46. Критерії оцінки ризику проекту

47. Управління проектними ризиками

Процеси прийняття рішень в управлінні здійсненням проекту відбуваються, як правило, в умовах ризику і невизначеності, наявність яких зумовлюється такими чинниками:

• відсутністю повної і точної інформації про внутрішнє і зовнішнє середовище реалізації проекту, неможливістю точної оцінки всіх параметрів проекту;

• постійною присутністю елементу випадковості, тобто неможливістю спрогнозувати чи передбачити всі чинники, які тією або іншою мірою можуть впливати на проект;

• наявністю суб’єктивних чинників, пов’язаних із можливою відмінністю інтересів учасників проекту чи дій структур і організацій, які так чи інакше причетні до реалізації проекту.

Для зниження втрат від можливих прорахунків і уникнення провалу проекту в цілому, методологія управління проектами передбачає спеціальні процедури, які дозволяють врахувати специфічні фактори невизначеності і ризику на всіх стадіях і етапах проекту.

Всі учасники проекту безпосередньо зацікавлені у тому, щоб виключити ймовірність провалу проекту або хоча б його збитковість.

Визначивши та ідентифікувавши ризики, а також оцінивши можливі загрози і небезпеки, що несуть із собою ризики, можна управляти ними.

Таким чином, управління ризиками потребуватиме реалізації таких кроків:

• вияв (ідентифікація) ризиків;

• визначення потенційної небезпеки ризиків;

• пошук способів зниження ризику та невизначеності в кожній фазі життєвого циклу проекту;

• організація робіт з управління ризиками.

При аналізі та оцінці проектів найбільш істотними вважають такі види невизначеності та інвестиційних ризиків:

• ризик, пов'язаний із нестабільністю економічного законодавства і поточної економічної ситуації, умов інвестування і використання прибутку;

• зовнішньоекономічний ризик (ймовірність введення обмежень на торгівлю і постачання, переміщення через міждержавні кордони і т.п.);

• невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін у країні або регіоні;

• неповнота або неточність інформації про динаміку техніко-економічних показників, параметри нової техніки і технології;

• коливання ринкової кон'юктури, цін, валютних курсів і т.п.;

• невизначеність природно-кліматичних умов, імовірність стихійних лих;

• виробничо-технологічний ризик (аварії та неполадки устаткування, виробничий брак і т.п.);

• невизначеність цілей, інтересів і поведінки учасників;

• неповнота або неточність інформації про фінансовий стан і ділову репутацію підприємств-учасників (імовірність неплатежів, банкрутств, зривів договірних зобов'язань).

Для будівельних проектів можна виділити такі фактори появи ризиків:

• помилки у проектно-кошторисній документації;

• недостатня кваліфікація спеціалістів;

• форс-мажорні обставини (природні, політичні, цінові);

• низька якість вихідних матеріалів, комплектуючих виробів, технологнічних процесів або продукції;

• розірвання контрактів.

На першому етапі робіт щодо управління ризиками необхідно виявити та ідентифікувати можливі ділянки появи ризиків у конкретному проекті. Це завдання зазвичай вирішується за допомогою експертних методів із залученням досвідчених фахівців-експертів, які використовують свої знання стосовно аналогічних проектів для прогнозування можливих зон ризику і наслідків.

На стадії ідентифікації ризику необхідно не можливі зони ризику для даного проекту, але й хоча б на якісному рівні оцінити важливість цих ризиків для проекту. Велика значущість ризику в сукупності з високою ймовірністю його виникнення означає серйозні наслідки для проекту в цілому.

Зазвичай оцінка ризику провадиться кількома методами. Для цього користуються методом чутливості, методом сценаріїв та методом Монте-Карло.

Метою аналізу чутливості є використання змін заданих параметрів для визначення життєздатності проекту в умовах невизначеності.

Аналіз сценаріїв - розгляд екстремальних результатів та визначення ймовірності розподілу чистої теперішньої вартості проекту. Аналіз сценаріїв звичайно готують за трьома сценаріями: очікуваним (базовий випадок, що був основою проведення аналізу чутливості) та двома додатково розробленими сценаріями — оптимістичним і песимістичним.

Метод Монте-Карло - аналіз ризику за методом імітаційного моделювання, тобто коли аналітик визначає вид та ймовірність розподілу масштабів реалізації проекту і методом відбору мір значущості невизначених змінних розраховує можливість розвитку кожної моделі.

Управління ризиком передбачає не тільки ідентифікацію, аналіз та оцінку ризику, а й розробку заходів щодо зниження ризику. Під зниженням ступеня ризику розуміють скорочення ймовірності його виникнення та обсягу можливих втрат. Основними способами зниження проектного ризику є:

Страхування ризику- це передача певних ризиків страховій компанії, яка складає договір майнового страхування та страхування від нещасних випадків;

Хеджування - система укладання термінових контрактів і угод, що враховує можливість у майбутньому зміни курсів (цін), зустрічних до тих, що несуть ризик.

Диверсифікація ризиків - інвестування фінансових ресурсів у більш ніж один вид активів, тобто процес розподілу інвестицій між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо між собою не пов'язані.

Гарантії. Як правило, значні проекти здійснюються із залученням позичкового капіталу, у зв'язку з чим власник проекту має подати у фінансовий інститут письмове зобов'язання третьої сторони щодо сплати боргу у випадку відмови від його сплати позичальнику.

Лімітування – встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту тощо.

Резервні фонди формуються з метою покриття непередбачуваних витрат з проекту.

Застава здійснюється у вигляді поступки прав – письмової контрактної угоди між кредитодавцем і позичальником, що деталізує зв'язок між терміном та умовами позики і закладного активу.

Ефективність заходів для зниження ризиків визначається за допомогою такого алгоритму:

розглядається ризик, найбільш значущий для проекту;

визначається перевитрата коштів з урахуванням імовірності настання несприятливих подій;

визначається перелік можливих заходів, спрямованих на зменшення ймовірності та небезпеки ризикової події;

визначаються додаткові витрати на реалізацію запропонованих заходів;

порівнюються необхідні витрати на реалізацію запропонованих заходів з можливою перевитратою коштів унаслідок настання ризикової події;

приймається рішення про здійснення або відмову від протиризикових заходів;

процес порівняння ймовірності та наслідків ризикових подій з витратами на заходи щодо зниження їх повторюється для наступного за важливістю ризику.

Управління ризиками передбачає підхід до ризиків і невизначеності не як до статичних, незмінних подій (параметрів), а як до подій, на які можна впливати регулюванням окремих параметрів.