3.1. Проект сівозмін

Вирощування одного і того ж садивного матеріалу на одній і тій же площі призводить до розпилення верхнього шару ґрунту, руйнування його структури, погіршення фізико-механічних властивостей та зниження родючості призводить до монокультури. Монокультура веде до виснаження ґрунту, зміни його кислотності, розвитку специфічних для культури хвороб та шкідників, послабленню діяльності корисних для рослин і посиленню впливу шкідливих для них мікроорганізмів й грибів, розвитку багаторічних бур’янів. Для збереження та підвищення родючості ґрунту, поновлення його структури, покращення фізичних властивостей, накопичення вологи, очищення полів від бур’янів, хвороб та шкідників застосовують сівозміни – науково обґрунтовану зміну культур і парів у часі і просторі. Сівозміни є основою високої культури землеробства, вони нерозривно пов’язані з агротехнікою вирощування садивного матеріалу та сприяють раціональному використанню продуктивних площ розсадника. При зміні культур наступні види повинні повністю використовувати переваги попередніх рослин, так званих попередників. Після вирощування бобових культур, що збагачують азотом, потрібно на їх місце висівати чи висаджувати культури, які вибагливі до азоту. Підвищення родючості ґрунту в лісових розсадниках досягають застосуванням ефективних прийомів агротехніки та введенням в сівозміну грунтополіпшувальних сільськогосподарських культур (люпину, конюшини, люцерни, гороху тощо). Підвищити економічну ефективність сівозмін можна поєднанням видів деревних рослин з різними строками вирощування в межах однієї сівозміни.

3.1.1. Господарські вимоги до сівозмін

Район Полісся завдяки атмосферним опадам є найбільш зволоженим районом рівнинної території України. Кількість опадів перевищує природне випаровування (ГТК > 1) і тому для цієї території характерний позитивний баланс вологи.

Оскільки ми створюємо розсадники на підзолистих, дерново-підзолистих, супіщаних ґрунтах, а вони, як правило, бідні на поживні речовини, мають незадовільні водно-фізичні властивості, підвищену кислотність, тому висуваються наступні господарські вимоги до розсадників:

• підвищення родючості ґрунту;

• покращення водно-фізичних властивостей ґрунту;

• зниження кислотності ґрунту.

Одним з найбільш раціональних способів щодо підвищення родючості ґрунту в цих умовах є введення в сівозміну пару сидерального, так званої люпинізації ґрунту. Люпин має дві дуже цінні властивості – здатність зв’язувати і накопичувати в ґрунті атмосферний азот і засвоювати з ґрунту недоступні для рослин поживні елементи важкорозчинних сполук. Завдяки глибокій кореневій системі, люпин для своєї життєдіяльності використовує вимиті в нижні шари ґрунту елементи мінерального живлення, які після заорювання його зеленої маси накопичується в орному шарі. Кислотність ґрунту усуваємо шляхом вапнування .

3.1.2. Схеми прийнятих сівозмін та їх обґрунтування

Під час розробки перехідних сівозмін необхідно враховувати категорію відведеної під розсадник площі та її стан, а під час упорядкування таблиць нормальних сівозмін – планові завдання та господарські вимоги, які висуваються до них.Сівозміни повинні також забезпечувати максимальне використання площі за цільовим призначенням. Коефіцієнт використання продукуючої частини за цільовим призначенням підвищується шляхом поєднання в одній сівозміні порід з різними термінами вирощування. Так, за відповідною ротацією (період, упродовж якого всі культури і пар проходять через кожне поле в певній послідовності), в рамках однієї сівозміни можна вирощувати в посівному відділенні 1-2-річні сіянці, а в шкільному – 2-4-річні саджанці. Для кожного відділення розсадника розробляємо ротаційні таблиці нормальних сівозмін розсадника (табл.3.1, 3.3, 3.5). У них вказуємо порядок чергування культур у полях сівозмін за роками на весь цикл (ротацію сівозмін). Для приведення полів відділень розсадника до нормальної сівозміни складаємо відповідні перехідні таблиці (3.2, 3.4, 3.6).

Таблиця 3.1.

Ротаційна таблиця нормальної сівозміни посівного відділення розсадника

Роки користування	№ полів
	I	II	III
2013
2014	Т	с/г	Пс
2015	с/г	Пз	С1
2016	Пз	С1	С2+1

Таблиця 3.2.

Перехідна таблиця приведення полів посівного відділення до нормальної сівозміни

Роки користування	№ полів
	I	II	III
2016	Пс	С1	С2+1
2017	С1	С2+1	Пз
2018	Пс	Пз	С1

Умовні позначення: П_с – пар сидеральний, С/г – с/г культури, С₁ – сіянці першого року вирощування, С₂₊₁ – сіянці другого та першого року вирощування

Таблиця 3.3.

Ротаційна таблиця нормальної сівозміни деревної шкілки розсадника

Роки користування	№ полів
	I	II	III	IV	V
2013
2014	C/г	с/г	т	С/г	П
2015	т	т	С/г	Пс	Cж1
2016	с/г	С/г	Пс	Cж1	Сж2
2017	п	п	Cж1	Сж2	Сж3
2018		Сж1	Сж2	Сж3	Сж4

Таблиця 3.4.

Перехідна таблиця приведення полів деревної шкілки до нормальної сівозміни

Роки користування	№ полів
	I	II	III	IV	V
2012	Попередник – пустир Пар зайнятий + гербіциди
2013	п	Сж1	Сж2	Сж3	Сж4
2014	Сж1	Сж2	Сж3	Сж4	п
2015	Сж2	Сж3	Сж4	п	Сж1
2016	Сж3	Сж4	п	Сж1	Сж2
2017	Сж4	п	Сж1	Сж2	Сж3

Умовні позначення: С/г – с/г культури, C_ж1– саджанці першого року вирощування, С_ж2 – саджанці другого року вирощування, С_ж3 - саджанці третього року вирощування, С_ж4 – саджанці четвертого року вирощування, П_с – пар сидеральний.

Таблиця 3.5.

Ротаційна таблиця нормальної сівозміни плодових саджанців розсадника

Роки користування	№ полів
	I	II	III	IV
2013
2014	с/г	т	с/г	п
2015	т	с/г	п	Д
2016	с/г	Пз	Д	Ок1
2017	п	Д	Ок1	Ок2

Таблиця 3.6

Перехідна таблиця приведення полів плодових саджанців розсадника до нормальної сівозміни

Роки користування	№ полів
	I	II	III	IV
2017	П	Д	Ок1	Ок2
2018	Д	Ок1	Ок2	П
2019	Ок1	Ок2	П	Д
2020	Ок2	П	Д	Ок1

Умовні позначення: Д – дичка, С/г – с/г культури, Ок₁ – окулянти першого року, Ок₂ – окулянти другого року.