21. Засади бюджетного фінансування охорони здоров’я населення

Правові, організаційні, економічні й соціальні засади охорони здоров’я людей в Україні визначені Основами законодавства України про охорону здоров’я, якими зазначається, що суспільство і держава відповідальні перед сучасними і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження генофонду України, забезпечують пріоритетність охорони здоров’я, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, удосконалення медичної допомоги і пропаганди здорового способу життя. Охорона здоров’я - розгалужена система медичних закладів, діяльність яких спрямована на охорону здоров’я і лікування населення.

Фінансування охорони здоров’я в Україні здійснюється за рахунок Державного і місцевого бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

Основний склад установ охорони здоров’я перебуває на кошторисному фінансуванні. Це лікувально-профілактичні установи (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медичні заклади, поліклініки й амбулаторії, спеціалізовані поліклініки, фельдшерсько-акушерські пункти) і санітарно-епідемічна служба.

Видатки на утримання установ охорони здоров’я визначаються за кошторисами доходів і видатків. Вихідною базою, що використо­вується для визначення асигнувань за категоріями видатків кошторису установи охорони здоров’я, є такі показники, як кількість лікарняних ліжок, кількість лікарських посад, кількість лікарських відвідувань, кількість ліжко-днів та чисельність прикріпленого населення.

Значну частку за кошторисами у переважній більшості установ охорони здоров’я становлять витрати на оплату праці. Умови оплати праці фахівців охорони здоров’я затверджені наказом Міністерства соціальної політики та Міністерства охорони здоров´я України від 22.02.2002 № 110/72. Оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з посадових окладів, або залежно від виробітку і відрядних розцінок з урахуванням доплат і надбавок, передбачених діючим законодавством. Для заробітної плати працівників охорони здоров’я граничних розмірів не встановлено.

22. Особливості організації фінансової діяльності державних і комунальних закладів охорони здоров’я населення

Фінансування ОЗ здійснюється за рахунок: 1)Держ бюджету Укр; 2)Респ бюджету АРК; 3)місц бюджетів; 4)фондів мед страхування; 5)благодійних фондів; 6)інших джерел дозволених законодавством. Кошти бюджету асигновані на ОЗ використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування державних і місцевих програм ОЗ та фундаментальних наук досліджень з цих програм.

Фінансування охорони здоров’я здійснюється за такими основними напрямами:

• лікарні широкого профілю;

• спеціалізовані медичні заклади;

• поліклініки і амбулаторії;

• спеціалізовані поліклініки;

• загальні і спеціалізовані стоматологічні поліклініки;

• фельдшерсько-акушерські пункти;

• санітарно-епідеміологічна служба;

• медичне обладнання, інструменти, протези, інша продукція, що використовується в медичній практиці;

• прикладні дослідження та експериментальні розробки в галузі охорони здоров’я;

• інші заклади в галузі охорони здоров’я

Кошторисне фінансування .медичних закладів Ґрунтується на таких показниках:

по стаціонару— кількість ліжок і ліжко-днів;

по поліклініках — кількість лікарських відвідувань,

Кількість ліжок характеризує лікарняні місця. Розрізняють нормативну потребу і фактичну їх наявність. Нормативна потреба визначається. Виходячи з чисельності жителів і показника госпіталізації в розрахунку на рік. Фактична наявність характеризує кількість встановлених в медичному закладі ліжок.

Кількість ліжко-днів — добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціонування одного ліжка на рік.

Кількість лікарських відвідувань визначається шляхом множення чисельності жителів у районі обслуговування на середню кількість відвідувані, лікарні на рік (приблизно ЗО разів). Загальна кількість відвідувань розподіляється за окремими спеціалістами — хірурги, терапевти і т. п.

Система заробітної плані медичних працівників встановлюється в розрізі категорій: лікарі, середній та молодшим медичний персонал, адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал.

Система зарплати лікарів грунтується на встановленні ставки заринати та системи підвищень і надбавок. Ставка зарплати залежить від посади (лікар-хірург, лікар-інтерн чи лікарі інших спеціальностей) та кваліфікаційної категорії Крім того, ставка в частіші надбавки може залежати від місцезнаходження лікарні — місто чи сільська місцевість. Надбавки до зарплати також встановлюються за шкідливі і небезпечні умови праці (інфекційні лікарні, рентген-кабінет), за роботу у вихідні і святкові дні та нічний час.

Ставки зарплати середнього медичного персоналу залежать від посади (медична сестра, акушерка, фельдшер, зубний лікар), категорії і стажу роботи. Для молодшого медичного персоналу ставки встановлені залежно від посади (сестра операційна, сестра-господиня). На середній і молодший медперсонал поширюються надбавки за шкідливі умови праці та роботу у вихідні і святкові дні та нічний час.

Для адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу встановлені тверді ставки заробітної плати. Фонд зарплати розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати. Середня ставка зарплати медперсоналу встановлюється на підставі тарифікаційного списку.

Кількість посад лікарів визначається в розрізі стаціонару і поліклініки:

• по стаціонару — виходячи з нормативу кількості ліжок на одного лікаря (15—ЗО ліжок), який диференційовано в розрізі відділень (хірургічне, терапевтичне і і. д); враховуються також посади завідувачів відділеннями та лікарів-спеціалістів;

• у поліклініці — на основі кількості лікарських відвідувань у розрізі спеціалістів і встановлених нормативів на одного лікаря; в поліклініці також передбачаються посади завідувачів відділеннями (за наявності певної кількості лікарів даного профілю).

Кількість посад середнього медперсоналу визначається по стаціонару, виходячи з кількості цілодобових постів. Кількість постів, у свою чергу, встановлюється відповідно до нормативів кількості ліжок на один пост, які диференціюються в розрізі відділень і встановлюються окремо для денних і нічних годин. Кількість посад на один пост визначається шляхом ділення річного балансу часу в годинах (365 х 24) на кількість годин роботи однієї медсестри на рік. Крім того, враховуються посади старшої медсестри, медсестри для організації індивідуального догляду за тяжкохворими та медсестер у лікувально-діагностичних кабінетах. У поліклініці кількість посад медсестер встановлюється за нормативом відповідно до кількості посад лікарів (як правило, 1:1 і більше).Кількість посад молодшого медперсоналу визначається аналогічно середньому медперсоналу. Кількість посад обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами.