Тема 12. Хвороби плодів та насіння План

1. Загальна характеристика хвороб плодів та насіння. Шкода, що наноситься хворобами плодів та насіння лісовому господарству.

2. Хвороби плодів та насіння, що розвиваються на протязі вегетаційного періоду (муміфікація жолудів дуба та насіння берези, іржа шишок ялини).

3. Хвороби плодів та насіння, що розвиваються при зберіганні (гнилі жолудів, пліснявіння плодів та насіння).

4. Поверхневе зараження насіння фітопатогенними грибами, що викликають ураження проростків, сходів та сіянців.

5. Попереджуючі заходи проти розвитку хвороб.

1. Загальна характеристика хвороб плодів та насіння. Шкода, що наноситься хворобами плодів та насіння лісовому господарству.

У створенні високопродуктивних стійких насаджень важливу роль відіграє якість насіння, з якого вирощується садивний матеріал чи безпосередньо створюються лісові насадження; значна його роль і в природному поновленні лісу. Якість насіння часто знижується внаслідок ураження різними мікроорганізмами та хворобами. Найчастіше насіння уражається грибами.

Більшість грибів, що зустрічаються на насінні, знижують його схожість, деякі спричиняють повну втрату схожості цілих партій насіння. Це в свою чергу, веде до дезорганізації лісовідновлення, затримує закладання розсадників та створення лісових культур. Із зараженим насінням можна внести на розсадники інфекцію, яка уражає сходи та садивний матеріал. Все це збільшує шкідливість цієї групи грибів.

Ураження насіння грибами може відбуватися під час цвітіння дерева, росту плодів та їх достигання на дереві і особливо при збиранні насіння та плодів, їх транспортуванні і зберіганні.

Найбільшої шкоди завдають гриби – збудники гнилей та плісені при транспортуванні та зберіганні соковитих плодів та насіння.

2. Хвороби плодів та насіння, що розвиваються на протязі вегетаційного періоду (муміфікація жолудів дуба та насіння берези, іржа шишок ялини)

Муміфікація насіння характеризується тим, що грибниця паразитних грибів з роду Stromatinia (Sclerotinia) проростає тканини ураженої насінини і поступово перетворює її в склероцій, тобто муміфікує. Уражене насіння цілком або частково втрачає схожість. Це найбільш небезпечні хвороби насіння дуба, берези, вільхи.

Муміфікація насіння берези

Збудник хвороби – гриб Sclerotinia betulae із класу сумчастих. Гриб розвивається на насінні різних видів берези. Зараження відбувається ранньою весною під час цвітіння, спори переносяться вітром (сумкоспори уражають зав’язь). У початковий період розвитку хвороби міцелій гриба проникає в середину насіння, заповнює тканину і далі переходить у крилатку, утворюючи на ній чорний підковоподібний склероцій. Склероції зимують на опалому насінні, а весною проростають, утворюючи плодові тіла – апотеції у вигляді чашечок або дисків на тонких довгих ніжках. На поверхні апотеція містяться сумки із сумко спорами; сумкоспори дозрівають під час цвітіння берези, розносяться вітром і попадаючи на жіночі сережки знову уражають зав’язь. Муміфіковане насіння темніше і важче за здорове. Уражене насіння берези часто зустрічається на узліссі та в окремо стоячих дерев, у густих значно менше.

Заходи боротьби: насіння перед висіванням слід очистити від зараженого методом відвіювання.

Муміфікація жолудів дуба – викликається грибом Stromatinia pseudotuberosa із класу сумчастих.

Спори проникають на сім’ядолі жолудя, утворюється грибниця, яка живиться поживними речовинами сім’ядолей, в результаті чого утворюються жовто-оранжевого кольору плями на сім’ядолях, відмежовані від здорового місця облямівкою. Згодом плями розростаються, зливаються і сім’ядолі стають сірими, а потім чорніють, тобто пронизуються грибницею і часто муміфікуються. Муміфіковані сім’ядолі збільшуються в об’ємі, якби розбухають і розривають шкірку жолудя та виходять на зовні. Такі жолуді передчасно опадають.

Наступного року на початку літа, але найчастіше восени, з муміфікованих жолудів виростають плодові тіла – апотеції, мають вигляд мисочок на ніжках, спочатку оливкового забарвлення, потім чорніють, в якій формуються спори; сумкоспори заражають свіжо опалі жолуді.

Щоб запобігти захворюванню, треба швидко збирати жолуді, зменшуючи тим самим час можливого зараження.

Перед закладанням на зимове зберігання жолуді треба просушити, щоб вони втратили не більше 6 – 8 % вологості та протруїти. Крім того, жолуді слід оберігати від надмірного висихання, механічних пошкоджень, морозу. Температуру слід підтримувати в межах 0 – 4° С, тому що при t 6 – 7° С у жолудів, які були заражені в лісі, розвивається грибниця, а при t 10° С грибниця може проникати через пісок і заражати здорові жолуді. T нижче 0°С пошкоджує жолуді.

Іржа шишок ялини – викликається грибом – Thecopsora padi – із класу базидіальних.

Цей гриб паразитує в едиціальній стадії на шишках ялини, а в уредо- і телейтостадії – на листках черемхи (тобто носій черемха – проміжний господар). Ецидії гриба розвиваються на внутрішній стороні лусок шишки у вигляді оранжевих або бурих кульок. Ецидії зимують у висячих на дереві шишках і висипаються весною через поперечну тріщину в ецидії. Уражені шишки темні, мають широко розкриті луски, їх здалека добре видно. Насіння не утворюють, а коли воно і є, то не має схожості.

Уредоспори розвиваються у вигляді білих дрібних плямок на нижньому боці листків черемхи літом, а на верхньому боці в кінці літа виникають телейтоспори, які мають вигляд червоно-бурих, фіолетових, пізніше майже чорних плям, розміщених під епідермісом. Після перезимівлі телейтоспори проростають, на них формуються базидіоспори, які заражають шишки ялини.

Заходи боротьби: спалювання шишок уражених і вирубування проміжного господаря (тобто черемхи).