Культура України в другій половині 16-першій половині 17 ст.

22. Гетьманування Петра Конашевича Сагайдачного.

Петро Конашевич - Сагадачний, з походження шляхтич з під Самбору в Галичині, вчився в Острозькій академії, пристав до Запорізького війська, брав участь у походах на Молдавію і Лівонію., слави здобув у морських походах особливо під час здобуття Кафи., врешті став гетьманом (1616-1622 рр.). Запорізьке військо під його керівництвом увійшло у новий період розвитку. Він провів основну реформу війська: партизанські ватаги перетворив у регулярне військо. Він усунув із війська своєвільні елементи і завів сувору дисципліну. Заборонив козак пити, покарував смертю. У переговорах з поляками він виявся передбачливим. Він здобув довіру від уряду через те що не давав козакам проводити занадто гострі виступи проти шляхти, але строго обороняв самостійність Запорізького війська. Найбільшим ділом Сагайдачного було поєднання козацької політики з стремлінням української інтелігенції. Саме він зумів поєднати тенденції двох найактивніших груп українського громадянства козаччини та міщансько-духовної інтелігенції. Саме в цей час козаччина вийшла поза свої межі і почала включати в свою програму оборону церкви. Звязання війська Запорізького з давньоруськими правителями сприялу піднесення йому великого авторитету. В зовнішній політиці Сагайдачний пробував запевнити Запорізькому війську повну свободу рухів. Він дбав про добрі взаємини з Польщею, але оскільки вони не загрожували інтересам козацтва. 1618 р. з кільканадцятьма тисячами він ходив у похід на Москву. Допоміг полякам, брав участь у облозі Москви, захопив кілька замків та вже у 1620 р без відома Польщі послав посольство до царя Михйла, пропонуючі прихильні звязки. Головний фронт козацького війська звертав проти турків та татар. Сам був членом ордену "Християнської міліції" і боротьбу з мусульманським світом вважав як основну мету козаччини. 1620 р. турки розбили під Цецорою Жолкевського. Поразку поляків український літопис приписував гордості гетьмана, який не хотів кликати козаків на допомогу: Не хочу я з Грицями воювати нехай ідуть до ріллі або свині пасти."Коли султан Осман рушив на Польщу, Жигмонт ІІІ мусив промити козаків на допомогу, тоді Сагайдачний поставив як умову визнання новопоставлених владик, і король хоч і неохоче, погодився на те. В боях під Хотином 1621 р.головні удари турків були спрямовані на козаків, і козаки своєю обороною та атаками здобули собі слави в усій Європі. Сагайдачний помер у 1622р.

23. Боротьба українського народу проти турецько-татарської агресії в першій чверті 17 ст. Хотинська війна.

5-7 червня 1621р. в урочищі Суха Діброва на Черкщині відбулася спільна рада реєстрового і нереєстрового козацтва, на якій розглядалися пропозиції польського сейму щодо участі у війні проти Туреччини. Козацька рада вирішила виступити спільно з поляками за умови визнання козацтва, розширення реєстру, дотримання релігійної рівноправності, підтримки відновленої церковної ієрархії. Ці умови мало повідомити королю козацьке посольство, очолене Сагайдачним. Командування козацьким військом рада доручила Яцькові Бородавці. Тим часом під Хотинською фортецею зійшлася 35-тисячна польська й 250-тисячна турецько-татарська армії. 21 серпня 1621 р. підійшло 40-тисячне козацьке військо. Наступного дня напад турків на козаків розпочалися воєнні дії. На чолі козацького війська тоді вже був Сагайдачний. ПІд його керівництвом козаки відбили 9 штурмів, здійснили серію нічних атак, які за вийнятком 1 були успішними. Козацька тактика суттєво відрізнялася від польської. Коронний гетьман Карл Ходкевич віддавав перевагу обороні. КОзаки і під Хотином прагнули діяти наступально. Саме тому основний тягар війни випав на них. Отож найвагоміший внесок у Хотинській війні зробили козаки. Після боїв що тривали 5 тижнів турецько-татарська армія зазнала невдачі поразки. 29 вересня між Річчю Посполитою була укладено мирний договір.