
- •Проаналізувати актуальні проблеми якості та конкурентоспроможності непродовольчих товарів.
- •2. Системний аналіз технології виробництва продовольчих товарів. Правило Парета. Контрольні карти Демінга.
- •25. Основні напрямки оптимізації товарознавчо-технологічних рішень стосовно вибору каналу збуту та технології товароруху продовольчих товарів;
- •4. Характеристика критеріїв та факторів конкурентоспроможності товару
- •5. Охарактеризувати вимоги до товарної інформації, описати її обов’язкові та рекомендовані елементи.
- •6. Принципи дослідження діючих технологій виробництва продовольчих товарів.
- •7. Основні показники та напрямки оптимізації товарної номенклатури.
- •8. Порівняльна характеристика методології та методів оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •9. Поняття «якість товару», «рівня якості товару», «технічний рівень товару». Взаємозв’язок між якістю та конкурентоспроможністю товарів.
- •10. Основні теорії харчування: переваги та недоліки. Принципи харчової комбінаторики.
- •11. Проаналізувати рівень якості товару як критерій його конкурентоспроможності.
- •12. Характеристика та критерії оптимізації показників товарної номенклатури підприємства.
- •13. Товарна політика підприємства ринкової організації.
- •14. Основні складові якості та конкурентоспроможності товару: характеристика та напрямки оптимізації.
- •15. Роль сертифікації в забезпеченні конкурентоспроможності товару.
- •16. Охарактеризувати етапи розробки нової продукції.
- •17. Показники якості товарів, які забезпечують їх конкурентоспроможність. Схема оцінки конкурентоспроможності товару.
- •18. Концепція критичних контрольних точок аналізу небезпеки якості товарів;
- •19. Поняття товарних систем та товарної політики. Основні принципи розробки товарної політики.
- •20. Основні напрямки оптимізації товарознавчо-технологічних рішень на стадії виробництва товарів.
- •22. Порівняльна характеристика методології та методів оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •23. Інформаційна система ринкового моніторингу. Джерела інформації про ринок
- •25. Основні напрямки оптимізації товарознавчо-технологічних рішень стосовно вибору каналу збуту та технології товароруху продовольчих товарів;
- •26. Критерії конкурентоспроможності товарів: поняття, класифікація, загальна характеристика;
- •27. Охарактеризувати інформаційне забезпечення моніторингу ринку: призначення та зміст товарного, ринкового та фірмового досьє, досьє «зовнішніх чинників».
- •28. Новий товар. Охарактеризувати рівні новизни товару;
- •29. Сутність систем хассп та том
- •30. Визначте фактори, які впливають на вибір каналу збуту продовольчих товарів. Вкажіть шляхи оптимізації товарознавчо-технологічних рішень у процесі керування збутом продовольчих товарів;
- •31. Проаналізувати імідж та інформативність товару як критерії його конкурентоспроможності;
- •32. Принципи та правила побудови «дерева властивостей» товарів;
- •33. Основний зміст методик оптимізації рецептур харчових продуктів;
- •34. Показники конкурентоспроможності товару, їх характеристика;
- •35. Новий товар. Стадії розробки нового товару. Характеризувати можливі напрями оновлення товарів;
- •36. Узагальнена характеристика факторів конкурентоспроможності, які враховуються індивідуальним споживачем та характерні для країн з розвинутою ринковою економікою;
- •37. Охарактеризувати анкетування як метод вивчення споживчої оцінки та споживчих переваг;
- •38. Характеристика та основні наукові принципи складання рецептур функціональних харчових продуктів.
- •39. Критерії конкурентоспроможності товару. Рівень новизни;
- •40. Поясніть сутність теорії т-т-т і визначте практичні дії з керування
- •41. Охарактеризувати цінові та нецінові методи конкурентоспроможності товарів.
- •42. Проаналізувати основні стратегії конкурентної боротьби фірм на ринку непродовольчих товарів, їх переваги та недоліки.
- •43. Концепція критичних контрольних точок аналізу небезпеки якості товарів;
- •44. Чинники конкурентоспроможності товарів
- •45. Товарознавчі аспекти розробки тари і упаковки для продовольчих товарів
- •46. Поняття конкурентоспроможності товарів . Взаємозв’язок між якістю та конкурентоспроможністю товарів.
- •47. Принципи розробки харчових продуктів масового споживання
- •48. Основні теорії харчування: переваги та недоліки. Принципи харчової комбінаторики.
- •51. Шляхи підвищення конкурентоспроможності товару:
- •52. Товарознавчі складові практичної діяльності із забезпеч. Маркетингових комунікацій.
- •53. Описати алгоритм розрахунку рівня якості товару.
- •54. Головні складові он ятя якості та конкурентоспроможності товарів
- •55. Значення вивчення споживчої оцінки асортименту та якості непрод.Товарів.
- •56. Методи збору інформації про споживчі оцінки асортименту та якості непродовольчих товарів, їх відмінні особливості
- •57. Основний зміст методик оптимізації рецептур харчових продуктів;
- •58. Головні наукові принципи складання рецептур
- •59. Поняття потреб. Класифікація потреб, що задовольняються непродовольчими товарами.
14. Основні складові якості та конкурентоспроможності товару: характеристика та напрямки оптимізації.
Показники зовнішнього формування:
- довгострокові (тенденції розвитку економіки, тенденцій розвитку ринку, тенденції ЕНТ, інші)
- короткострокові (коливання кон’юнктури, несподівана зміна конкурентів, зміна моди, інші)
Показники якості:
- стандартизовані (призначення, ергономічні)
- регламентовані (безпеки, екологічні, патентно-правові)
Економічні показники (собівартість , ціна споживання):
- одноразові (витрати на придбання товарів) – оплачувана вартість виробу, витрати на транспортування, налоги, митні збори, витрати на зберігання, витрати на підготовку до реалізації
- поточні (витрати на споживання товару) – витрати на обслуговування послуги, витрати на утилізацію упаковки, інші.
15. Роль сертифікації в забезпеченні конкурентоспроможності товару.
Сертифікація — це процедура , за допомогою якої визнаний у встановленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам. Вона є важливою ланкою управління якістю продукції.
Сертифікація як нетарифний регулятор ринку є інструментом для реалізації торгової політики. Тому Держстандарт вважає своїм
обов'язком розвивати систему сертифікації таким чином, щоб
забезпечити рівноправність українських підприємств у міжнародній
торгівлі, усунення непотрібних перешкод для доступу української
продукції на ринки інших країн. Відміна сертифікації поставить у
невигідне становище вітчизняного виробника, зробивши його
продукцію економічно неконкурентоспроможною, загальмує процеси
економічного розвитку держави, стимулюватиме ріст тіньової
економіки, перетворить український ринок на звалище низькопробної
іноземної продукції. Все це чинитиме серйозну загрозу національній
безпеці України. Завдяки постійним спробам ліквідувати національну
систему стандартизації і сертифікації країни, які уклали з
Україною угоди про взаємне визнання не поспішають їх
реалізовувати. А ті, що хотіли укласти зайняли очікувальну
позицію.
Саме з метою спрощення доступу української продукції на
світові ринки, Держстандарт укладає і реалізує угоди про взаємне
визнання результатів робіт з сертифікації, на підставі яких
проводиться на паритетних засадах взаємна акредитація органів і
випробувальних лабораторій. На сьогодні в галузі стандартизації,
метрології та сертифікації укладено 44 угоди з 31 країною, в тому
числі 19 на міжурядовому рівні.
Угоди укладені майже з усіма країнами СНД, країнами Балтії, Польщею, Чехією, Туреччиною,Болгарією, КНР, Хорватією, Ізраїлем, Словакією, Словенією тощо.
Ведуться переговори щодо укладення угод з Угорщиною, США,
Бразилією, Чилі та іншими. В межах укладених угод випробувальна лабораторія
УкрЦСМС пройшла акредитацію в Латвійській і Естонській системах
національних системах сертифікації. Це значно спрощує доступ
українським виробникам (постачальникам) харчової продукції на
ринки цих країн.
Нещодавно в Україні набули чинності ряд законів про захист
вітчизняного виробника від субсидованих імпортних поставок, які є об'єктом демпінгу. Але для використання захисних заходів, передбачених цим законодавством, потрібна активна
діяльність відповідних органів виконавчої влади. Поштовхом до
прийняття такого законодавства стала велика кількість
антидемпінгових розслідувань щодо українських виробників в
багатьох країнах світу і, відповідно, втрата ними значної частини
ринків збуту.
Визначення національної політики у сфері якості і
конкурентоспроможності, формування та створення експортного
потенціалу повинно базуватися на системних засадах та
враховувати особливу важливість цієї сфери для національної
безпеки України. Держстандарт проводить державну політику,
направлену на розвиток і реформування національних систем
стандартизації, сертифікації та акредитації.
Нині обов’язковою умовою виходу на міжнародний ринок є наявність у продавця сертифіката відповідності, що засвідчує відповідність продукції вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000, які швидко поширюються в світі і регулюють єдині всесвітні вимоги до систем якості фірм-постачальників. Нині складається така ситуація, що фірми, які не володіють сертифікатом на систему якості, підтверджуючи тим самим її відповідність стандартам ІСО серії 9000, майже не мають шансів на укладання більш-менш пристойного контракту і на участь у міжнародних тендерах, а їх товар оцінюється на світовому ринку в 2—4 рази дешевше.
Крім того, потрібно брати до уваги, що забезпечення якості відповідно до стандартів ІСО серії 9000 — це умова необхідна, але не завжди достатня для гарантії конкурентоспроможності товару, оскільки багато фірм й далі вдосконалюють виробництво з орієнтацією на випуск товару з ще кращими якісними параметрами, ніж цього вимагають указані стандарти.