7. Загальна характеристика квіткових рослин – паразитів на деревних породах та чагарниках (омела біла, повитиця, петрів хрест). Шкода, що наноситься рослинами-паразитами і заходи боротьби з ними

Серед вищих квіткових рослин є невелика кількість видів, які можуть жити на інших рослинах і викликати хворобливі явища. Належать вони до таких родин:

1) омелові;

2) ранникові;

3) повитицеві;

4) вовчкові.

Залежно від наявності чи відсутності хлорофілу змінюється їх спосіб живлення та ступінь паразитизму, і тому квіткові рослини – паразити поділяються на зелені напівпаразити та безхлорофільні паразити.

До зелених напівпаразитів належать представники родини омелових та ранникових, які за допомогою хлорофілу здатні самі асимілювати органічні речовини, а від рослини-господаря одержують лише воду та мінеральні речовини.

У родині омелових усі види є облігатними напівпаразитами; не зважаючи на те, що мають хлорофіл і можуть асимілювати органічні речовини, вони не можуть жити самостійно. З цієї родини найбільш поширена омела біла (Visсum album). Це вічно земелений кущ, який поселяється на гілках багатьох хвойних і листяних порід, проникає своїми смоктальцями (гаусторіями) в гілку і вбирає поживні речовини з рослини-господаря, чим викликає пригнічення рослини і всихання розташованої вище частини гілки. Зустрічається на тополі, березі, рідше на сосні. Розмножується насінням, яке переноситься птахами (омелюхами). Омела має лікувальні властивості (рак).

До родини ранникових належить ряд зелених рослин з родів перестріч, очанка, шолудивник, які паразитують на коренях ліщини, чорниці та багатьох трав'яних рослин, також пригнічуючи їх ріст.

До безхлорофільних паразитів належать представники родини повитицевих, вовчкових та деякі інші види з родини ранникових. Вони не можуть живитись самостійно і всі елементи живлення як органічні, так і мінеральні, одержують від рослини-господаря.

З родини повитицевих поширена – повитиця європейська. Вона є небезпечним паразитом у с/г, вважається карантинним об'єктом. У лісових умовах деколи шкодить вербовим та тополевим насадженням, деяким плодовим кущам. Повитиця обвиває стеблами пагони деревних порід, висмоктує поживні речовини, і рослина сповільнює ріст, стає крихкою. Розмножується насінням, яке довго може зберігатись у грунті.

З родини вовчкових – види роду вовчок. Це небезпечні паразити с/г культур – соняшника, капусти. Розмножується насінням.

З родини ранникових в лісових умовах дуже поширений безхлорофільний паразит петрів хрест лускатий, який паразитує на коренях ліщини, берези, вільхи, осики, бука, граба, ялини та інших дерев. Розмножуються насінням, воно дрібне і розноситься вітром, вмивається в грунт дощовою водою, проростаючи при контакті з коренями дерев.

Із родини ранникових – кореневий напівпаразит – перестріч дібровний (иван-да-марья) – росте на галявинах лісу.

Усі безхлорофільні паразити, вбираючи поживні речовини з рослини-господаря, сильно її виснажують, знижують приріст, продуктивність.

8. Фітопатогенні нематоди і заходи боротьби з ними

Круглі черви – нематоди (Nematoda) відносяться до дуже поширеної групи тварин, які зустрічаються в різних умовах, особливо їх багато в грунті, де вони складають більше 90 % всіх багатоклітинних тварин. Більшість із них сапрофіти і тільки деякі можуть викликати хвороби рослин, порушуючи такі фізіологічні процеси, як живлення, забезпечення вологою і т. д., що приводить до в’янення рослин, некрозу окремих частин, утворенню гал.

Фітопатогенні нематоди – продовгуваті організми, двохсторонні, розмір тіла 0,5 – 3 мм довжиною. Особливістю фітопатогенних нематод є специфічна будова ротового апарату: ротова порожнина перетворена в тонку трубочку – стилет, який здатний проколювати рослинні тканини. При допомозі стилету і своєрідного розширення стравоходу – бульбусу, який відіграє роль насосу, вони висмоктують вміст клітин, якими живляться. Одночасно при допомозі стилету ці паразити вводять в тканини рослин ферменти та токсичні для рослин речовини, які сприяють кращому перетравленню клітинних оболонок в організмі нематод.

Розмножуються нематоди яйцями, які самки відкладають в субстрат (стеблові нематоди) або в клейний желеподібний мішок (галовий нематод).

Майже всі фітопатогенні нематоди частину свого життєвого циклу проводять у грунті, тому характер грунтових умов важливий для їх життєдіяльності.

Більш інтенсивно вони розвиваються на легких піщаних і супіщаних вологих грунтах. Періодичне пересихання грунтів затримує їх розвиток, інколи вони переходять в стадію спокою, в якій можуть зберігатися тривалий час.

Особливо часто нематоди уражають корені сіянців в розсадниках, а також у дерев, які ростуть на галявинах по сусідству з с/г культурами. На деревних та чагарникових породах утворюють гали. Значну шкоду спричинюють при вирощуванні декоративних рослин в теплицях і оранжереях.

Пошкоджуючи зовнішні покривні тканини, нематоди сприяють проникненню всередину рослин грибкових, бактеріальних або вірусних інфекцій.

Заходи боротьби: дотримання агротехнічних вимог, боротьба з бур’янами в розсадниках, дезінфекція грунту.