2. Вилягання сходів і молодих сіянців (в’янення), гниль сіянців (фітофтороз), випрівання сіянців

Вилягання сіянців – це назва хвороби молодих (до 2-місячного віку) сіянців, які можуть викликати різні збудники захворювання. Найчастіше – це гриби з роду Fusarium, Alternaria, Botrytis, Pythium, Rhizoctonia, Phytophtora.

Зовнішні ознаки хворих рослин виявляються, зокрема, в тому, що на стовбурцях біля кореневої шийки виникає темно забарвлена перетяжка. У вологу погоду там нагромаджується білий наліт грибниці, конідій. Хворі рослини в’януть (в’янення починається знизу) і падають. При швидкому перебігу хвороби рослинки деколи засихають у вертикальному положенні; можуть уражатись також сходи.

При витяганні хворої рослини з грунту відмерлі бічні корінці звичайно залишаються в землі, і витягається лише центральний циліндр.

Виляганням найчастіше уражаються сіянці хвойних (сосни, ялини, модрини) і ряду листяних порід (тополі, осики, клена, ясена). Втрати від вилягання в лісовому господарстві дуже великі. Загибель сіянців у межах 15 – 20 % спостерігається в багатьох лісництвах майже щороку, а у вологі роки може доходити до 80 – 100 %.

Заходи боротьби. Однією з найважливіших умов вирощування здорових сіянців сосни є додержання правил вибору місця для розсадника, сівба високоякісним насінням, а також правильна агротехніка.

Зараження сіянців може відбуватися спорами, що заносяться в грунт при сівбі, при використанні зараженої мульчі та торф’яної присипки або безпосередньо грибницею чи спорами, що знаходились вже у грунті. При наявності їх треба протруювати (дезинфікувати) насіння або грунт.

Протруювати насіння слід формаліном, марганцевокислим калієм. В умовах лісництва може бути застосований термічний спосіб дезінфекції грунті спалюванням хмизу. Таку дезінфекцію треба робити за місяць до сівби.

Коли ж на розсаднику почалось вилягання сіянців, треба всі уражені екземпляри вирвати і негайно спалити. Решту посівів слід поливати у міжряддях 0,5 %-ним розчином марганцевокислого калію або 0,15 %-ним розчином формаліну (6 – 10 л розчину на 1 м² залежно від вологості грунту). Поливати треба так, щоб розчин підтікав до кореневої шийки, але не потрапляв на хвою, тому що це може викликати опіки. Через 30 хвилин грунт поливають такою ж кількістю чистої води.

Гниль сіянців (фітофтороз). Збудник – Phytophtora omnivorа. Цей гриб уражає молоді сходи багатьох видів листяних та хвойних порід, головним чином бука.

Первинне зараження рослин відбувається весною ооспорами, що зберігаються у грунту. На сім’ядольному коліні, сім’ядолях, а деколи і на перших листках з’являються бліді плями, які поступово буріють. У вологу погоду хвороба швидко охоплює всю рослину, і вона загниває. В суху погоду рослина буріє і виглядає ніби обпалена вогнем.

Гниль сіянців бука (фітофтороз) зустрічається досить часто в умовах Карпат, у розсадниках і на молодому самосіві. Ця хвороба може виникати на сіянцях липи, явора, псевдотсуги, ялиці, дуба та деяких інших порід.

Заходи боротьби. З розсадника необхідно видаляти і спалювати хворі та відмерлі рослини. Якщо застосовувалося затінення, його треба зняти, тому що збільшення вологості сприяє розвиткові хвороби. Обприскувати залишені сіянці слід що три тижні 1 – 1,5 %-ним розчином бордоської рідини. При необхідності висівати бук на ділянках, де спостерігалось захворювання фітофторою, необхідно протруїти грунт (як при боротьбі з виляганням). Так само треба протруювати підстилку, коли вона використовується для мульчі. Коли горішки бука довго лежали в лісі, де самосів уражався фітофторою, також доцільно протруїти їх 0,15 %-ним розчином формаліну.

Випрівання сіянців. Захворювання викликається двома грибами: сумчастим грибом – дискоміцетом (Sclerotinia graminearum) і базидіальним грибом (Typhyla graminearum). Уражаються в основному сіянці сосни першого року життя.

Зараження спорами грибів відбувається восени. Хвороба розвивається в зимовий період під снігом. Весною, як тільки зійде сніг, виявити уражених рослин можна по білому павутинному нальоту міцелія, який незабаром зникає. У хворих сіянців відмирає і відпадає верхівка, виникає багатовершинність. Уражена хвоя червонувато- або сірувато-бура, обвисла, легко відділяється від стовбурця. Сіянці відстають в рості і засихають. На відмерлих частинах утворюються чорні склероції гриба (у склеротінії – різної форми; у тифули – круглі).

Склероції попадаючи в грунт зберігаються на протязі літа, а інколи декілька років. Восени вони проростають, утворюючи спороношення: чашкоподібні на ніжках апотеції з сумками і сумкоспорами (у склеротінії) або булавовидні плодові тіла з базидіями і базидіоспорами (у тифули). По мірі дозрівання і розлітання спор відбувається зараження сіянців.

Масовому зараженню рослин і розвитку хвороби сприяють ослаблення сіянців (низька агротехніка, пошкодження комахами і інші фактори), а також сприятливі для збудників умови (затяжна дощова осінь, м’ягка багатосніжна зима, пізня весна). Випрівання частіше спостерігається на важких глинистих грунтах, і в пониженнях, де застоюються талі води.

Для захисту сіянців від випрівання необхідно: знищення уражених сіянців до опадання склероціїв; боротьба з бур’янами; глибока оранка; вирівнювання посівних площадок; дотримання сівозмін.