Кримінальне право

Поняття та ознаки злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК «злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину».

Ознаки: 1) це діяння вчинене суб'єктом злочину; 2) воно є винним; 3) вказане діяння є суспільно небезпечним; 4) відповідне діяння передбачене чинним КК. Останнє, крім того, має на увазі, що обов'язковою ознакою поняття злочину є також 5) кримінальна караність. Відсутність хоча б однієї із цих ознак вказує на відсутність злочину.

Злочином визнається діяння, вчинене суб'єктом злочину, тобто фізичною осудною особою, яка на момент його вчинення досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ст. 18 КК). Суспільна небезпечність як ознака злочину означає об'єктивну його особливу шкідливість, яка розкривається у ч. 2 ст. 11 КК

Поняття кримінальної відповідальності та її підстави.

Кримінальна відпов.-це це вимушене зазнавання особою, яка вчинила злочин, д-го осуду, а також передбачених КК обмежень особистого, майнового або іншого характеру, що визначаються обвинувальним вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави.Підставою крим. Відповід. є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана крим.покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не може бути притягнений до крим.від. за той самий злочин більше одного разу

Поняття складу злочину та його значення.

Склад злочину-це сукупність встановлених в крим. законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, що визнач. скоєне суспільно небезпечне діяння як злочин. Склади конкретних злочинів встановлюють підстави крим. відпов. і передбачають можливість застосування до винного крим. покарання. Вони визнач. правильну класиф. злочинів та застосування крим. закону. Елемент складу злочину — це однорідна група юр.ознак, що харак-ть злочин з якоїсь однієї (певної) сторони. Об'єкт злочину-це охоронювані крим.законом правовідносини на які здійснено посягання в результаті якого їм завдана шкода або вони поставлені під загрозу заподіяння шкоди. Об. стор. злочину — це зовнішня сторона злочину, яка виражає його зовнішні прояви (діяння, наслідки, що наступили, причинний зв'язок між ними та обставини здійснення злочину). Суб'єкт злочину — це фізично осудна особа, що досягла віку крим. відпов. Суб. стор. злочину-це внутрішня сторона злочину, яка включає психічні процеси, які характеризують свідомість, волю, мотив та мету дії особи в момент здійснення злочину.

Поняття і значення об'єктивної сторони злочину. Її ознаки.

Об'єктивна сторона злочину-це сукупність передбачених законом ознак, що характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, а також об'єктивні умови, пов'язані з посяганням на об'єкти кримінально-правової охорони. До ознак, що характеризують об'єктивну сторону складу злочину, відносяться: а) суспільне небезпечне діяння, б) суспільно небезпечні наслідки, в) причинний зв'язок між діянням і наслідками, г) місце, д) час, е) обстановка, ж) знаряддя, з) засоби, і) спосіб здійснення злочину. Можна поділ.на 2 групи: обов'язкові і факультативні (необов'язкові).

Поняття суб'єкта злочину. Його ознаки.

Суб'єкт злочину — це фіз.. осудна особа, що скоїла злочин у віці, передбаченому законом про крим. відповід. Ознаки: фіз..особа, осудна особа, особа, яка досягла віку, крим.відповід. Крим. закон прямо визначає, що суб'єктом злочину можуть бути лише фіз.особи, тобто громадяни У., особи без громадянства і іноземці. Юр. особа не може бути визнана суб'єктом злочину.Осудна особа,-це особа, здатна в момент здійснення злочину усвідомлювати свої дії (та керувати ними. Неосудна особа не може бути визнана винною та нести відповідальність за скоєне нею суспільно небезпечне діяння. Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність} і керувати ними. Інтелектуальна ознака вказує на нездатність особи усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своєї дії (бездіяльності) на момент вчинення нею конкретного суспільне небезпечного діяння. Вольова ознака полягає в нездатності особи керувати своїми діями (бездіяльністю), передбаченими законом як суспільне небезпечні. Наприклад, розлад вольової сфери спостерігається у наркоманів у стані абстиненції (наркотичного голодування), але у них при цьому зберігається відносна здатність усвідомлювати суспільну небезпеку свого діяння. Така особа усвідомлює кримінальну протиправність, приміром, викрадення наркотичних засобів, однак не може утриматися від вчинення цих дій.

Спеціальний суб'єкт злочину.

Спеціальний суб'єкт злочину — це особа, яка, окрім загальних ознак суб'єкта (фізична особа, осудна і досягнення віку, з якого може наступати кримінальна відповідальність), володіє ще і додатковими ознаками, які визначають можливість здійснення цією особою конкретного злочину і обумовлюють його відповідальність за його здійснення.Додаткові ознаки суб'єкта, які характеризують спеціальний суб'єкт злочину, можна класифікувати за різними ознаками: службовому положенню; професійним функціям або обов'язкам. цивільно-правовому положенню;. соціальній характеристиці; біологічним особливостям та ін. Так, суб'єктом (виконавцем) злочину, «Навмисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини», може бути лише мати новонародженої дитини. Суб'єктами (виконавцями) злочинів проти встановленого порядку несення військової служби можуть бути тільки особи, -військовослужбовці або військовозобов'язані під час проходження ними учбових (або перевірочних) або спеціальних зборів.

Поняття суб'єктивної сторони злочину. Її ознаки.

Суб. стор. злочину-це внутрішня стор. злоч., що вказує на психічне відношення особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння та його наслідків, що ха-ються виною у формі умислу або необережності, мотивом і метою здійснення злочину.Основною і обов'язковою ознакою суб'єктивної стор. кожного злочину є вина особи. Вина - це психічне ставлення особи щодо злочинного діяння, яке вчиняється нею, та його наслідків у формі умислу чи необережності Лише за наявності вини особи щодо вчиненої нею дії (бездіяльності) можна говорити про склад злочину як підставу кримінальної відповід.

Прямий та непрямий умисел. Його інтелектуальний і вольовий моменти.

прямим умислом вваж., якщо особа, що його скоїла, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності),передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання. непрямим умислом вваж., якщо особа, що його скоїла, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо допускала їх настання. Інтелектуальний момент умислу визначає ті фактичні обставини складу конкретного злочину, які усвідомлювала винна особа, та ті наслідки даного діяння, які дана особа передбачала. Вольовий момент визначає, як відноситься особа до скоєного, тобто тому, що вона усвідомлювала і передбачала. Істотна відмінність між прямим і непрямим умислом проводиться по вольовому моменту.При прямому умислі особа передбачає наслідки і як неминучий, і як можливий результат здійснення злочину, а при непрямому — тільки як можливість (вірогідність) настання наслідків. В злочинах з формальним складом є наявність тільки однієї обов'язкової ознаки — суспільно небезпечного діяння. Інтелектуальна ознака цих злочинів включає лише усвідомлення суспільної небезпеки скоюваного діяння, а вольовий — бажання здійснення діяння (дії або бездіяльності). Тому злочини з формальним складом можуть бути скоєні тільки з прямим умислом.

Злочинна самовпевненість та злочинна недбалість. Їх інтелектуальний та вольовий моменти.

Випадок (казус), його відмежування від злочинної недбалості.

Казус має місце у випадку, якщо особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків скоюваного, ним діяння та за обставинами справи не повинна і (або) не могла їх передбачати. При казусі суб'єктивна сторона злочину відсутня, оскільки в цьому випадку немає ні умислу, ні необережності, а отже, виключає кримінальну відповідальність. Злочинна недбалість характеризується тим, що особа не передбачає настання суспільно небезпечних наслідків, хоча могла і повинна була б їх передбачити. Тобто вона характеризується трьома ознаками: 1) передбаченням особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків від своїх діянь; 2) обов'язком особи передбачити такі наслідки; 3) наявністю в особи можливості їх передбачити і відвернути. Казус відрізняється від недбалості відсутності об’єктивного і суб’єктивного критерію. тобто можливості передбачати настання суп. – небезпечних наслідків

Поняття необхідної оборони. Її підстава та ознаки.

Необхідна оборона — це правомірний захист правоохоронюваних інтересів особи, суспільства або д-ви від суспільно небезпечного посягання, викликана необхідністю його негайного запобігання або припинення шляхом спричинення тому, що робить замах шкоди, відповідної небезпеці посягання і обстановці захисту. Право на необхідну оборону виникає за наявності певних підстав: 1) наявність суспільно небезпечного посягання; 2) необхідність негайного його запобігання або припинення. Ознаки необхідної оборони, є: 1) мета необхідної оборони, 2) спрямованість спричинення шкоди, 3) характер дій особи, що обороняється, 4) своєчасність необхідної оборони і 5) відповідність необхідної оборони.

Поняття крайньої необхідності, її підстава і ознака.

Крайня необхідність-це вимушені дії, пов'язані із спричиненням шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі або іншим особам чи суспільним інтересам, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж відвернутій шкоді. Підстави 1) наявність небезпеки, яка безпосередньо загрожує особі, її законним правам та інтересам, що охороняються законом, правам інших осіб, а також суспільним інтересам або інтересам держави; 2) неможливістю усунення цієї небезпеки іншими засобами.Наявність небезпеки, загрозливої правоохоронюваним інтересам, є обов'язковою підставою крайньої необхідності

Поняття і значення співучасті в злочині, її об'єктивні і суб'єктивні ознаки.

Стаття 26 КК визначає: «Співучастю в злочині є умисна сумісна участь декількох суб'єктів злочину в здійсненні умисного злочину».

Законодавче визначення поняття співучасті дозволяє виділити дві групи ознак співучасті:

Об'єктивні ознаки співучасті визначають здійснення злочину декількома суб'єктами злочину спільно, тобто: у злочині беруть участь декілька осіб, кожна з яких повинна володіти ознаками суб'єкта злочину;співучасть — завжди спільна діяльність

Суб'єктивні ознаки співучасті визначають співучасть як умисну спільну участь в здійсненні умисного злочину, тобто:1) співучасть — це спільне здійснення умисного злочину:

2) всі співучасники мають спільний намір, тобто між співучасниками завжди має місце узгодженість дій, направлених на скоєння конкретного злочину.