9. Поняття «якість товару», «рівня якості товару», «технічний рівень товару». Взаємозв’язок між якістю та конкурентоспроможністю товарів.

Якість – це сукупність властивостей продукту, що зумовлює її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення або – це міра відповідності призначенню.

Якість – це сукупність властивостей об’єктів, що характеризують його здатність задовольняти встановлені і передбачувані потреби.

Рівень якості товару – це відносна характеристика якості продукції, яка ґрунтується на порівнянні значень оцінюваних показників якості продукції з базовим значенням відповідних показників.

Технічний рівень продукту – відносна характеристика якості, що базується на співставленні значень показників, які характеризують технічну досконалість оцінюваної продукції з відповідним базовим значенням цих показників.

Конкурентоспроможність – це сукупність якісних та вартісних характеристик товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби і визначає його привабливість в очах споживачів.

Якість та конкурентоспроможність - призначені для оцінювання результатів конкретної праці, її суспільної корисності; є відносними величинами; визначаються через сукупність властивостей товару; є динамічним характеристиками, які змінюються з розвитком суспільних потреб і технічного прогресу.

Якість продукції:

- при оцінці рівня якості товарі порівнюють з іншим, який взятий за базу для порівняння

- порівнюються лише однорідні товари

- визначається всією сукупністю властивостей

- категорія, яка властива не тільки ринковій економіці

- не залежить від змін ринку та умов на ньому

Конкурентоспроможність продукції:

- при оцінці конкурентоспроможності порівнюють результати співставлення досліджуваного товару та товару конкуренту за рівнем, заданим потребою покупця

- можливе порівняння і неоднорідних товарів за умови, що вони призначені для задоволення однієї й тієї ж потреби

- визначають сукупністю лише тих конкретних властивостей, які викликають безумовний інтерес покупця і забезпечують задоволення певної потреби

- категорія відображає одну із суттєвих характеристик ринку – його конкурентність

- залежить від змін ринку та умов на ньому

10. Основні теорії харчування: переваги та недоліки. Принципи харчової комбінаторики.

Класична теорія збалансованого харчування була розроблена в 60-ті роки ХХ ст. фізіологом О.О.Покровським. Згідно з цією теорією, нормальна життєдіяльність організму людини можлива не тільки за умови забезпечення організму необхідною кількістю енергії, але і за умов дотримання достатньо жорстких взаємовідношень між численними незамінними чинниками харчування. Ця теорія покладена в основу запровадження норм фізіологічної потреби в енергії, білках, жирах, вуглеводах, вітамінах та мінеральних речовинах для різних груп населення. Недоліки класичної теорії збалансованого харчування: не враховано специфіку використання незамінних амінокислот, які є не лише енергетичним матеріалом; енергетична цінність розраховується як сумарна енергія біологічного окиснення білків, жирів та вуглеводів, що виключає можливість витрат амінокислот і поліненасичених жирних кислот на анаболічні процеси, а також враховує вуглеводи, що не гідролізують у шлунково-кишковому тракті і тому не є джерелом енергії.

Теорії адекватного харчування Уголєва. Згідно з цією теорією, харчовий раціон має бути не лише оптимально збалансований, відповідно до особливостей обміну речовин, але і відповідати механізмам травлення, що вироблені еволюцією. Практичні її висновки полягають в тому, що добір продуктів у раціоні харчування має не лише задовольняти потреби організму в енергії та поживних речовинах, але і відповідати природнім механізмам асиміляції їжі. Таким чином, теорія адекватного харчування включає теорію збалансованого харчування, як необхідну частину.

На основі вчення про функції їжі та її біологічну дію на організм була сформульована функціонально-гомеостатична теорія харчування (В.В.Ванханен, В.Д.Ванханен).

Функціонально-гомеостатична теорія харчування включає всі основні постулати теорії збалансованого та адекватного харчування. На її підставах створене сучасне поняття про раціональне харчування.

Харчова комбінаторика – це створення харчових продуктів із завданими функціональним властивостями. Принципи харчової комбінаторики, які дозволяють звести до мінімуму ризик завдання шкоди здоровю людини:

1. принцип безпеки і доброякісності: використання сировини, матеріалів та різних добавок у кількостях, рекомендованих санітарними органами для використання у харчовій промисловості, використання сировини і добавок, сертифікація виробництва згідно з стандартами, робота з відомими постачальниками для запобігання фальсифікації сировини, вивчення впливу як штучних, так і природних компонентів їжі на стан організму людини.

2. принцип необхідності використання. Суть – якщо бажаного ефекту можна досягти шляхом технологічної обробки напівфабрикатів, то доцільно не використовувати харчові добавки.

3. принцип сумісності – під час розробки необхідно використовувати технологічно та хімічно сумісні добавки та сировинні компоненти.

4. принцип переважного використання та рівнозначності контролю передбачає: використання харчових добавок та сировинних компонентів переважно природного походження, рівнозначний підхід до визначення токсичності та мутагенності харчових добавок різного походження.

5. принцип кінцевого контролю і вірогідності декларування передбачає: визначення токсичності не тільки добавок, але й кінцевого продукту, декларування спеціальних властивостей продукту та підтвердження їх наявності на основі спеціальних досліджень та клінічних випробувань.

6. принцип виключення – передбачає призупинення дії рецептурних документів у разі отримання компрометуючих даних.