Цивільне та сімейне право

Поняття та правова характеристика договору купівлі продажу.

Договір купівлі-продажу – дог., за яким продавець зобов.передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов. прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.Ознаки:1 дог. спрямований на передачу майна у власність2. даний дог. є завжди оплатним дог. – при набутті майна у власність покупець сплачує за нього продавцеві ціну обумовлену в дог.3. є дог. двостороннім – зумовлений взаємне виникнення у кожної із сторін прав і обовязків. З укладенням такого дог. продавець приймає на себе обовязок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобовязаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі.4. реальний – коли передача товару продавцем є підставою для укладення дог куп – прод 5. консенсуальним – коли сторони досягли домовленості між собою стосовно істотних умов дог. і продавець зобов’язується передати покупцеві товар. права і обовязки у сторін виникають з моменту досягнення ними згоди щодо істотних умов дог.5. сторонами дог. є продавець і покупець6. мета дог. – перенесення права власності на річ, яка є товаром, покупцеві.7. належить до традиційних дог. у цив. праві 8. змістом якого є переміщення матеріальних благ у товарній формі

9. поіменовані договори – можливість укладення яких прямо передбачена ЦКУВиди договору купівлі продажу: - роздрібної торгівлі - поставки - контрактації с/г продукці - постачання енергетичними та ін ресурсами через приєднану мережу – міни

Договір дарування: поняття та правова характеристика.

Договір дарування — це договір, за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому іншій стороні ( обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ст.717 ЦК). Це договір про безоплатну передачу майна однією особою у власність іншій. Договір дарування — це погоджене волевиявлення обох сторін. Він являє собою не тільки акт розпорядження майном з боку власника — дарувальника, але й акт прийняття подарунка особою, що обдаровується Згідно ст.722 ЦК право власності на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдарованому документів, що засвідчують право власності на річ, інших документів, що засвідчують приналежність дарувальнику предмета договору, чи символів речі (ключів, макетів і т.п.) є прийняттям дарунка.Характеристики договору:1) договір дарування — безоплатний. Безплатність — одна з істотних ознак договору дарування. 2) Договір дарування може бути як реальним, так і консенсуальним. Якщо дарувальник передає безоплатно майно у власність що обдаровується, то договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна особі, що обдаровується. У цьому випадку - договір дарування є реальним. Цей договір може бути і консенсуальним (коли дарувальник зобов'язується передати в майбутньому майно у власність).Отже, діюче законодавства, не передбачає винятково реальний характер договору дарування, за новим ЦК договір дарування може бути і консенсуальним. Тому юридичне значення має не тільки безпосередня безоплатна передача дарувальником майна особі, що обдаровується, але за певних умов — і обіцянка подарувати.У ст. 723 ЦК регламентований договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому. Договором дарування може бути встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через визначений термін (у визначений термін) чи при настанні відкладеної обставини.

Правова характеристика договору майнового найму.

Правовідносини найму ви­никають на підставі дог. За дог. майнового найму наймодавець зобов'я­зується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Цей дог. є консесуальним, сплатним і двостороннім. Важливою особливістю дог. майнового найму є те, що на його підставі майно переходить до наймача у користув., а не у власність, повне господарське відання чи оперативне управлін­ня, як це має місце за дог. купівлі-продажу, поставки, позики тощо. Проте здійснення права користування по­в'язане з необхідністю володіння майном. Тому слід визнати, що наймач набуває також право володіння набутим майном і, крім того, в силу дог. наймач набуває деякі права по розпо­рядженню найнятим майном. За дог. майнового найму зобов'язання між наймодавцем і наймачем виникає з того часу, коли сторони досягли зго­ди, а не з моменту передачі майна у користув., тобто даний договір є консесуальним. Звідси наймач вправі витребувати від наймодавця обумовлене дог. майно, коли наймодавець надає його наймачеві.З моменту укладення дог. в наймача виникає обов'язок прийняти обумовлене договором майно і вносити за користу­вання ним плату. Отже, дог. є сплатним, крім того, це дво­сторонній (взаємний) договір, тобто такий, що породжує права і обов'язки для кожної із сторін договору

Правова характеристика та види договору підряду.

За дог. підряду одна стор. (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти й оплатити виконану роботу.

Договір підряду -консенсуальний договір, він вступає в силу з моменту його укладення, тобто досягнення сторонами домовленості за всіма істотними умовами. Це оплатний дог., Договір підряду – двосторон. Дог., бо і на стороні замовника, і на стороні підрядника є права та обов'язки. Стор.в даному дог.можуть виступати як фіз.., так і юр. особи. Відпов. доЦК для виконання окремих видів робіт у випадках, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спец. дозвіл, що свідчить, по-перше, про можливість виконання цих робіт лише особисто тим підрядником, який має на це дозвіл, по-друге, що підрядником в окремих видах договорів підряду, зокрема побутовому, будівельному тощо може бути суб'єкт підприємницької діяльності.Розрізняють 3 види дог. підряду - звичайний підряд, підряд на капітальне будівництво та виконання проектних та пошукових робіт.Звичайний підряд в будівництві застосов.для виконання ремонтних, монтажних та інших робіт на власний ризик підрядника та із власних матеріалів або із матеріалів замовника.За дог. підряду на капітальне будівництво підприємство-підрядник зобов'яз. власними силами та коштами побудувати і в установлений строк здати підприємству-замовнику передбачений планом об'єкт відпов. до затвердженої проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язаний надати підряднику будівельний майданчик, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти та провести оплату виконаних робіт.

Поняття страхування, його види та істотні умови.

За дог. страхування одна сторона (страховик)зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку)виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі,визначеній у дог., грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі тавиконувати інші умови договору. Страхові правовідносини як різновид цив.-правових відносин можуть виникати з різних юрид. фактів. Одним із таких фактів може бути дог. страхування-цивільно-правовий правочин, який укладається за взаємною згодою сторін. При цьому характерною рисою договірних стосунків є рівність сторін, їх юрид. незалежність одна від одної. Крім цього, страхові правовідносини можуть виникати і внаслідок імперативної вказівки, передбаченої в законі чи підзаконному нормативному акті. Д-ва встановлює обов'язкове страхування тоді, коли потреба відшкодування матеріального збитку чи надання іншої грошової допомоги торкається інтересів не лише конкретної потерпілої особи, а й суспільних інтересів загалом . При цьому державне обов'язкове особисте страхування певних категорій осіб, умови праці яких пов'язані з підвищеним ризиком для їх життя чи здоров'я, замінено ЗУ «Про страхування» на безпосередню виплату компенсацій потерпілим з Д-го бюджету У. Дог. страхування укладається в письмовій формі.Дог. страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним. Страхування можна класифікувати за різними підставами. Залежно від об'єкта страхування: майнове страхування; особисте страхування. Також страхування поділяється на такі види:

- обов’язкове страхування (майна державних с.г. підприємств, майна спільних підприємств).

- добровільне страхування (тварин, с.г. культур, майна, транспортних засобів, будівель, вантажів, ризику непогашення кредитів). Під обов'язковим страхуванням мається на увазі обов'язковість внесення відповідним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріального збитку або надання грошової допомоги зачіпає інтереси не лише конкретного потерпілого, але й державні інтереси. Йдеться про те, що обов'язкова форма страхування стосується пріоритетних об'єктів страхового захисту. Тому соціальне страхування, страхування житлових будівель, окремих сільськогосподарських тварин у громадян, пасажирів та деякі інші види страхування в Україні є обов'язковими. В інших країнах обов'язкова форма розповсюджується на страхування Цив. відпов. власників транспортних засобів, воєнних ризиків та інші види страхування.

Право особистої приватної власності дружини і чоловіка. Право спільної сумісної власності подружжя.

Спільна сумісна власність — це один із видів спільної власнос­ті. Відповідно до закону спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною су­місною власністю (ст. 368 ЦК). Майно подружжя, набуте після реєстрації шлюбу в органах РАЦС, належить їм на праві спільної сумісної власності. За прави­лом ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалеж­но від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Водночас згідно зі ст. 74 СК право спільної сумісної власності на майно виникає також у жінки та чо­ловіка, які проживають однією сім'єю і не перебувають у шлюбі між собою, набули його за час спільного проживання. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користують­ся ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється учасниками за їх згодою. Якщо один із співвласників вчиняє правочин щодо розпорядження спільним майном, вважа­ється, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Важливо, що згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотарі­ально посвідчена. В інших випадках нотаріальне посвідчення вира­ження волі співвласників не є обов'язковим.

Поняття, порядок укладення та істотні умови договорів транспортних перевезень.

Договір довічного утримання: поняття, сторони, предмет та істотні умови

Договір довічного утримання - це одна з правових форм можливості фізичної особи у разі необхідності забезпечити собі довічний догляд. За договором довічного утримання одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач майна зобов'язується забезпечувати відчужувана утриманням та (або) доглядом довічно. Відчужувачем у договорі може бути фізична особа незалежно відвіку та стану здоров'я. Цивільним кодексом України допускається і встановлення довічного утримання на користь кількох фізичних осіб, частки яких у праві на одержання утримання вважаються рівними. Набувачем у цьому договорі може бути повнолітня дієздатна фізична або юридична особа. У договорі довічного утримання має бути обов'язково вказано оцінку відчужуваного майна, яка визначається за погодженням сторін, а також конкретні види грошового і матеріального забезпечення та строки його надання. Такий договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а якщо предметом договору є нерухоме майно, то і державній реєстрації. Право власності на майно, передане по договору довічного утримання, виходячи з визначення поняття цього договору та, враховуючи встановлену законодавством форму, виникає з моменту нотаріального посвідчення договору, а якщо договір підлягає державній реєстрації – з моменту такої реєстрації.

Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.

Шлюб. Порядок укладення, недійсність шлюбу.

Відповідно до ст. 21 СК України шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Ознаками шлюбу є:1) добровільність, тобто наявність добровільної згоди обох з подружжя (ст. 24 СК);2) досягнення шлюбного віку жінкою та чоловіком, що вступають в шлюб (ст. 22 СК);3) реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку органом, визначеним Сімейним кодексом;4) спрямованість на утворення особистого сімейного союзу .чоловіка і жінки. Відповідно до Сімейного кодексу умовами вступу в шлюб є:1) взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, тобто шлюб має бути добровільним;2) досягнення особами, що бажають вступити в шлюб, на день реєстрації шлюбу шлюбного віку.Для жінки шлюбний вік становить 18 років. При цьому СК встановлює можливість вступу в шлюб особи, що досягла 16 років, для чого їй (йому) необхідно отримати рішення суду про надання права на шлюб, якщо судом буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Порядок укладення шлюбу можна звести до наступних етапів.1. Звернення до державного органу РАЦСу жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб.2. Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, з їхніми правами та обов'язками. 3. Прийняття державними органами РАЦСу заяви за наявності всіх необхідних документів 4. Реєстрація шлюбу

Спадкування за законом та за заповітом.

Спадкування за законом. Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінене заповітом, тобто спадкодавець у заповідальному розпорядженні не призначив спадкоємців особисто. Тобто, спадкування за зако­ном настає, коли:

а) спадкодавець не скористався наданим йому правом і не склав заповіт;

б) заповідач скасував раніше складений заповіт і не залишив нового;

в)  заповіт в судовому порядку визнаний недійсним повністю чи частково;

г)  складеним заповітом не охоплене все належне заповідачу майно;

д) спадкоємці за заповітом померли раніше спадкодавця, а ін­ших спадкоємців заповідач не підпризначив;

є) спадкоємці за заповітом усунуті від спадщини як «негідні» відповідно до ст. 1224 ЦК, не прийняли спадщину, відмовилися від неї або не виконали умов заповіту.

Спадкове майно переходить у власність територіальної грома­ди у таких випадках:

якщо спадкоємець заповів все своє майно або його частину де­ржаві;

якщо спадкоємці відмовилися від спадщини на користь де­ржави;

якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини або не прий­няли її у встановленому порядку;

якщо заповідана лише частина майна, а спадкоємці за зако­ном відсутні;

якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом і за рішенням суду спадщина визнана відумерлою;

якщо спадкоємці усунуті від спадщини як негідні.

Спадкування за заповітом За юридичною природою заповіт — односторонній правочин. У цьому правочині набуває вираження волевиявлення тільки однієї особи - - заповідача. Внаслідок такого одностороннього волевиявлення після смерті заповідача у певних осіб, згаданих у заповіті, як правило, виникає право на одержання спадщини. Цивільним кодексом України до заповіту встановлено відповідні вимоги. Зокрема, оскільки заповіт -- це не договір, а односторонній правочин, за яким права та обов'язки для інших осіб виникають за волевиявленням заповідача, то до заповіту встановлено такі ж умови дійсності, як і до будь-якого договору, а саме:

• заповіт має бути складений тільки дієздатною особою;

• заповіт повинен бути складений у формі, визначеній законом;

• зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законодавства.

Заповіт укладається в письмовій формі з обов'язковим зазначенням місця і часу його укладення. Він має бути власноручно підписаним і нотаріально посвідченим. Вчинення заповіту через представника не допускається. Нотаріус посвідчує заповіт, написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У населеному пункті, де немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений і при свідках. Свідками можуть бути лише особи з повною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. До тексту заповіту обов'язково заносять відомості про особу свідків.

Порядок та умови відкриття спадщини. Право на обов'язкову частку спадщини