
- •Проаналізувати актуальні проблеми якості та конкурентоспроможності непродовольчих товарів.
- •2. Системний аналіз технології виробництва продовольчих товарів. Правило Парета. Контрольні карти Демінга.
- •25. Основні напрямки оптимізації товарознавчо-технологічних рішень стосовно вибору каналу збуту та технології товароруху продовольчих товарів;
- •4. Характеристика критеріїв та факторів конкурентоспроможності товару
- •5. Охарактеризувати вимоги до товарної інформації, описати її обов’язкові та рекомендовані елементи.
- •6. Принципи дослідження діючих технологій виробництва продовольчих товарів.
- •7. Основні показники та напрямки оптимізації товарної номенклатури.
- •8. Порівняльна характеристика методології та методів оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •9. Поняття «якість товару», «рівня якості товару», «технічний рівень товару». Взаємозв’язок між якістю та конкурентоспроможністю товарів.
- •10. Основні теорії харчування: переваги та недоліки. Принципи харчової комбінаторики.
- •11. Проаналізувати рівень якості товару як критерій його конкурентоспроможності.
- •12. Характеристика та критерії оптимізації показників товарної номенклатури підприємства.
- •13. Товарна політика підприємства ринкової організації.
- •14. Основні складові якості та конкурентоспроможності товару: характеристика та напрямки оптимізації.
- •15. Роль сертифікації в забезпеченні конкурентоспроможності товару.
- •16. Охарактеризувати етапи розробки нової продукції.
- •17. Показники якості товарів, які забезпечують їх конкурентоспроможність. Схема оцінки конкурентоспроможності товару.
- •18. Концепція критичних контрольних точок аналізу небезпеки якості товарів;
- •19. Поняття товарних систем та товарної політики. Основні принципи розробки товарної політики.
- •20. Основні напрямки оптимізації товарознавчо-технологічних рішень на стадії виробництва товарів.
- •22. Порівняльна характеристика методології та методів оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •23. Інформаційна система ринкового моніторингу. Джерела інформації про ринок
- •25. Основні напрямки оптимізації товарознавчо-технологічних рішень стосовно вибору каналу збуту та технології товароруху продовольчих товарів;
- •26. Критерії конкурентоспроможності товарів: поняття, класифікація, загальна характеристика;
- •27. Охарактеризувати інформаційне забезпечення моніторингу ринку: призначення та зміст товарного, ринкового та фірмового досьє, досьє «зовнішніх чинників».
- •28. Новий товар. Охарактеризувати рівні новизни товару;
- •29. Сутність систем хассп та том
- •30. Визначте фактори, які впливають на вибір каналу збуту продовольчих товарів. Вкажіть шляхи оптимізації товарознавчо-технологічних рішень у процесі керування збутом продовольчих товарів;
- •31. Проаналізувати імідж та інформативність товару як критерії його конкурентоспроможності;
- •32. Принципи та правила побудови «дерева властивостей» товарів;
- •33. Основний зміст методик оптимізації рецептур харчових продуктів;
- •34. Показники конкурентоспроможності товару, їх характеристика;
- •35. Новий товар. Стадії розробки нового товару. Характеризувати можливі напрями оновлення товарів;
- •36. Узагальнена характеристика факторів конкурентоспроможності, які враховуються індивідуальним споживачем та характерні для країн з розвинутою ринковою економікою;
- •37. Охарактеризувати анкетування як метод вивчення споживчої оцінки та споживчих переваг;
- •38. Характеристика та основні наукові принципи складання рецептур функціональних харчових продуктів.
- •39. Критерії конкурентоспроможності товару. Рівень новизни;
- •40. Поясніть сутність теорії т-т-т і визначте практичні дії з керування
- •41. Охарактеризувати цінові та нецінові методи конкурентоспроможності товарів.
- •42. Проаналізувати основні стратегії конкурентної боротьби фірм на ринку непродовольчих товарів, їх переваги та недоліки.
- •43. Концепція критичних контрольних точок аналізу небезпеки якості товарів;
- •44. Чинники конкурентоспроможності товарів
- •45. Товарознавчі аспекти розробки тари і упаковки для продовольчих товарів
- •46. Поняття конкурентоспроможності товарів . Взаємозв’язок між якістю та конкурентоспроможністю товарів.
- •47. Принципи розробки харчових продуктів масового споживання
- •48. Основні теорії харчування: переваги та недоліки. Принципи харчової комбінаторики.
- •51. Шляхи підвищення конкурентоспроможності товару:
- •52. Товарознавчі складові практичної діяльності із забезпеч. Маркетингових комунікацій.
- •53. Описати алгоритм розрахунку рівня якості товару.
- •54. Головні складові он ятя якості та конкурентоспроможності товарів
- •55. Значення вивчення споживчої оцінки асортименту та якості непрод.Товарів.
- •56. Методи збору інформації про споживчі оцінки асортименту та якості непродовольчих товарів, їх відмінні особливості
- •57. Основний зміст методик оптимізації рецептур харчових продуктів;
- •58. Головні наукові принципи складання рецептур
- •59. Поняття потреб. Класифікація потреб, що задовольняються непродовольчими товарами.
47. Принципи розробки харчових продуктів масового споживання
Харчові продукти – це складні багатокомпонентні системи, які містять: первинні нутрієнти, харчові волокна, неаліментарні речовини, біологічно активні речовини, ксенобіотики.
Продукти масового споживання призначені для харчування основних груп населення, їх виробляють за традиційними технологіями.
Схеса розробки:
1 .Обгрунтування рецептурних компонентів
Вимоги до рецептурних компонентів:адекватність складу та співвідношення головних харчових речовин,технологічна сумісність рецептурних компонентів, можливість їх зберігання, ресурсозберігаючі характеристики, цінові показники
2. Визначення лабораторної технології. На цьому етапі: аналізується сумісність технол. сировини, перелік і характер тех. процесів,проводиться експнриментальне відпрацювання технол. Режимів, визнач. фізико-хім. І органолептичні показники прод., аналізується харчова цінність у пробірці
3. Виробництво дослідної партії
4. Розробка нормативно0 технічної документації і рекомендації щодо використання
5. Організація промислового виготовлення продукту
48. Основні теорії харчування: переваги та недоліки. Принципи харчової комбінаторики.
Класична теорія збалансованого харчування була розроблена в 60-ті роки ХХ ст. фізіологом О.О.Покровським. Згідно з цією теорією, нормальна життєдіяльність організму людини можлива не тільки за умови забезпечення організму необхідною кількістю енергії, але і за умов дотримання достатньо жорстких взаємовідношень між численними незамінними чинниками харчування. Ця теорія покладена в основу запровадження норм фізіологічної потреби в енергії, білках, жирах, вуглеводах, вітамінах та мінеральних речовинах для різних груп населення. Недоліки класичної теорії збалансованого харчування: не враховано специфіку використання незамінних амінокислот, які є не лише енергетичним матеріалом; енергетична цінність розраховується як сумарна енергія біологічного окиснення білків, жирів та вуглеводів, що виключає можливість витрат амінокислот і поліненасичених жирних кислот на анаболічні процеси, а також враховує вуглеводи, що не гідролізують у шлунково-кишковому тракті і тому не є джерелом енергії.
Теорії адекватного харчування Уголєва. Згідно з цією теорією, харчовий раціон має бути не лише оптимально збалансований, відповідно до особливостей обміну речовин, але і відповідати механізмам травлення, що вироблені еволюцією. Практичні її висновки полягають в тому, що добір продуктів у раціоні харчування має не лише задовольняти потреби організму в енергії та поживних речовинах, але і відповідати природнім механізмам асиміляції їжі. Таким чином, теорія адекватного харчування включає теорію збалансованого харчування, як необхідну частину.
На основі вчення про функції їжі та її біологічну дію на організм була сформульована функціонально-гомеостатична теорія харчування (В.В.Ванханен, В.Д.Ванханен).
Функціонально-гомеостатична теорія харчування включає всі основні постулати теорії збалансованого та адекватного харчування. На її підставах створене сучасне поняття про раціональне харчування.
Харчова комбінаторика – це створення харчових продуктів із завданими функціональним властивостями. Принципи харчової комбінаторики, які дозволяють звести до мінімуму ризик завдання шкоди здоровю людини:
1. принцип безпеки і доброякісності: використання сировини, матеріалів та різних добавок у кількостях, рекомендованих санітарними органами для використання у харчовій промисловості, використання сировини і добавок, сертифікація виробництва згідно з стандартами, робота з відомими постачальниками для запобігання фальсифікації сировини, вивчення впливу як штучних, так і природних компонентів їжі на стан організму людини.
2. принцип необхідності використання. Суть – якщо бажаного ефекту можна досягти шляхом технологічної обробки напівфабрикатів, то доцільно не використовувати харчові добавки.
3. принцип сумісності – під час розробки необхідно використовувати технологічно та хімічно сумісні добавки та сировинні компоненти.
4. принцип переважного використання та рівнозначності контролю передбачає: використання харчових добавок та сировинних компонентів переважно природного походження, рівнозначний підхід до визначення токсичності та мутагенності харчових добавок різного походження.
5. принцип кінцевого контролю і вірогідності декларування передбачає: визначення токсичності не тільки добавок, але й кінцевого продукту, декларування спеціальних властивостей продукту та підтвердження їх наявності на основі спеціальних досліджень та клінічних випробувань.
6. принцип виключення – передбачає призупинення дії рецептурних документів у разі отримання компрометуючих даних.