Теорія держави і права

Поняття суверенітету та його види.

Суверенітет – це політико-правова характеристика державної влади, що визначає її політичний характер та закріплюється шляхом прийняття конституційного закону.

Розрізняють три поняття суверенітету:національний;народний;державний.

Зміст державного суверенітету розкривається в його чотирьох компонентах:

1. Верховенство влади, тобто її універсальність, що характеризує неможливість існування на території держави більш ніж однієї державної влади, а також можливість держави визнати незаконними рішення будь-якої іншої з суспільних влад;

2. Єдність – наявність єдиного змісту влади (державної, політичної, публічної) з одночасним розподілом влади відповідно до функціонального призначення органів, що її здійснюють;

3. Незалежність – можливість держави самостійно вирішувати проблеми внутрішнього і зовнішнього характеру засновуючись на принципах національної та міжнародної систем права;

4. Неподільність – можливість держави самостійно вирішувати питання щодо участі в міждержавних утвореннях, визначати принципи поділу території та статус адміністративних одиниць.

Зовнішній суверенітет - верховенство держави у вирішенні питань зовнішньої політики, незалежно від внутрішніх сил (партій, рухів, класів тощо).

Внутрішній суверенітет - верховенство держави у вирішенні питань внутрішньої політики, незалежно від зовнішніх сил (інших держав, міжнародних організацій тощо).

Таким чином, суверенітет - це не незалежність. Скоріше незалежність є наслідком суверенітету.

Суверенітет народу – верховенство народу як джерела і носія влади, його право самому вирішувати свою долю, безпосередньо або через представницькі органи брати участь у формуванні напрямку політики своєї держави, складу її органів, контролювати діяльність державної влади. Суверенітет нації, її повновладдя означає володіння реальною можливістю визначити характер свого національного життя, самостійно вирішувати питання, що стосуються розвитку національної свободи і національних потреб, право на повагу національної честі і гідності, розвиток культури, мови, звичаїв, традицій, створення національних установ.

Поняття, ознаки, функції та сутність держави.

держава –особлива організація суспільства, що характеризується суверенітетом, який поширюється на певну, чітко визначену територію, характеризується наявністю політичної публічної влади, яка здійснюється в процесі реалізації повноважень державними органами, надає своїм рішенням правової форми та існує за рахунок податків і зборів з населення..Основні ознаки держави:1 Територія. 2 Суверенітет. 3 . Характерною ознакою держави, поряд із зазначеними особливостями, є податкова система і податки. 4 Наявність політичної публічної влади. 5 . Нерозривний зв'язок держави і права. Без права держава існувати не може. Право юридичне оформляє державу і державну владу і тим самим робить їх легітимними (легальними), тобто законними. 6 Крім названих ознак, кожна держава виділяється своїми символами, пам'ятними датами, атрибутами 7. Державна влада здійснюється специфічними методами. До методів здійснення державної влади належать переконання та примус Факультативні ознаки держави.Наявність громадянства;Наявність грошової одиниці;Наявність кордону;Наявність збройних сил;Наявність символіки;Визнаність держави світовим співтовариством; Наявність чітко визначеної політики. функції держави – головні напрями її внутрішньої і зовнішньої діяльності, що виражають і конкретизують класову і загальнолюдську сутність і призначення держави в суспільстві, цілі й завдання держави по управлінню суспільством у властивих їй формах і властивими їй методами.. В наукових і практичних цілях функції держави можуть бути класифіковані за різними критеріями: часом дії(постійні,тимчасові), об'єктом, принципом поділу влади(зак,вик,суд.), ступенем значущості(головні,похідні), походженням(класові,загальносоціальні), сферою політичної спрямованості(внутр.,зовн). Внутрішні функції держави-напрям діяльності держави в середині країни(соціальна,політична,охоронна,економічна,екологічна, розвитку культури, науки й освіти). Зовнішні функції держави відображають основні напрями її діяльності на зовнішньополітичній арені, спрямовані на встановлення та підтримання певних відносин з іншими державами( оборона країни; забезпечення миру і підтримка світового порядку; інтеграція у світову економіку і співробітництво з іншими країнами у вирішенні глобальних проблем.)

Поняття і характеристика форм держави, їх види і структура.

Форма держави – це взяті в єдності способи організації державної влади, її устрою, методів здійснення Форма держави розглядається у трьох аспектах. По-перше, це певний порядок утворення й організації вищих органів державної влади. По-друге, це спосіб територіального устрою держави, певний порядок відносин центральної, регіональної і місцевої влади. По-третє, це прийоми і методи здійснення державної (політичної) влади. Таким чином, форма держави синтезується з трьох основних елементів, а саме:

1) форма державного правління, що визначає порядок утворення та організації вищих органів влади та управління.( Монархія – форма державного правління, при якій вища влада в державі належить одній особі - монарх. Абсолютна(необмежена) монархія характеризується юридичним і фактичним зосередженням усієї повноти державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), а також духовної (релігійної) влади в руках монарха.( Ватикан, Кувейт, ОАЕ,) Конституційна (обмежена) монархія —влада монарха обмежена конституцією, існує виборний законодавчий орган — парламент і незалежні суди.. Конституційна монархія буває: дуалістична монархія влада монарха обмежена конституцією, але монарх фактично зберігає значні владні повноваження у сфері виконавчої влади,(Марокко, Йорданії, Таїланді, Непалі, Малайзії.)парламентська монархія при якій монарх — це номінальний глава держави,фактичні повноваження державної влади здійснюють парламент і утворюваний ним уряд( Японії, Великобританії, Іспанії, Данії). Республіка – форма державного правління, при якій вищі органи влади обираються громадянами-виборцями або формуються загальнонаціональними представницькими установами: президентській республіці (США) існує чітке розмежування повноважень між законодавчою і виконавчою гілками влади(Главою виконавчої влади є президент, який поєднує виконавчі повноваження з функціями глави держави, не несе політичної відповідальності перед парламентом. В уряді міністри кожний окремо підпорядковані президенту.Парламент займається винятково законотворчістю, не втручається у формування уряду і здійснення виконавчої влади.) парламентська республіка характеризується проголошенням принципу верховенства парламенту в системі органів державної влади, перед яким уряд несе політичну відповідальність. У парламентських республіках парламент не тільки здійснює законодавчу діяльність, але й формує уряд, який відповідальний перед парламентом, тобто парламент має право висловити уряду недовіру чи відмовити в довірі. президент, якого обирає парламент, є лише номінальним главою держави, в основному виконує представницькі функції.( Австрію, Італію, Німеччину, Туреччину, Чехію) змішана республіка як форма правління сполучає в собі ознаки і президентської, і парламентської республіки. Але таке співвідношення буває різним, залежно від цього виділяють парламентсько-президентську і президентсько-парламентську республіки.2) форма державного устрою – спосіб устрою, який являє собою внутрішню будову держави, її розподіл на складові — адміністративно-територіальні одиниці, автономні чи політичні утворення та їх співвідношення з центральною владою. Розрізняють прості( унітарні) і складні ( федерації, конфедерації).Проста (унітарна) держава — це така держава, складові якої не мають власного державного суверенітету і решти ознак держави та не можуть бути суб’єктами політичних міжнародних відносин (Україна, Польща, Болгарія, Румунія).Складна держава — це така держава, що складається з окремих державних утворень чи кількох суверенних держав, які мають усі ознаки держави, зокрема, і державний суверенітет, але певну частину своїх суверенних прав, переважно у сфері зовнішньої політики, передали центральним федеральним органам держави: Федерація — це форма державного устрою, яка характеризується наявністю у складі держави утворень, що мають певні ознаки державного суверенітету(принцип децентралізації.).( територіальні, що утворені по принципу адміністративних одиниць, в якихсуб’єкти позбавлені права прямого представництва в міжнародних відносинах та встановлюється заборона одностороннього виходу (США, Мексика, ФРН);національні, до складу яких входять національні державні утворення та гарантується добровільність входу та виходу (Індія)). Конфедерація — це міждержавне об'єднання на договірній основі для досягнення певних цілей (економічних, військових, політичних, соціальних),заснований на принципі добровільності та згоді всіх її членів. Співдружність- це організаційне об’єднання держав, що характеризується наявністю спільних ознак та певним ступенем однорідності,об'єднуючі їх ознаки можуть стосуватися економіки, права, мови, спільної історії, культури, релігії. Співтовариство – організаційне об’єднання держав, що належать до певного регіону і які створені з метою вирішення економічних питань.відносять ще Імперія - це багатонаціональна держава, утворена шляхом насильницького (рідше - добровільного) приєднання незалежних досі держав або їх частин.3) політичний режим — це методи здійснення політичної влади, кінцевий політичний стан у суспільстві, який складається в результаті взаємодії та протиборства різних політичних сил, функціонування всіх політичних інститутів і характеризується демократизмом чи антидемократизмом. Демократичний політичний режим- сукупність форм, методів, принципів і засобів, за допомогою яких реалізується державна влада в інтересах народу за допомогою режиму законності; Його різновидами є демократично-ліберальний, демократично-консервативний, демократично-радикаль­ний, демократично-правовий. Антидемократичний режим — сукупність форм, принципів і засобів, за допомогою яких державна влада реалізується у вузькогрупових, класових інтересах через здійснення нецивілізованих, варварських, деспотичних, тиранічних методів і прийомів, що спричинює беззаконня, Його різновидами є деспотичний, фашистський, тиранічний, теокра­тичний, диктаторський, тоталітарний, комуністичний тощо.

Механізм і апарат держави: поняття, ознаки, структура.

Механізм держави - це цілісна ієрархічна система державних органів і установ, що практично здійснюють державну владу, завдання і функції держави. Структура механізму держави включаються: державні підприємства, державні установи і державні органи, що складаються з органів управління(вищі органи держави (представницькі, глава держави, уряд) та їх структури на місцях (виконкоми, губернатори, голови адміністрації, місцеві ради народних депутатів тощо)) і органів примусу(органи правопорядку, суд, прокуратура, а також силові структури (армія, поліція, розвідка)). Механізм держави часто ототожнюють з апаратом держави. Однак це уявляється не зовсім вірним. Апарат держави – це сукупність державних органів, їх ланок і підрозділів, уповноважених здійснювати державну владу та управління, які спираються у своїй діяльності на можливість застосування примусу.Ознаки: 1) Апарат держави є основним інструментом держави,безпосереднім носієм влади; 2)державний апарат формується і функціонує на основі єдиних принципів орг.-ї і дія-ті;3) д.а. –складна система органів,що поділя на гілки влади та вищі/нищі органи; 4) первинним елементом д.а є окремий державний орган-це структурно виокремлений, внутрішньо огранізований колектив державних службовців, який наділений державними владними повноваженнями, здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції відповідно до його призначення. 5) функціонує д.а в межах встановленого законодавства та спирається на можливість застосування примусу.

Правова держава: поняття та основні ознаки.

правова держава – це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечується максимальне здійснення, охорона і захист основних прав людини. Саме така держава є одним з найвизначніших загальнолюдських, політико-юридичних ідеалів. Правова держава - це демократична держава, де забезпечується панування права, верховенство закону, рівність усіх перед законом і незалежним судом, де признаються і гарантуються права і свободи людини і де в основу організації державної влади покладений принцип поділів законодавчої, виконавчої і судової влади. Ознаки правової держави.1)Верховенство закону у всіх сферах життя суспільства 2)Діяльність органів правової держави базується на принципі поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.3)Взаємна відповідальність особистості і держави. 4)Реальність прав і свобод громадянина, їх правова і соціальна захищеність. 5)Політичний і ідеологічний плюралізм, що полягає у вільному функціонуванні різноманітних партій, організацій, об'єднань, що діють у рамках конституції, наявності різноманітних ідеологічних концепцій, течій, поглядів. 6)Стабільність законності і правопорядку в суспільстві.

Основні форми та інститути демократії в Україні.

Демократія — така форма організації і здійснення приналежної народу політичної влади, що заснована на рівноправній участі громадян у формуванні органів держави і контролі над їхньою діяльністю, на правозаконності і рівності громадян перед законом, на встановленні правом взаємної відповідальності держави й особистості.Форми демократії — це її зовнішнє вираження. Форм демократії можна назвати чимало, але основні з них такі:1. Участь народу в управлінні державними і суспільними справами (народовладдя) — здійснюється у двох формах: прямій( представницька - влада здійснюється через виявлення волі представників народу у виборних органах) та непряма(безпосередня - влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі народу чи певних соціальних груп (референдум, вибори)). 2. Формування та функціонування системи органів держави на основі демократичних принципів законності, гласності, виборності, змінюваності, поділі компетенції, які запобігають зловживанню службовим становищем і суспільним авторитетом: 3. Юридичне (конституційне) закріплення системи прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх охорона і захист відповідно до міжнародних стандартів.Форми демократії знаходять свій прояв у її інститутах (референдум, громадська думка, комісії ВР та ін.).Інститути демократії — це легітимні і легальні елементи політичної системи суспільства, які безпосередньо створюють демократичний режим у державі через втілення в них принципів демократії. За сферами дія-ті:економічні(декларув доходів),політичні.,(през. вето),соціальні(оплачув відпустки). За формими держ дія-ті:діють у сфері прийн держ рішень(закон ініціатива, чит законопроектів), забезпеч охорони прав і свобод громадян, у сфері здійсн правосуддя і контролю за законністю(адвокатура).Особливим інститутом демократії є референдум як один із засобів демократичного управління державними справами.Референдум (лат. — те, що повинно бути повідомленим) — засіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонаціонального і місцевого значення (прийняття конституції, інших важливих законів або внесення до них змін, а також інших рішень з найважливіших питань).

Поняття, функції, принципи і сутність права.

Пра­во — це система або сукупність формально виражених норм (правил поведінки), які відображають і регулюють найбільш важливі економічні, політичні та інші соціальні відносини (закономірності їх розвитку), встановлені або санкціоновані державою, мають загальнообов’язковий характер, виражають міру справедливості, рівноправності, свободи і відповідальності учасників суспільних відносин, охороняються державною владою від порушень, закріплюють юридичні права і обов'язки суб'єктів правовідносин, охо­роняють соціальні цінності суспільства, держави і громадян і на­правлені на розвиток демократії, зміцнення законності і право­порядку.Функції права – головні напрями його впливу нв суспільні відносини: соціальні– це напрямки взаємодії права та інших соціальних явищ як єдності форми і змісту( ідеологічна; економічна; політична,культурна, виховна, екологічна) спеціально-юридичні– це напрямки власне правового впливу на суспільні відносини(регулятивна(забезп і закріпл сусп віднсин), охоронна).Принципи права – це його основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значущістю, вищою імперативністю і відображають суттєві положення права. від функціонального призначення і об’єкта відображення.Соціально-правові - відображують систему цінностей, що властиві суспільству і мають чи повинні мати правову форму виразу і забезпечення (домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй,єдність суспільних і особистих інтересів).Спеціально-правові -у загальнюють засади формування та існування власне права як специфічного соціального явища:загальноправові(гуманізм, законність, рівність перед законом, справедливість), міжгалузеві(здійснення правосуддя тільки судом, нац. мова судочинства, рівність прав у суді), галузеві(свобода праці,рівність учасників цив правовідносин), принципи інститутів(справедливість покарання, викон суд рішень держ виконавцями)

Система права і система законодавства: поняття та структура.

Система права – це сукупність чинних норм права, якій властиві як єдність та узгодженість, так і диференціація(поділ) на відносно самостійні структурні утворення(норми, інститути, галузі). Структура системи права – це її внутрішній устрій: правова норма – первинний, окремий найменший структурнийелемент, що визнане і охороняється державою; інститут права – уособлена група юрид норм, які регулюють суспільні відносини конкретного виду. Підгалузь права – обєднання правових інститутів, що об’єктивно склалися в межах однієї галузі права. Галузь права – уособлена сукупність норм, спрямована на регулювання певної сфери однорідних суспільних відносин. Система законодавства – є зовнішнім виразом права і характеризується як система чинних взаємодіючих нормативно-правових актів. Система законодавства має складну структуру і характеризується наявністю трьох рівнів:1. Вертикальна (ієрархічна)– характеризується розміщенням нормативних актів в залежності від їх юридичної сили.(конституція -›конст закони-›підзакон норм акти); 2)Горизонтальна (галузева)– характеризує співвідношення нормативних актів за юридичною силою в рамках чітко визначеної сфери суспільних відносин (джерела будь-якої галузі права); 3)Державна – характеризує співвідношення нормативних актів в залежності від особливостей форми державного устрою: -федеральна структура законодавства характеризується наявністю загальнофедеральних актів і актів суб’єктів федерації, та співвідношенням, заснованим на верховенстві загальнофедеральної конституції; - Унітарна система законодавства характеризується єдністю, а отже наявністю лише ієрархічної та галузевої структур;

Норми права та соціальні норми: поняття, ознаки, види та структура.

Норма права –загальнообов'язкове формально-визначене правило поведінки, встановлене і забезпечене суспільством і державою, закріплене й опубліковане в офіційних актах, спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав і обов'язків їхніх учасників. ознаками: 1) Норма права є результатом правотворчості держави або санкціонування нею вже існуючих соціальних норм; 2)Це правило поведінки, що має обов’язковий характер, а не характер певної поради;3)Це правило поведінки, що відображає державні інтереси;4)Це правило поведінки, що визнає формальну рівність суб’єктів шляхом покладення на них рівних обов’язків та надання їм рівних прав;5)Це правило поведінки, що має чітко визначений зміст та зовнішню форму виразу;6)Це правило поведінки, що регламентує відносини між суб’єктами шляхом встановлення моделей поведінки, які відповідають інтересам держави;7)Це правило поведінки, що охороняється державою можливістю застосування санкцій примусового характеру.Структура– це внутрішня її будова, що характеризується певною взаємодією складових елементів: Є І т.зору(теоретичний характер) визначає за формулою:“ Я К Щ О … Т О … І Н А К Ш Е “Гіпотеза – “якщо”;Диспозиція – “то”;Санкція – “інакше”. ІІ т.з.(функціональний характер) Відповідно до неї, правова норма може складатися з двох і навіть з одного елементу. Так норми загальної частини КК, як правило, складаються з гіпотези та диспозиції, а норми особливої частини – з гіпотези та санкції чи диспозиції та санкції. Норми Конституції, як правило, мають лише диспозицію.Гіпотеза – частина правової норми, що вказує на ті обставини, при настанні яких можуть виникати, змінюватись чи припинятись права та обов’язки суб’єктів, що передбачені правовою нормою.Диспозиція – це частина норми, що визначає зміст прав та обов’язків суб’єктів, що реалізуються у випадку настання умов, які передбачені гіпотезою.Санкція – елемент правової норми, що визначає зміст тих негативних наслідків, які настануть за умови невиконання чи порушення правил норми. Види: 1) залежно від функціон спрямованості: регулятивні норми визнають міру правомірної поведінки суб’єкта:Зобов’язуючі – ті, що передбачають обов’язок вчиняти певні дії в інтересах суб’єкта, що має право;Забороняючі – ті, що вміщують обов’язок суб’єкта утриматись від вчинення дій, що перешкоджають реалізації права уповноваженої сторони;Уповноважуючі – ті, що надають право учасникам відносин на вчинення певних позитивних дій. охоронні – попередження про утримання від порушень.2). методу правового регулювання:Імперативні – ті, що вміщують категоричні приписи (норма, що визначає цивільну дієздатність фізичної особи);Диспозитивні – ті, що визначають варіанти поведінки або закінчуються словами: “якщо інше не встановлено законом”;Рекомендаційні–найбільш доцільні в даній ситуації (КПК).3).галузей права: Конституційного права;Цивільного права;Адміністративного права 4). За сферою дії:Загальні; Місцеві (відомчі) норми;Локальні норми.5). За суб’єктами: Законодавчі; Підзаконні

Соціальні норми – це правила поведінки, що формуються в суспільстві, реалізуються в реальній поведінці суб’єктів та забезпечуються суспільством з метою надання суспільним відносинам упорядкованості. Ознаки: 1) Мають загальний характер, тобто поширюються на невизначену кількість однотипних випадків; 2)Адресуються всім суб’єктам, що діють у сфері, яка регламентується нормою;3)Встановлюють права та обов’язки суб’єктів, визначаючи міру можливої та необхідної поведінки;4)Мають суспільний характер, тому що регламентують відносини між людьми;5)Виробляються в процесі життєдіяльності суспільства та вдосконалюються в процесі вдосконалення суспільних відносин;6)Забезпечуються суспільством шляхом створення умов щодо їх виконання, а також застосування засобів громадського впливу у випадку їх порушення. Види: за змістом регульованих відносин(політичні, організ, естетичні, технічні); за способом встановлення та забезпечення виконання (норми права, моралі, звичаї, корпоративні); за способом закріплення і зовн виразу(у свідомості людей або усна/письмова форма)

Поняття та види джерел (норм) права.

Термін “джерела права” має неоднозначне значення. В матеріальному розумінні - фактори,які обумовлюють виникнення,розвиток, зміст права; в ідеалістичному розумінні –сукупність юридичних ідей, теорій.; в спец-юрид розумінні – це і є власне форма права.,тобто зовн форма вираження права. Форма права — це зовнішнє оформлення змісту загальнообов'яз­кових правил поведінки, які офіційно встановлені (санкціоновані) державою або загальновизнані суспільством. Види: Правовий звичай — це історично обумовлене неписане правило поведінки людей, яке ввійшло в звичку в силу багаторазового застосування протягом тривалого часу життя суспільства. Іноді правовий звичай санкціонується державою..Правовий прецедент — це рішення суду чи адміністрації по конкретній справі, яка розглядалась вперше, і яке має загальнообов’язковий характер для вирішення аналогічних справ. Він поділяється на судовий чи адміністративний, в залежності від того. хто приймав це рішення.(США) Нормативно-правовий договір — це така форма права, при якій два і більше суб'єкти суспільних відносин домовились про взаємні права і обов'язки з економічних, політичних чи інших соціаль­них проблем, уклали між собою угоду або договір в письмовій формі. (угоди між двома фірмами,колект труд договір).Нормативно-правовий акт — це юридичний документ, який приймається органами державної влади або уповноваженими державою іншими суб'єктами, має формально-визначений, за­гальнообов'язковий характер і охороняється державною владою від порушень.(закони і підзаконні акти)

Поняття, види, склад та основні ознаки правовідносин.

Правовідносини — це такі суспільні відносини, які мають во­льовий надбудовний характер і індивідуальний правовий зв'язок між суб'єктами права в формі юридичних прав і обов'язків, які охороняються державною владою, відповідають або не суперечать принципам правової держави і правового громадянського суспільства. Види.1)урегульованості законодавством: врегульовані законом (нормативним актом) і не врегульо­вані( природні правовідносини.)2) галузей права (предмета правового регулювання):конституційні, адміністративні, цивільно-правові, фінансово-правові, трудові, земельні, екологічні, кримінально-правові тощо.3) кількості суб'єктів :прості (два суб'єкти) і складні(три і більше суб'єктів)4) методу правового регулювання:договірні і управлінські (державно-владні).5 функціонального призначення:регулятивні (статичні -закріплюючі і динамічні -розвиваючі) і охоронні (соціальні цінності). 6)часом дії — короткострокові, довгострокові. Ознаки: 1) сусп.. відносини, які виникають виключно між людми і повязані виключно з їх діяльностю.2) прововідностнт формуються на основі реальних сус відносин.;3) суб'єкти правовідносин пов’язані між собою суб'єктивними правами і юридичними обов’язками;4) взаємна поведінка її учасників чітко визначена;5) завжди мають вольовий характер;6) озороняються державою. Структуру: суб'єкти(правовідносин можуть бути фізичні і юридичні особи, які повинні мати певні правові властивості — бути пра­воздатними, дієздатними і деліктоздатними.), об'єкти (матеріальні(засоби вироб­ництва, майно, речі, гроші, цінні папери) або духовні(твори мистецтва, культури, життя, честь і гідність особи, авторські права)), зміст (юридичні права і обов'язки(закріплені в нормативно-правових актах і правовідносини змінюються на підставі законодавчих актів)).

Правопорушення: поняття, склад, ознаки, види.

Правопорушення – це суспільно шкідливе винне діяння (дія або бездіяльність) дієздатного суб'єкта, що суперечить вимогам правових норм. Ознаки: 1)Акт поведінки виражається в дії або в бездіяльності.2)Тільки вольові діяння, тобто залежать від волі і свідомості учасників,здійснюються ними добровільно..3)Індивід усвідомлює, що діє протиправно, діє винно..4)Ця дія або бездіяльність протиправна, тобто порушуючи вимоги норм права, фіксована в діючих джерелах права.Склад: суб'єкт правопорушення – фізична /юридична особа.об'єкт правопорушення - ті суспільні відносини, що охороняютья правом (порушуються при правопорушенні: право власності, право на життя).Об'єктивна сторона правопорушення – зовнішній прояв самого протиправного вчинку. Суб'єктивна сторона правопорушення – психічне ставлення до скоєного нею діяння та його наслідків.Види: ступінь суспільної шкоди:злочини, вчинки; галузева належність: циівільно-правові, конституційно-правові, сімейно-правові; суб’єкти: скоєні ф/о чи ю/о; суб’єктивною стороною: умисне і необережне діяння; форма зовн виразу: протиправні дії і бездіяльність; кількість суб’єктів: одноосібні, групові.

Юридична відповідальність: функції, види, підстави.

Юридична відповідальність - це застосування до правопорушників і (фізичних та юридичних осіб) передбачених законодавством санкцій, що забезпечуються у примусовому порядку державою. Підстави— це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою та повинною. Фактичною підставою є саме протиправне діяння, у якому присутні всі елементи складу правопорушення.Юридичною підставою є нормативні приписи, які чітко фіксують елементи складу правопорушення та правозастосувальний акт, де оцінка обставин та особи..Підстави притягнення до юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою.Фактичною підставою притягнення до юридичної відповідальності є склад правопорушення.Підстави настання юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність повинною. Види юридичної відповідальності в Україні:Кримінальна відповідальність – настає за вироком суду на підставі Кримінально-процесуального Кодексу за скоєння злочину. Поширені види покарання: позбавлення волі, виправні роботи, штраф тощо.Адміністративна відповідальність – настає за постановою адміністративних органів на підставі Кодексу про адміністративні правопорушення за вчинення адміністративних проступків. Поширений вид покарання – штраф. Можливий адміністративний арешт терміном до 15 діб включно.Цивільно-правова відповідальність – настає за рішенням суду на підставі Цивільно-процесуального Кодексу за скоєння цивільно-правових деліктів. Поширені види покарання – пеня (штраф, неустойка), відшкодування шкоди. Може бути надолуження збитків.Дисциплінарна відповідальність – настає на підставі наказу адміністрації підприємства відповідно до Кодексу Законів про Працю за скоєння дисциплінарного проступку. Поширені види покарання: догана і звільнення.Матеріальна відповідальність – настає на підставі наказу адміністрації підприємства згідно з Кодексом Законів про Працю за заподіяння матеріального збитку підприємству. Функції: охоронна, регулятивна