні розподіляються ролі та відповідальність по елементах організаційної структури проекту (ОBS). На нижньому – по операціях проекту (WBS). Приклад матриці відповідальності наведений у табл. 5.1.

Сітьові моделі. У міру просування роботи над проектом створюються “дерево робіт” проекту (WBS) і схема організаційної структури проекту (ОBS), тобто виділяються пакети робіт (з призначеними виконавцями), – і це вже є підставою для розробки сітьового графіку вузлових подій. Доцільно складати, крім загального (повного), сітьові графіки окремих пакетів робіт, які називаються сітьовими блоками, або підсистемами, бо вони представляють не проект в цілому, а окремі його блоки або підсистеми.

Структура споживання ресурсів – це ієрархічно побудований графік, який фіксує необхідні для реалізації проекту на кожному рівні ресурси, тобто здійснюється структуризація ресурсів різноманітних типів.

Структура витрат або затратна структура проекту (CBS) – це ієрархічний графік, який фіксує вартість елементів проекту на кожному рівні.