- •Тема 09. Загальні відомості про хвороби лісових рослин
- •1. Поняття про хвороби рослин та їх причини
- •2. Інфекційні та неінфекційні хвороби
- •3. Патогенез хвороб рослин та його основні етапи
- •4. Анатомо-морфологічні зміни та фізіолого-біохімічні порушення у хворої рослини
- •5. Типи захворювань деревних порід та чагарників
- •6. Поняття про імунітет рослин до інфекційних хвороб
- •7. Вплив умов зовнішнього середовища, віку та стану рослин на їх стійкість до хвороб
- •8. Поняття про епіфітотії та їх прогнозування
- •Тема 10. Гриби як збудники хвороб деревних порід План
- •1. Місце грибів в системі рослинного світу
- •2. Будова клітини та вегетативного тіла гриба, видозміни грибниці
- •3. Характеристика основних форм розмноження грибів. Поняття про цикл розмноження грибів
- •4. Шляхи розповсюдження грибів, живлення грибів (паразити і сапрофіти)
- •5. Вимоги грибів до умов зовнішнього середовища
- •6. Основи систематики грибів. Характеристика класів, головних підкласів та родин грибів
- •Тема 11. Бактерії, віруси та квіткові рослини – паразити як збудники хвороб деревних порід План
- •1. Місце бактерій в системі рослинного світу
- •2. Будова бактеріальної клітини, розмноження та розповсюдження бактерій в природі
- •3. Вплив умов навколишнього середовища на розвиток бактерій в природі
- •4. Типи бактеріальних хвороб дерев
- •5. Загальні поняття про віруси, їх будова, розмноження та розповсюдження
- •6. Типи вірусних хвороб
- •7. Загальна характеристика квіткових рослин – паразитів на деревних породах та чагарниках (омела біла, повитиця, петрів хрест). Шкода, що наноситься рослинами-паразитами і заходи боротьби з ними
- •8. Фітопатогенні нематоди і заходи боротьби з ними
- •Тема 12. Хвороби плодів та насіння План
- •1. Загальна характеристика хвороб плодів та насіння. Шкода, що наноситься хворобами плодів та насіння лісовому господарству.
- •2. Хвороби плодів та насіння, що розвиваються на протязі вегетаційного періоду (муміфікація жолудів дуба та насіння берези, іржа шишок ялини)
- •3. Хвороби плодів та насіння, що розвиваються при зберіганні (гнилі жолудів, пліснявіння плодів та насіння)
- •4. Поверхневе зараження насіння фітопатогенними грибами, що викликають ураження проростків, сходів та сіянців
- •5. Попереджуючі заходи проти розвитку хвороб
- •Тема 13. Хвороби посадкового матеріалу в лісорозсадниках, лісових культурах та молодняках
- •1. Загальна характеристика групи
- •2. Вилягання сходів і молодих сіянців (в’янення), гниль сіянців (фітофтороз), випрівання сіянців
- •3. Хвороби типу “шютте”, сосни звичайної, сніжне, модрин
- •4. Борошниста роса дуба, чорна плямистість листків клена
- •5. Хвороби, що викликаються іржастими грибами (сосновий вертун, іржа хвої сосни, модрини і берези, іржа листків тополі)
- •Тема 14. Негнильові хвороби деревних порід
- •1. Загальна характеристика групи, діагностичні особливості, умови розвитку та розповсюдження
- •2. Всихання гілок та стовбурів деревних порід (клітрисовий та немоспоровий некрози дуба, ценангієвий некроз сосни, цитоспорові некрози тополі, нектрієвий некроз клена та інших листяних порід)
- •3. Судинні хвороби (голландська хвороба ільмових, судинний мікоз дуба, вертицильозне в’янення або вилт листяних порід)
- •4. Ракові захворювання деревних порід (східчастий рак модрини, східчастий рак листяних порід, поперечний рак дуба, смоляний рак сосни)
- •Східчастий рак
- •Опухолевидний рак
- •Смоляний рак
- •Тема 15. Гнильові хвороби деревних порід
- •1. Процес гниття деревини та його збудники
- •2. Діагностичні ознаки та класифікація гнилей
- •3. Типи та стадії гниття
- •4. Шкода, що наноситься гнильовими хворобами
- •5. Кореневі та комлеві гнилі деревних порід (коренева губка, опеньок осінній)
- •6. Стовбурні гнилі хвойних порід та гриба, що їх викликають (соснова, ялинова та модринова губки, облямований трутовик)
- •Стовбурні гнилі хвойних порід
- •7. Стовбурні гнилі листяних порід (дубова, березова губка, несправжній, справжній, сірчано-жовтий та осиковий трутовик)
- •Тема 16. Руйнування деревини на складах, в будівлях та спорудах
- •1. Руйнування деревини на лісоскладах та гриби, що його викликають (стовповий, шпальний гриби, пеніофора гігантська)
3. Хвороби типу “шютте”, сосни звичайної, сніжне, модрин
Опадання та пожовтіння хвої – хвороба шютте.
Шютте сосни звичайної – викликається грибам Lophodermium pinаstri із класу сумчастих. Зустрічається в розсадниках та молодих культурах; спостерігається і на хвої старших дерев. Найбільш небезпечна ця хвороба для молодих рослин віком від 1 до 3, а то й до 5 років (може призводити до повного їх відмирання). Крім сосни звичайної, цей гриб уражає чорну, кримську, гірську в меншій мірі, а ще менше завдає веймутовий, кедровій.
Збудник розвивається на старій опалій хвої. Весною при відповідній температурі (березень – квітень) плодові тіла розтріскуються, вилітають спори з сумок, попадають на молоді сіянці хвойних порід, проростають під епідермісом, живляться і в цих місцях змінюється забарвлення хвої та утворюються плями жовтого кольору, які поступово зливаються, хвоя жовтіє і в місцях зараження на хвої з’являються чорні крапинки, так звані пікніди, на місцях яких формуються плодові тіла – апотеції, потім буріє. Кінцева стадія – це чорні крапочки з рисочками.
В результаті зараження хвоя сіянців осипається і такий сіянець не придатний для посадки, їх вибраковують із розсадника і спалюють.
Сніжне шютте сосни викликається грибом Phacidium infestans. Хвороба розвивається зимою і виявляється весною після танення снігу. Хвоя уражених сосен вкрита сірим нальотом грибниці, який швидко зникає, а хвоя сіріє, стає матовою, крихкою і досить довго залишається на уражених деревцях. Плодові тіла, апотеції, закладаються ще весною під епідермісом і мають вигляд нерівномірно розкиданих крапинок. Під осінь апотеції розростаються, розривають епідерміс і виходять назовні. Дозрівають вони пізно восени і тоді заражають хвою сосни.
Найбільш інтенсивно розвивається при глибині снігу не менше 40 см. В умовах України зустрічається рідко, переважно у сніжні зими.
Боротьба проти сніжного шютте зводиться до очищення розсадників від зараженої хвої і мертвих рослин та обприскування сіянців перед снігопадом 2%-ним розчином бордоської рідини.
Шютте модрини викликається грибом Meria laricis із класу незавершених. Зараження відбувається весною спорами, що перезимували на опалій хвої. На початку травня на кінцях заражених хвоїнок з’вляються червоно-бурі плямки; поступово вони охоплюють усю хвою, яка буріє і опадає. На ній з’являється спороношення гриба, яке має вигляд дрібних матових, а потім блискучих крапинок, подібних до піщинок. Спороношення розміщуються поодиноко або групами вздовж продихів переважно з нижньої сторони хвоїнок, але часом із верхньої. Для встановлення цієї хвороби хворі хвоїнки занурюють в розчин анілінової синьої фарби (може бути синя фарба для бавовняних тканин). Після промивання на нижній стороні заражених хвоїнок у місцях розташування конідієносців видно ряди темно-синіх крапинок.
Після зараження грибниця розвивається у хвоїнках і через 2 – 3 тижні призводить до їх опадання. Зараження наступної молодої хвої відбувається все літо, так що при інтенсивному розвитку хвороби вже в липні модрина може залишитись без хвої. Рослини відразу не гинуть, але різко понижують приріст,більшість екземплярів виростають нестандартними, деякі можуть загинути. Найбільш небезпечною ця хвороба є для модринових сіянців до дворічного віку, але може уражати і значно старші культури та насадження.
Розвиткові хвороби сприяє волога погода. Стійкість проти цього гриба різна у різних видів модрин. Найбільш стійкою виявилася японська модрина, дещо менша європейська, найменш стійкою – сибірська.
Для боротьби з хворобою розсадники треба закладати у місцях з хорошою аерацією, достатнім, але не надмірним зволоженням і т.д. восени обов’язково згрібати і спалювати всю опалу хвою. Однорічні саджанці, які залишаються в розсаднику, а також опалу хвою ранньою весною треба обприскувати 2 %-ним розчином колоїдної сірки або 3 %-ним розчином бордоської рідини (блакитне обприскування).
Влітку після появи ознак хвороби на сіянцях необхідно застосовувати хімічні методи боротьби. Для цього доцільно використовувати препарат цінеб (0,7 %-ний), фігон (0,3 %-ний), або колоїдну сірку (2 %-ну). Бордоська рідина при боротьбі з грибом Meria laricis менш ефективна. Обприскування слід починати з моменту розвитку хвої і повторювати що 2 – 3 тижні. Триразового обприскування досить для припинення хвороби.
В лісових культурах не можна загущувати насадження. Хороші результати дає садіння модрини разом з листяними породами, листя яких прикриває після опадання хвою, зменшуючи можливість вилітання спор і зараження наступної весни.
При рубках догляду треба своєчасно розріджувати насадження, тому що шютте ослаблює дерева, і вони можуть уражатись іншими грибами. Надмірне загущення підвищує вологість у насадженні, погіршує висихання роси і тим самим сприяє розвиткові гриба.