54.Проаналізуйте соціально-економічний розвиток України в останній чверті хvііі – першій половині хіх ст.

Коли Укр. Наприкінці 18 ст втратила свою державність, її становище дещо погіршилось. У той час як Західна Європа розвивалася у всіх напрямках, кріпосницька росія досі була зосереджена на сільському господарстві. В Україні стали домінувати типові для росії Кріпосницькі порядки. Більшість земель належало поміщикам,а селяни бідували. Укр селяни сіяли жито,овес гречку тощо. Завдяки широким степовим просторам почала розвиватися суконна промисловість. У Криму розвивалось виноградарство та виробництво шовку.

У 30-40рр в Україні та Російській Імперії почався ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ. Соціальний наслідок перевороту – формування міської буржуазії та робітників. Насамперед почали формуватися підприємство ХАРЧОВОЇ промисловості. Хліб, м’ясо-молочні продукти та цукор користувалися великим попитом на ринках Зх.Європи. Після того як у 18 ст були відкриті поклади вугілля та залізної руди почала розвиватися ГІРНИЧА та МЕТАЛУРГІЙН ПРОМИСЛОВІСТЬ. Існували торги та ярмарки, повним ходом тривало формування ринкових відносин.

Кількість та розміри міст збільшувалися, активно розвивалися такі портові міста як Київ, Миколаїв, Одеса, Херсон. України на достатньому рівні забезпечувала Росію продовольством, яка у свою чергу керувала розвиток укр. Промисловості. Серед буржуазії та торговців домінували росіяни, яким належали провідні позиції у торгівлі. Лише в 40 рр 19 ст з явилися перші укр. Підприємці – Яхненки та Симиренки.

Основою економіки в Австрійській імперії залишалося сільське господарство. Тим більше це було характерним для західноукраїнських, словацьких та польських земель, які опинилися під пануванням Габсбургів. Звичайно, існували певні промисли, які починають переростати у промисловість. Карпатські гори завжди славились своїми лісами, і не випадково саме тут виникли різноманітні тартаки (лісопилки). Ліси інтенсивно вирубували й сплавляли з гір по річках або ж перевозили возами до місця збуту. Карпати були також відомі соляними розробками, особливо під Галичем та у Величці (під Краковом), деякими іншими промислами (видобуток сірки). Хоча з 20-х років XIX ст. у цих регіонах України посилилися капіталістичні тенденції в розвитку економіки, особливо у таких містах як Львів, Перемишль та Чернівці, що стали одночасно значними торговельними центрами, однак ще кілька десятиліть тут домінували підприємства мануфактурного типу. Соціальна структура населення підавстрійських земель України була відсталою і не сприяла соціально-економічному розвиткові. Це було наслідком колоніального становища українських земель і дискримінації українського населення. Тяжкий стан селянства, яке у своїй масі ледь животіло, призводив до пасивного опору і до гострих соціальних конфліктів. Селяни скаржилися у вищі інстанції на свавілля панів, часто тікали від панів, сподіваючись на ліпші умови життя у інших, при цьому навіть переходили кордони Османської та Російської імперій, де було більше незаселених земель. В 40-х роках XIX ст. селянські повстання стали масовішими й краще організованими, про що свідчить повстання взимку 1843—1844 pp. у Північній Буковині на чолі з Лук'яном Кобилицею.