- •Тема 09. Загальні відомості про хвороби лісових рослин
- •1. Поняття про хвороби рослин та їх причини
- •2. Інфекційні та неінфекційні хвороби
- •3. Патогенез хвороб рослин та його основні етапи
- •4. Анатомо-морфологічні зміни та фізіолого-біохімічні порушення у хворої рослини
- •5. Типи захворювань деревних порід та чагарників
- •6. Поняття про імунітет рослин до інфекційних хвороб
- •7. Вплив умов зовнішнього середовища, віку та стану рослин на їх стійкість до хвороб
- •8. Поняття про епіфітотії та їх прогнозування
- •Тема 10. Гриби як збудники хвороб деревних порід План
- •1. Місце грибів в системі рослинного світу
- •2. Будова клітини та вегетативного тіла гриба, видозміни грибниці
- •3. Характеристика основних форм розмноження грибів. Поняття про цикл розмноження грибів
- •4. Шляхи розповсюдження грибів, живлення грибів (паразити і сапрофіти)
- •5. Вимоги грибів до умов зовнішнього середовища
- •6. Основи систематики грибів. Характеристика класів, головних підкласів та родин грибів
- •Тема 11. Бактерії, віруси та квіткові рослини – паразити як збудники хвороб деревних порід План
- •1. Місце бактерій в системі рослинного світу
- •2. Будова бактеріальної клітини, розмноження та розповсюдження бактерій в природі
- •3. Вплив умов навколишнього середовища на розвиток бактерій в природі
- •4. Типи бактеріальних хвороб дерев
- •5. Загальні поняття про віруси, їх будова, розмноження та розповсюдження
- •6. Типи вірусних хвороб
- •7. Загальна характеристика квіткових рослин – паразитів на деревних породах та чагарниках (омела біла, повитиця, петрів хрест). Шкода, що наноситься рослинами-паразитами і заходи боротьби з ними
- •8. Фітопатогенні нематоди і заходи боротьби з ними
- •Тема 12. Хвороби плодів та насіння План
- •1. Загальна характеристика хвороб плодів та насіння. Шкода, що наноситься хворобами плодів та насіння лісовому господарству.
- •2. Хвороби плодів та насіння, що розвиваються на протязі вегетаційного періоду (муміфікація жолудів дуба та насіння берези, іржа шишок ялини)
- •3. Хвороби плодів та насіння, що розвиваються при зберіганні (гнилі жолудів, пліснявіння плодів та насіння)
- •4. Поверхневе зараження насіння фітопатогенними грибами, що викликають ураження проростків, сходів та сіянців
- •5. Попереджуючі заходи проти розвитку хвороб
- •Тема 13. Хвороби посадкового матеріалу в лісорозсадниках, лісових культурах та молодняках
- •1. Загальна характеристика групи
- •2. Вилягання сходів і молодих сіянців (в’янення), гниль сіянців (фітофтороз), випрівання сіянців
- •3. Хвороби типу “шютте”, сосни звичайної, сніжне, модрин
- •4. Борошниста роса дуба, чорна плямистість листків клена
- •5. Хвороби, що викликаються іржастими грибами (сосновий вертун, іржа хвої сосни, модрини і берези, іржа листків тополі)
- •Тема 14. Негнильові хвороби деревних порід
- •1. Загальна характеристика групи, діагностичні особливості, умови розвитку та розповсюдження
- •2. Всихання гілок та стовбурів деревних порід (клітрисовий та немоспоровий некрози дуба, ценангієвий некроз сосни, цитоспорові некрози тополі, нектрієвий некроз клена та інших листяних порід)
- •3. Судинні хвороби (голландська хвороба ільмових, судинний мікоз дуба, вертицильозне в’янення або вилт листяних порід)
- •4. Ракові захворювання деревних порід (східчастий рак модрини, східчастий рак листяних порід, поперечний рак дуба, смоляний рак сосни)
- •Східчастий рак
- •Опухолевидний рак
- •Смоляний рак
- •Тема 15. Гнильові хвороби деревних порід
- •1. Процес гниття деревини та його збудники
- •2. Діагностичні ознаки та класифікація гнилей
- •3. Типи та стадії гниття
- •4. Шкода, що наноситься гнильовими хворобами
- •5. Кореневі та комлеві гнилі деревних порід (коренева губка, опеньок осінній)
- •6. Стовбурні гнилі хвойних порід та гриба, що їх викликають (соснова, ялинова та модринова губки, облямований трутовик)
- •Стовбурні гнилі хвойних порід
- •7. Стовбурні гнилі листяних порід (дубова, березова губка, несправжній, справжній, сірчано-жовтий та осиковий трутовик)
- •Тема 16. Руйнування деревини на складах, в будівлях та спорудах
- •1. Руйнування деревини на лісоскладах та гриби, що його викликають (стовповий, шпальний гриби, пеніофора гігантська)
8. Поняття про епіфітотії та їх прогнозування
Найбільшу небезпеку для лісів становлять грибні епіфітотії. Масове поширення спор грибів, яке може охоплювати великі території при високій інтенсивності ураження. Для виникнення їх потрібне скупчення на одній території великої кількості нестійких форм чи видів дерев, наявність агресивного збудника хвороби та відповідних зовнішніх умов, сприятливих для розвитку гриба чи зниженні стійкості насадження (температура, вологість).
Розрізняють такі типи епіфітотій:
Епіфітотія – масове захворювання рослин, яке обумовлене активністю патогена.
Енфітотія – масове захворювання рослин, яке виникає на одній і тій же території і на протязі декількох років має незначні коливання.
Панфітотія – масове захворювання рослин, яке охоплює декілька країн або континентів.
У виникненні епіфітотій, крім природних умов, велику роль відіграє господарська діяльність людини. Більшість епіфітотій у лісових насадженнях виникає внаслідок порушення правил експлуатації чи догляду за лісом, а найчастіше – невідповідного створення лісових культур та невдалої агротехніки їх вирощування. Епіфітотії кореневої губки, як правило, виникають у чистих соснових культурах, створених на староорних землях (Полісся), або в ялинових, посаджених на чорноземних грунтах після вирубування дібров (Поділля). Створення тополевих культур на бідних чи сухих грунтах сприяє масовому розвиткові цитоспорозу.
Тема 10. Гриби як збудники хвороб деревних порід План
1. Місце грибів в системі рослинного світу.
2. Будова клітини та вегетативного тіла гриба, видозміни грибниці.
3. Характеристика основних форм розмноження грибів. Поняття про цикл розмноження грибів.
4. Шляхи розповсюдження грибів, живлення грибів (паразити і сапрофіти).
5. Вимоги грибів до умов зовнішнього середовища.
6. Основи систематики грибів. Характеристика класів, головних підкласів та родин грибів.
1. Місце грибів в системі рослинного світу
Гриби складають велику групу нижчих безхлорофільних організмів, не здатних самостійно синтезувати органічні речовини свого тіла. Згідно сучасної класифікації гриби виділяють в самостійне царство живої природи, яке об'єднує більше 100 тис. видів. Вони дуже різноманітні по розмірах, формі, будові, значенню в природі і в житті людини. Крім видів їстівних та отруйних шляпкових грибів, а також великих трутовиків, які ростуть на стовбурах дерев, існує велика кількість мікроскопічних грибів, багато із яких викликають хвороби рослин і тварин, руйнують деревину, псують продукти.
2. Будова клітини та вегетативного тіла гриба, видозміни грибниці
Клітина гриба складається з оболонки, ядра, цитоплазми, рибосом, вакуолей і різних включень.
Спільною ознакою всіх видів є гіфальна будова тіла, відсутність хлорофілу чи інших пластид, які беруть участь у фотосинтезі, та здатність розмножуватись спорами, і тому всі гриби є гетеротрофними організмами.
Вегетативні органи більшості грибів складаються з видовжених ниток, або гіфів, простих або розгалужених. Розростаючись і сплітаючись між собою, гіфи утворюють грибницю (міцелій). Залежно від будови міцелію розрізняють нижчі і вищі гриби. Гриби, які мають одноклітинний міцелій – нижчі, а багатоклітинний – вищі (гіфи можуть бути одноклітинні (без перегородок) або багатоклітинні (з поперечними перегородками)).
Гіфи переважно безбарвні, міцелій має вигляд білуватого пухнастого утворення, але у деяких грибів, особливо дереворуйнівних, міцелій з світло-бурим відтінком.
Крім звичайної нитчастої, або гіфальної, форми міцелію бувають (видозміни): шнури, ризоморфи, плівки, склероції.
Шнури утворюються паралельно розміщеними гіфами. Довжина їх різна, іноді (як у домових грибів) до декількох метрів. Шнури можуть бути прості і розгалужені, різного забарвлення (білі, сірі, бурі). Шнури або тяжі.
Плівки – це плоске скупчення грибниці деколи товщиною 2 – 10 мм і довжиною до декількох метрів. Вони розпластуються по поверхні субстрату.
Ризоморфи – також шнуровидне склетіння гіфів довжиною до декількох метрів, подібне до тонкого коріння дерев. Гіфи зовнішнього шару ризоморф темні грубостінні, внутрішнього – безбарвні, тонкі (ризоморфи опенька).
Шнури і ризоморфи відіграють роль провідних органів. По них поступає вода і поживні речовини до плодових тіл, вони сприяють також поширенню грибів.
Склероції – це щільні тверді тіла різної форми і величини, чорні зазвичай, так як їхня зовнішня частина (кора) складається із товстостінних темнозабарвлених гіф. Вони утворюються в результаті тісного переплетення гіфів, які багаті на запасні поживні речовини і служать для поширення грибів та його збереження при несприятливих умовах. Після закінчення періоду спокою склероції проростають, утворюючи міцелій або органи спороношення.
Склероції утворюються, наприклад, на насінні берези, уражені муміфікацією і т. д.
Багато грибів утворюють міцеліальні строми – це м'ясисті сплетення гіфів різної форми і забарвлення, в яких розвиваються плодові тіла, або пікніди.
Всі види грибниць утворюють плодові тіла. Плодове тіло гриба складається з шапочки, ніжки та гіменофору – це нижня частина плодового тіла, де дозрівають і утворюються спори. Розрізняють такі типи гіменофору: сітчастий, трубчастий, дедалевидний (лабіринтоподібний), пластинчастий. Плодові тіла по віку бувають однорічні та багаторічні (що року утворюються новий щар гіменофору).