49. Методика проведення аналізу чутливості при управлінні ризиком
Аналіз чутливості проекту дозволяє отримати точну оцінку того, наскільки має змінитися ефективність проекту в разі певної зміни хоча б одного з вихідних його параметрів. Чим сильніша ця залежність, тим вищий ризик реалізації проекту. Іншими словами, незначне відхилення від початкового задуму здатне суттєво вплинути на успіх проекту в цілому.
Аналіз чутливості проекту здійснюють, по-перше, для визначення факторів, що найбільшою мірою впливають на його здійснення, і, по-друге, для порівняльного аналізу проектів з метою визначення впливу важкопрогнозованих факторів на їх ефективність.
Проведення аналізу чутливості передбачає розрахунок базової моделі на основі припустимих значень вхідних змінних проекту, для якої визначається величина чистої теперішньої вартості (ЧТВ). Ця величина є основою порівняння з припустимими можливими змінами, які треба проаналізувати.
Алгоритм аналізу чутливості передбачає здійснення таких кроків:
визначають найбільш значущі фактори;
визначають їхнє найбільш ймовірне (базове) значення;
розраховують показник NPV при базових значеннях;
один з факторів змінюють у визначених межах і розраховують NPV при кожному новому значенні цього фактора;
попередній крок повторюють для кожного фактора;
результати розрахунків зводять у таблицю;
порівнюють рівні чутливості проекту щодо кожного фактора і визначають найважливіші з них.
Критичні значення показника – це значення при якому теперішня вартість дорівнює нулю (NPV=0).
Серед факторів, що аналізуються, можуть бути: тривалість інвестиційної фази, ціна одиниці продукції, обсяг продажу, плата за позикові кошти, вартість сировини, податки тощо.
У результаті проведення розрахунків визначають фактори, що мають найбільший вплив на NPV проекту. Така інформація дозволяє вчасно вжити додаткових заходів щодо зменшення вірогідності настання небажаних подій.
50. Методика проведення імітаційного методу Монте-Карло при аналізі ризику
Це метод формалізованого опису невизначеності, який застосовують у найбільш складних для прогнозування проектах. Він ґрунтується на використанні імітаційних моделей, що дозволяють створити багато сценаріїв, які узгоджуються із заданими обмеженнями на вихідні змінні.
Схема моделювання методом Монте-Карло передбачає:
визначення інтервалів можливої зміни основних ризикових змінних проекту, всередині яких ці змінні є випадковими величинами;
оцінка всередині заданих інтервалів видів розподілу ймовірностей (нормальний, дискретний, пірамідальний, трикутний);
встановлення коефіцієнта кореляції між залежними перемінними;
багаторазовий (більш як 500 сценаріїв) розрахунок результуючого показника, що дозволяє побачити розподіл частоти для чистої теперішньої вартості проекту;
визначення ймовірності потрапляння результуючої величини в той чи той інтервал та перевищення мінімально допустимого значення.
При цьому за показник очікуваного інтегрального ефекту приймаються ймовірнісні величини показників ефективності проекту (зазвичай NPV). У загальному випадку розрахунок очікуваного інтегрального ефекту рекомендується виконувати за формулою
,
(3.1)
де Еmin і Еmах - найменше та найбільше з математичних очікувань інтегрального ефекту за припустимими ймовірнісними розподілами;
λ - спеціальний норматив для врахування невизначеності ефекту, який відображає переваги відповідного господарюючого суб'єкта в умовах невизначеності; при визначенні очікуваного інтегрального ефекту приймається λ = 0,3.
Метод Монте-Карло можна розглядати як свого роду імітацію майбутнього в лабораторних умовах. Оскільки відповідна програма обирає значення вхідних змінних з випадкових розподілів імовірностей, то кожний одержаний результат відображає можливий у майбутньому стан справ. Кожна з цих комбінацій справді може здійснитися, причому з однаковою мірою ймовірності. Тому й одержувані результати також можливі в майбутньому і є однаково ймовірними. Насправді ж, звичайно, реалізується лише один із таких результатів, і ми не можемо передбачити, який саме. Але завдяки даному методу аналітик має важливий інструмент управління ситуацією: якщо багато з цих однаково ймовірних результатів є небажаними, він може запобігти появі їх, відмовившись від відповідних інвестицій. І навпаки: якщо досить велика кількість цих результатів виявляться сприятливими, можна зважитися й піти на ризик заради одержання одного із цих результатів.
Метод моделювання дозволяє:
досліджувати комбінований вплив ризиків;
аналізувати наслідки накопичення ризикових ситуацій;
визначити вплив ризиків на фінансовий стан учасників проекту, який може виявлятися у вигляді затримок в одержанні доходу і збільшенні позики.