- •Тема 09. Загальні відомості про хвороби лісових рослин
- •1. Поняття про хвороби рослин та їх причини
- •2. Інфекційні та неінфекційні хвороби
- •3. Патогенез хвороб рослин та його основні етапи
- •4. Анатомо-морфологічні зміни та фізіолого-біохімічні порушення у хворої рослини
- •5. Типи захворювань деревних порід та чагарників
- •6. Поняття про імунітет рослин до інфекційних хвороб
- •7. Вплив умов зовнішнього середовища, віку та стану рослин на їх стійкість до хвороб
- •8. Поняття про епіфітотії та їх прогнозування
- •Тема 10. Гриби як збудники хвороб деревних порід План
- •1. Місце грибів в системі рослинного світу
- •2. Будова клітини та вегетативного тіла гриба, видозміни грибниці
- •3. Характеристика основних форм розмноження грибів. Поняття про цикл розмноження грибів
- •4. Шляхи розповсюдження грибів, живлення грибів (паразити і сапрофіти)
- •5. Вимоги грибів до умов зовнішнього середовища
- •6. Основи систематики грибів. Характеристика класів, головних підкласів та родин грибів
- •Тема 11. Бактерії, віруси та квіткові рослини – паразити як збудники хвороб деревних порід План
- •1. Місце бактерій в системі рослинного світу
- •2. Будова бактеріальної клітини, розмноження та розповсюдження бактерій в природі
- •3. Вплив умов навколишнього середовища на розвиток бактерій в природі
- •4. Типи бактеріальних хвороб дерев
- •5. Загальні поняття про віруси, їх будова, розмноження та розповсюдження
- •6. Типи вірусних хвороб
- •7. Загальна характеристика квіткових рослин – паразитів на деревних породах та чагарниках (омела біла, повитиця, петрів хрест). Шкода, що наноситься рослинами-паразитами і заходи боротьби з ними
- •8. Фітопатогенні нематоди і заходи боротьби з ними
- •Тема 12. Хвороби плодів та насіння План
- •1. Загальна характеристика хвороб плодів та насіння. Шкода, що наноситься хворобами плодів та насіння лісовому господарству.
- •2. Хвороби плодів та насіння, що розвиваються на протязі вегетаційного періоду (муміфікація жолудів дуба та насіння берези, іржа шишок ялини)
- •3. Хвороби плодів та насіння, що розвиваються при зберіганні (гнилі жолудів, пліснявіння плодів та насіння)
- •4. Поверхневе зараження насіння фітопатогенними грибами, що викликають ураження проростків, сходів та сіянців
- •5. Попереджуючі заходи проти розвитку хвороб
- •Тема 13. Хвороби посадкового матеріалу в лісорозсадниках, лісових культурах та молодняках
- •1. Загальна характеристика групи
- •2. Вилягання сходів і молодих сіянців (в’янення), гниль сіянців (фітофтороз), випрівання сіянців
- •3. Хвороби типу “шютте”, сосни звичайної, сніжне, модрин
- •4. Борошниста роса дуба, чорна плямистість листків клена
- •5. Хвороби, що викликаються іржастими грибами (сосновий вертун, іржа хвої сосни, модрини і берези, іржа листків тополі)
- •Тема 14. Негнильові хвороби деревних порід
- •1. Загальна характеристика групи, діагностичні особливості, умови розвитку та розповсюдження
- •2. Всихання гілок та стовбурів деревних порід (клітрисовий та немоспоровий некрози дуба, ценангієвий некроз сосни, цитоспорові некрози тополі, нектрієвий некроз клена та інших листяних порід)
- •3. Судинні хвороби (голландська хвороба ільмових, судинний мікоз дуба, вертицильозне в’янення або вилт листяних порід)
- •4. Ракові захворювання деревних порід (східчастий рак модрини, східчастий рак листяних порід, поперечний рак дуба, смоляний рак сосни)
- •Східчастий рак
- •Опухолевидний рак
- •Смоляний рак
- •Тема 15. Гнильові хвороби деревних порід
- •1. Процес гниття деревини та його збудники
- •2. Діагностичні ознаки та класифікація гнилей
- •3. Типи та стадії гниття
- •4. Шкода, що наноситься гнильовими хворобами
- •5. Кореневі та комлеві гнилі деревних порід (коренева губка, опеньок осінній)
- •6. Стовбурні гнилі хвойних порід та гриба, що їх викликають (соснова, ялинова та модринова губки, облямований трутовик)
- •Стовбурні гнилі хвойних порід
- •7. Стовбурні гнилі листяних порід (дубова, березова губка, несправжній, справжній, сірчано-жовтий та осиковий трутовик)
- •Тема 16. Руйнування деревини на складах, в будівлях та спорудах
- •1. Руйнування деревини на лісоскладах та гриби, що його викликають (стовповий, шпальний гриби, пеніофора гігантська)
4. Шляхи розповсюдження грибів, живлення грибів (паразити і сапрофіти)
Спори більшості грибів поширюються пасивно, тобто при допомозі вітру, води, тварин, людини і іншими шляхами. Спори дуже малі як по масі, так і величині, тому легко переносяться вітром на значні відстані від декількох метрів до багатьох сотень кілометрів.
Вода служить поширенню в основному зооспор, або спор, які утворюються у вигляді слизистих скупчень. Дощі і роси змивають спори із уражених органів рослин і сприяють попаданню їх на здорові частини рослин та в грунт.
Велику роль в поширенні грибів відіграють комахи, нематоди і інші тварини. Наприклад, ільмові (в'язові) заболонники є носіями спор збудника голландської хвороби ільмових порід. Інші комахи сприяють поширенню незавершених грибів, багатьох трутовиків, шляпкових грибів.
Поширенню спор грибів сприяє і господарська діяльність людини. Спори, шматочки міцелію і склероції фітопатогенних грибів можуть поширюватися робітниками при догляді за рослинами, а також при транспортуванні посадкового матеріалу і насіння рослин, з частинками грунту, які пристали до інструментів (знаряддя).
Гриби належать до гетеротрофних організмів і можуть жити лише за рахунок готових органічних сполук рослинного і тваринного походження та мінеральних сполук.
Завдяки великій площі вегетативного міцелію і наявності тонких оболонок поживні речовини проникають в організм гриба осмотичним шляхом у водних розчинах.
Гриби для своєї життєдіяльності потребують крім вуглецю, азот та ряд зольних сполук (калій, магній, залізо, цинк, сірка, фосфор та інші елементи).
Переведення складних органічних сполук (білків, жирів, полісахаридів) з рослинних чи тваринних тканин у простіші водорозчинні здійснюється грибами за допомогою ферментів (ензимів).
По способу живлення гриби поділяються на:
Сапрофіти – гриби, які живуть на відмерлих частинах рослин і тварин, органічних рештках грунту та інших мертвих субстратах.
Паразити – гриби, які живляться тільки за рахунок живих тканин рослин.
Для живлення грибів та подальшого їх росту і розвитку необхідний, крім живильного субстрату, комплекс факторів зовнішнього середовища.
5. Вимоги грибів до умов зовнішнього середовища
Найважливішою умовою існування всіх грибів є наявність води чи достатньо зволоженого субстрату. Потреба у волозі не однакова у різних видів та в різні періоди життя гриба. Так, водні і дріжджові гриби можуть нормально розвиватися при повному зануренні у воду, а більшість дереворуйнівних грибів припиняє свій розвиток у сухій чи надмірно зволоженій деревині. Для домових грибів ці межі коливаються від 20 до 150% зволоження (оптимум 30 – 70 %).
Особливо високою посухостійкістю відзначаються борошнисто-росяні гриби, грибниця яких живе на поверхні листків і може розвиватись при низькій вологості повітря.
Для росту грибів важливий і температурний режим. Для більшості грибів оптимальною є температура 18 – 25° С, але грибниця росте від 2 до 40°, а окремі види можуть розвиватись близько 0° С (під снігом). Узимку при температурах нижче нуля припиняються всі життєві процеси, ріст грибів не можливий, але грибниця, плодові тіла та деякі типи спор можуть переносити сильні морози (до -35, -40°С). Температури вище 40° (44° С) припиняють ріст грибниці, і вона гине, для спор у вологому середовищі смертельною є температура +55° С.
Гриби належать до аеробних організмів і потребують для свого життя кисню, лише дріжджові гриби – факультативні анаероби.
Для розвитку більшості грибів необхідне слабокисле середовище. Є, однак, окремі види, які краще живуть у нейтральному або слаболужному субстраті.
Для нормального росту і розвитку грибів потрібне розсіяне світло. Багато видів може жити і в темряві, але тоді плодові тіла у деяких не утворюються або ростуть деформованими (шахтний гриб). Винятком є печориця, яка може добре розвиватись і формувати нормальні плодові тіла в повній темряві. Пряме сонячне світло в більшості випадків згубно діє на грибницю і спори. Лише борошнисто-росяні гриби більш активно розвиваються і плодоносять при доброму освітленні.