Тема 2. Концепція і методологічний апарат інтегрованої логістики

Засади сучасної концепції логістики.

Концептуальна основа інтеграції логістики.

Інтеграція внутрішніх та зовнішніх матеріальних потоків.

Системний підхід як методологічна база логістики.

Логістика як сфера компетенції, що пов'язує компанію з її споживачами та постачальниками і сприяє підвищенню конкурентоспроможності.

Оперативні цілі логістики: швидка реакція, мінімальна невизначеність, мінімізація запасів, якість, підтримка життєвого циклу.

Базові концепції логістики: системність. Корисність, ефективність, орієнтація на споживача, повні витрати. Логістичні канали ланцюги мережі і ланки.

Логістичні системи та принципи їх утворення.

Класифікація логістичних систем (мікро-, мезо- та макрологічні системи).

Створення, функціонування та розвиток логістичних систем.

Інструменти формалізації та прийняття рішень у логістичних системах.

Засади сучасної концепції логістики.

У закордонній літературі виділяються три періоди розвитку систем руху товарів матеріальної продукції: дологистический період, період класичної логістики й період неологистики. Кожний з періодів характеризується відповідними концептуальними підходами до створення й керування названих систем і адекватними їм критеріями.

У дологистичний період (до 1950-х років) керування матеріальним розподілом носило фрагментарний характер. Транспорт і матеріально-технічне забезпечення розглядалися як дві не зв'язані одна з іншої сфери діяльності. На практиці це означало, що транспортний відділ нерідко розглядався як сторонній, навіть "паразитуючий елемент" в організаційній структурі компанії, як придаток оптової торгівлі. Відповідальність за дану ділянку діяльності в масштабах фірми покладала на одну з нижчих ланок управлінської вертикалі. Тому не випадково транспортування й матеріально-технічне забезпечення досить часто називали "Золушкою" компанії. швидкий розвиток, Що Відбувався в дологистичний період, нерейкового транспорту, особливо автомобільного, помітно підвищило його роль у русі товарів. Перевага стала віддаватися оптимізації перевезень. Як критерій ефективності останніх виступали мінімальна ціна за перевезення вантажів транспортом загального користування й мінімальні транспортні витрати на перевезення власним рухливим складом. Внаслідок цього функцію керування вантажопотоками спочатку виконували фахівці з тарифів і маршрутів, а потім у їхньому обов'язку був включений вибір варіантів транспортного обслуговування й різних додаткових послуг. Відповідно виникла необхідність контролю за перевезеннями й експедируванням вантажів, перевірки вантажних рахунків, упакування, зважування, вантажно-розвантажувальних робіт і т.д. Починаючи з 1940- х років робота керуючого вантажними перевезеннями стала більше різнобічної. Це поряд з викладеними вище факторами заклало фундамент для розвитку логістики.

Відмітна риса періоду класичної логістики, що почались на початку 1960- х років, полягає в тому, що замість організації оптимальних перевезень на фірмах стали створюватися логістичні системи. У цей період можна виділити три концептуальних підходи до їхнього створення, що відрізнялися сферою застосування компромісів (гармонізацією економічних інтересів) і критеріями. Разом з тим у рамках кожного підходу компроміси носили усередині логістичний функціональний характер і не торкали властиво виробничої діяльності фірм.

Область дії компромісів при першому підході становили витрати на окремі логістичні операції однієї фірми, а критерієм був мінімум загальних витрат на матеріальний розподіл. Такий підхід дозволяв домогтися певних результатів. Збільшуючи витрати на одні операцій з метою більшого зниження витрат на інші, виявлялося можливим зводити до мінімуму витрати на всю логістичну систему. Характерний приклад такого підходу - збільшення витрат на транспортування і їхнє скорочення на керування запасами й складування. упакування, зважування, вантажно-розвантажувальних робіт і т.д. Починаючи з 1940- х років робота керуючого вантажними перевезеннями стала більше різнобічної. Це поряд з викладеними вище факторами заклало фундамент для розвитку логістики.

У своїй основі логістика не є феноменом зовсім новим і невідомим практиці. Проблема найбільш раціонального руху матеріалів, сировини й готової продукції завжди була предметом пильної уваги. Новизна логістики полягає, по-перше, у зміні пріоритетів у господарській практиці фірм, де центральне місце стало займати керування процесами руху товарів. По-друге, новизна логістики складається у використанні комплексного підходу до питань руху матеріальних цінностей у процесі відтворення. При фрагментарному способі керування матеріальними потоками координація дій явно недостатня, не дотримується необхідної послідовності й ув'язування в діях різних підрозділів фірм. Логістика ж, опираючись на комплексний підхід, припускає узгодження процесів, пов'язаних з матеріальними потоками, виробництвом і маркетингом. По-третє, новизна логістики полягає у використанні теорії компромісів у господарській практиці фірм. Все це разом узяте дозволило відійти від відособленого керування різними функціями руху товарів і здійснити їхню інтеграцію, що дало можливість одержувати такий загальний результат діяльності, що перевершував суму окремих ефектів.

Відмітна риса періоду класичної логістики, що розпочались на початку 1960- х років, полягає в тому, що замість організації оптимальних перевезень на фірмах стали створюватися логістичні системи. У цей період можна виділити три концептуальних підходи до їхнього створення, що відрізнялися сферою застосування компромісів (гармонізацією економічних інтересів) і критеріями. Разом з тим у рамках кожного підходу компроміси носили усередині логістичний функціональний характер і не торкали властиво виробничої діяльності фірм.

Область дії компромісів при першому підході становили витрати на окремі логістичні операції однієї фірми, а критерієм був мінімум загальних витрат на матеріальний розподіл. Такий підхід дозволяв домогтися певних результатів. Збільшуючи витрати на одні операцій з метою більшого зниження витрат на інші, виявлялося можливим зводити до мінімуму витрати на всю логістичну систему. Характерний приклад такого підходу - збільшення витрат на транспортування і їхнє скорочення на керування запасами й складування.

Орієнтація на мінімізацію загальних витрат дала позитивний економічний ефект на основі використання внутріфункціональних компромісів. Однак час показав, що витратний критерій обмежує фінансові можливості фірми, оскільки не відбиває вплив попиту на співвідношення її доходів і витрат. У результаті намітився перехід до іншого критерію (витяг максимального прибутку фірми від логістичних операцій), що орієнтований одночасно й на витрати, і на попит. Але й новий підхід мав певні обмеження.

Акцент на внутріфірмові функції логістики при порівняно невеликій увазі до аналогічних функцій, виконуваним іншими фірмами - учасницями того самого логістичного процесу, зачіпав інтереси останніх. Тому наприкінці періоду класичної логістики відбулися зміни в її концепції. Критерієм формування оптимальної системи керування розподілом став максимальний прибуток від логістичних операцій всіх фірм - учасниць. Акценти були перенесені на міжфірмові компроміси в сфері логістики.

Початком 1980- х років можна датувати новий період у розвитку логістики - період неологістики, або логістики другого покоління. У цей період логістика характеризується розширенням сфери дії компромісів. Необхідність такої експансії обґрунтовувалася тим, що жодна з функціональних зон усередині фірми, включаючи й логістику, звичайно не має в розпорядженні достатні ресурси й можливості для того, щоб "поодинці " належним чином реагувати на істотні зміни зовнішніх умов і самостійно ефективно працювати. Для більше ефективного реагування були потрібні спільні зусилля всіх структурних підрозділів фірми або підприємства. Крім того, необхідно було використовувати знання й досвід менеджерів, що розглядають діяльність фірми як єдине ціле.

Концептуальний підхід до розвитку систем логістики, що втілює цю ідею, одержав назву "комплексний", або "підхід на основі всього підприємства". У рамках цього підходу функції логістики розглядаються як найважливіша підсистема загальнофірмової системи. Це означає, що логістичні системи повинні створюєшся й управлятися виходячи із загальної мети - досягнення максимальної ефективності роботи всієї фірми. Тому увага стала Фокусуватись на міжфункціональних компромісах фірми, включаючи властиво виробничі й інші нелогістичні її підрозділи. Критерієм такого підходу стала мінімізація витрат усього підприємства.

Ще одним доводом на користь розвитку межфункциональных компромісів послужила взаємозалежність витрат на логістичні, виробничі й інші операції фірми, оскільки яка-небудь зміна в одному із цих видів діяльності неодмінно впливає на інші, але не обов'язково сприятливе. Дуже часто спроба максимально знизити витрати за рахунок будь-якого елемента може привести до більше високих загальних витрат. Наприклад, низькі витрати на транспортування вантажів можуть виявитися дорогою справою для фірми в цілому. Таке положення може виникнути, якщо транспортний підрозділ домагається досягнення цієї мети, приносячись у жертву швидкість і особливо надійність доставки. Тому пропозиція про зміну одного з видів діяльності необхідно розглядати в ув'язуванні із загальною сумою витрат на обіг і виробництво.

Концептуальна основа інтеграції логістики

Економічні компроміси - категорія, застосовувана в процесі ухвалення рішення з комплексу питань підприємницької діяльності. Вона виражається в розрахунках, що відбиває інтереси як різних підрозділів фірм, так і всіх фірм - учасниць логістичного процесу. Однак коли прийняття рішень є під впливом великого числа змінних, гармонізація інтересів досягається не шляхом розрахунків, а порівнянням якісних характеристик діяльності фірм.

Оскільки розподіл продукції (транспортування, навантаження - розвантаження, зберігання й т.д. ) відбувається в різних крапках логістичного ланцюга, те виходячи з теорії компромісів, як ми вже відзначали, з метою прийняття правильних рішень необхідно враховувати потреби суміжних функцій на сполученнях. Це означає, що такі показники, як, наприклад, обсяг і частота поставок, що визначають розмір експедиторської зони й витрати на поставку матеріалів за принципом "точно в строк", не повинні враховуватися ізольовано.

Розглядаючи компроміси як метод балансування витрат, доходів і прибутку фірм, слід зазначити, що вони оцінюються у двох аспектах: по-перше, з погляду впливу на повні витрати системи й, по-друге, по впливі на доходи від збуту. Можна знайти компроміс таким чином, що повні витрати збільшаться, але внаслідок кращого надання послуг дохід від збуту зростає. Якщо різниця між доходами й витратами більше, ніж вона була раніше, компроміс має своїм результатом поліпшення співвідношення " витрати-ефективність".

Сфера впливу економічних компромісів охоплює стратегічні, організаційний і оперативний рівні рішень в області розподілу товарів '. Стратегічні рішення стосуються проблем фундаментального характеру. Вони становлять частину стратегічного плану, у якому діяльність фірми планується на відносно тривалий строк (більш ніж на три роки). Так, вибір постачальника являє приклад стратегічного рішення про закупівлю, тому що відносини з постачальниками звичайно обмовляються на тривалий період.

На наступному, більше низькому, організаційному рівні рішення стосуються організації виробництва й ринку. Вони охоплюють період від одного до трьох років. Вибір способу відвантаження, виду транспорту й рівня обслуговування споживачів - приклади компромісів даного рівня. На оперативному рівні компроміси досягаються прийняттям рішень по деталізації організаційних планів. Такі рішення реалізуються в короткий строк, максимальний часовий обрій якого дорівнює одного року. Компроміси на оперативному рівні часто виникають у повсякденній діяльності. До них ставляться, наприклад, вибір розміру партії вантажу, видів тари, знижки з обсягу замовлення.

З погляду рівнів рішень і інтегрального контролю за матеріальним потоком у процесі його руху від постачальника до споживача важливо визначити, які логістичні критерії й де саме вступають у гру в якості складових даних.

Аналіз прийняття рішень показує, що на стратегічному рівні при виборі постачальника головним критерієм є закупівельна ціна. До інших основних критеріїв ставляться надійність постачальника і якість відвантажується продукції. Місце знаходження постачальника, що може бути вирішальної для транспортних витрат, час знаходження товарів у шляхи й можливі імпортні мита й платежі, зв'язані з перетинанням границі, також можуть ставитися до з вибору постачальника, але іноді вони можуть і не включатися в процес вибору.

На організаційному рівні, наприклад при виборі надійності обслуговування, що фірма прагне забезпечити покупцям продукції, як критерій звичайно приймається частота відвантажень. І, нарешті, на оперативному рівні, якщо, наприклад, продукція виготовляється для споживача на регулярній основі, критерієм при зміні обсягу партій вантажу може служити маршрут проходження або вид транспорту, як найбільш підходящі для конкретної партії.

Приклади рішення конкретних практичних завдань свідчать про важливу роль економічних компромісів у господарській практиці фірм. Прийняття рішень на їхній основі приводить до балансування економічних і фінансових показників фірм, установленню оптимальних ринкових зв'язків і способів їхньої реалізації.

Логістика як фактор підвищення конкурентоспроможності фірм

Розгляд логістики як фактору підвищення конкурентоспроможності припускає, що наслідку прийнятих рішень у даній області повинні піддаватися виміру в плані їхнього впливу на функціональні витрати й на доходи від продажу товарів. У зв'язку із цим актуалізується завдання знаходження способу контролю витрат і показників, що найбільше коректно відбивають зв'язок логістики з основними економічними й фінансовими індикаторами фірм. Як з'ясувалося, визначити кількісні параметри наслідків логістичних рішень досить складно. Це можна зробити лише при дотриманні наступних умов методологічного й технічного характеру:

• наявності добре налагодженої обліково-інформаційної системи;

• проведення комплексного аналізу витрат і доходів структурних підрозділів фірм і всіх учасників логістичного ланцюга, заснованого на застосуванні принципу місій і єдиної методології вирахування витрат;

• визначення частки прибутку від логістичної діяльності в загальному прибутку фірм.

У закордонній економічній літературі відзначається, що у фірм, що прийняли на озброєння логістичну концепцію й побудували свою стратегію на її основі, спостерігається значне поліпшення показника, що відбиває відношення прибутку, отриманої від продажу товарів або послуг, до інвестованого капіталу (ПІК - прибуток на інвестований капітал) При цьому вказується на двояке значення логістики, що полягає в зменшенні витрат і збільшенні частки компанії на ринку.

Вплив логістики на витрати, пов'язані із продажем товарів, очевидно. У рамках логістичного підходу до даних витрат ставляться витрати по виконанню замовлень, що включають витрати на їхню обробку, перевезення й складування вантажів, керування запасами, упакування й підтримуючу діяльність (забезпечення запасними частинами, після продажний сервіс). Не менш очевидний вплив логістики на поліпшення положення фірм на ринку, що оцінюється, як правило, збільшенням їхньої частки на ньому й багато в чому залежить від ефективної пропозиції продукції фірм і конкурентоспроможного рівня обслуговування споживачів.

Логістика впливає майже на кожний аспект рахунку прибутків і збитків фірм. Тому відповідні зміни в логістичній стратегії впливають на фінансові результати діяльності фірм і вносять свою лепту в забезпечення їхньої довгострокової життєздатності. Фірми, що взяли на озброєння логістичну стратегію, постійно аналізують її. Ретельному аналізу піддаються також прибуток і інвестований капітал, щоб переконатися в максимальній ефективності використання ресурсів. Підставляючи значення змінних у формулу, де множниками є коефіцієнт прибутковості й оборотність капіталу, можна з достатнім ступенем умовності кількісно визначити вплив логістики на співвідношення прибутку, отриманої від продажів товарів, і інвестованого капіталу, оскільки доходи від логістичних послуг і витрати на логістичні операції входять істотною частиною в сумарні доходи й витрати фірм:

ПІК = Прибуток від продажів / Вартість продажів * Вартість продажів \ Інвестований капітал * 100%.

Дослідження, виконані в сфері логістики для широкого діапазону ринків - від продовольчих товарів до капіталомісткої продукції, показали, що фірми-продуценти й посередники мають у своєму розпорядженні досить широкі можливості для створення кращих умов споживачам. Однак ці можливості можуть бути реалізовані лише в тому випадку, якщо функціонування логістичної системи в повному обсязі орієнтовано на ринок. Для більшої частини продовольчих товарів логістика як активний інструментарій маркетингу не грає істотної ролі. Виключення становить відвантаження швидкопсувної продукції, коли домінуючим фактором служить час відвантаження й швидкість перевезення.

На ринку інвестиційних товарів важливим конкурентним фактором є надійність відвантаження. Вона істотна для одержання повторних замовлень від споживача або для одержання замовлень від нових споживачів за рекомендацією колишнього замовника. Значимість надійності відвантаження обумовлена тим, що вона повинна вписуватися, по суті справи, у різного роду конкретні ситуації в споживача, включаючи найчастіше будівництво, укомплектування персоналом, його навчання й т.д. Вплив на конкурентоспроможність дуже велике, оскільки повторне замовлення нерідко виявляється найбільш прибутковим підприємництвом з погляду довгострокової перспективи через більше низький до продажних і після продажний витрат, більше низьких витрат на проектування й стандартизацію продукції. Надійність відвантаження також є чинником, що робить вплив на виробництво по повторних замовленнях для такого виду продукції, як устаткування й прилади.

На ринку споживчої продукції тривалого користування надійність відвантаження в більшості випадків не є домінуючим чинником, тому що даний вид товару, як правило, завжди є в каналах розподілу, а надійність робить лише незначний вплив на запаси. Споживачі й збитовики часто легко погоджуються з певним ступенем ненадійності або невизначеності у відвантаженнях без зміни постачальника або марки.

За таких умов логістика є головним чином фактором скорочення витрат, а не інструментарієм маркетингу. Однак вона все-таки може мати велике значення з погляду підвищення якості послуг, особливо в справі скорочення строків виконання логістичних операцій при запуску виробництва нової продукції, а також в організації виробництва із широким різновидом моделей.

Яка роль логістики на ринку промислових матеріалів, тобто продукції, що використовується споживачами як компоненти? У цьому випадку продукція виготовляється в основному по специфікаціях споживача, але після її розробки вона є стандартної, а виробництво - повторним. Із цього треба, що надійність відвантаження має велику конкурентну перевагу перед іншими факторами, наприклад швидкістю або частотою відвантажень.

Таким чином, коли на численних ринках товарів імовірність диференціації продукції по її властивостях або по якості зменшується, а корпоративний імідж або стратегія фірм важко змінювані в короткостроковій перспективі, логістика стає усе більше важливим конкурентним фактором. У таких умовах конкурентна перевага може виникати зі здатності фірми за допомогою своєї логістичної діяльності домагатися: розходжень у сегментації ринку, змін в економічному оточенні й ринкових вимогах, а також змін власних і чужих тактичних маневрів. Політика фірм, спрямована на одержання доходів від логістичної діяльності, як правило, веде до збільшення прибутку. Дослідження закордонних фахівців показують, що внесок логістики в прибуток компаній залежить від рівня обслуговування. При цьому помічено, що при досягненні рівня 90% і вище логістичні витрати починають випереджати зростання доходів від цього виду діяльності. Починаючи з 95% ефект стає негативним.

Вищевикладене дозволяє затверджувати, що ціль логістики 1990- х років виходить за рамки скорочення витрат і збільшення прибутку. Тому на даному етапі концепція конкурентоспроможності фірми полягає в одержанні конкурентної переваги за рахунок пропозиції додаткових послуг і підвищення їхньої якості. Надалі , у міру застосування даної концепції більшістю фірм, зниження витрат знову може виявитися першочерговою справою, але вже на іншій основі. Отже, підвищення конкурентоспроможності фірм за рахунок логістики - процес безперервний і динамічний.

Інтеграція внутрішніх та зовнішніх матеріальних потоків

Логістика сприяє підвищенню ефективності роботи фірми при дотриманні наступних вимог:

• підтримка зв'язку логістики з корпоративною стратегією;

• удосконалювання організації руху матеріальних потоків;

• надходження необхідної інформації й сучасна технологія її обробки;

• ефективне керування трудовими ресурсами;

• налагодження тісного взаємозв'язку з іншими фірмами в області вироблення стратегії;

• облік прибутку від логістики в системі фінансових показників;

• визначення оптимальних рівнів якості логістичного обслуговування з метою підвищення рентабельності;

• ретельна розробка логістичних операцій.

Системний підхід як методологічна база логістики

Обумовленість розвитку логістики визначається наступними основними тенденціями трансформації економічних систем.

Швидкий ріст витрат на перевезення. Традиційні методи розподілу стали більше дорогими у зв'язку з ростом товарних цін і інфляцією. Підвищення рівня керування припускає розгляд суміжних з перевезеннями аспектів логістики (виробництво, поставки продукції, розподіл, фінанси).

Досягнення межі ефективності виробництва. Стає усе сутужніше досягти істотного зниження виробничих витрат, тому що з виробництва вже "зняті всі вершки". З іншого боку, логістика залишається областю, де ще зберігаються значні потенційні можливості скорочення витрат фірми.

3. Фундаментальні зміни у філософії запасів. У той самий час у роздрібних продавців перебуває приблизно половина запасів готової продукції, інша половина - в оптових торговців і виробників. Методи керування запасами здатні скоротити загальний рівень за Глава Й. Методологічні основи логістичного менеджменту часів і змінити співвідношення підтримуваного запасу до 10% У роздрібних продавців і 90% у дистриб'юторів і виробників.

4. Створення продуктових ліній як прямий результат впровадження концепції маркетингу (надання кожному споживачеві тої продукції, що йому необхідна).

5. Комп'ютерні технології. Логістичне керування пов'язане з обробкою величезного масиву даних. Сама можливість керування припускає знання: місця розташування кожного споживача; розміру кожного замовлення; місця розташування засобів виробництва, складів і центрів розподілу; витрат на перевезення від кожного складу або заводу кожному споживачеві; доступних видів транспорту й пропонованого рівня обслуговування; місця розташування постачальників; рівня запасів на кожному складі й центрі розподілу. Розвиток комп'ютерних технологій дозволяє здійснити на практиці концепцію логістики.

6. Ріст використання комп'ютерів постачальниками (продавцями) і споживачами. Це дозволяє фірмам систематично вивчати якість послуг різних постачальників. На основі такого аналізу можна досить точно визначити рівень обслуговування, надаваного постачальниками. Результати аналізу приводять багато фірм до усвідомлення необхідності модернізації використовуваних ними систем розподілу. Деякі виробничі фірми використовують систему поставки матеріальних ресурсів "точно в строк", що пред'являє дуже високі вимоги до постачальників.

Мети логістики. Ціль системи фізичного розподілу складається в зниженні витрат, пов'язаних з переміщенням готової продукції від місця виробництва до місця споживання і її зберіганням відповідно до необхідного Рівня обслуговування споживача. Метою керування матеріальними ресурсами, що покликано обслуговувати внутрішньо фірмові матеріальні потоки, є ефективне задоволення потреб фірми в сировині, матеріалах, напівфабрикатах і т.п. Мети логістики пов'язані з координацією фізичного розподілу й керування матеріальними ресурсами для зниження витрат або поліпшення обслуговування споживача. Щоб досягти цих цілей, менеджер по логістиці використовує три взаємозалежних концепції системного підходу - загальних витрат, запобігання оптимізації й фінансових обмінів.

Концепція загальних витрат. Суттю концепції, загальних витрат є те, що всі витрати розглядаються як здійснювані одночасно для забезпечення необхідного рівня обслуговування

Концепція запобігання подоптимизації. Подоптимизація має місце, коли зусилля по вдосконалюванню окремої функції не приводять до досягнення оптимальних результатів. Наприклад, низький тариф за перевезення тонни вантажу може виявитися неприйнятним для системи в цілому, якщо переміщення вантажів здійснюється на шкоду швидкості й, особливо, надійності обслуговування або якщо обраний вид транспорту зажадає спеціального дорогого впакування.

Логістика як сфера компетенції, що пов'язує компанію з її споживачами та постачальниками і сприяє підвищенню конкурентоспроможності.

Логістика - інтегрована система активного керування матеріальними потоками на основі застосування сучасних інформаційних технологій і оптимізаційних економічних рішень, що розглядає в єдності матеріалу потоки між господарюючими суб'єктами й усередині них і спрямована на досягнення високих кінцевих результатів діяльності.

Метою логістики є забезпечення одержання продукції споживачеві в потрібний час й місце при мінімально можливих сукупних витратах трудових, матеріальних, фінансових ресурсів.

Оскільки методологічною основою логістики є основні положення дослідження операцій, можна дати узагальнене визначення логістики як науки.

Логістика - наука про потокові процеси цілеспрямованої людської діяльності. Іншими словами, областю додатка логістики є людська діяльність, спрямована на досягнення певної мети в будь-якій предметній області, яку можна представити у вигляді потокових процесів.

Ціль логістичної діяльності вважається досягнутої при виконанні шести умов:

1) потрібний товар (послуга, інформація, фінанси й т.д.);

2) необхідної якості;

3) у необхідній кількості доставлений;

4) у потрібний час;

5) у потрібне місце;

6) з мінімальними витратами.

Об'єктом вивчення логістики є матеріальні й відповідні їм фінансові, інформаційні потоки супровідні комерційно виробничі й інші види людської діяльності. Оскільки логістичний підхід вимагає введення нового об'єкта вивчення (потоку), приведемо його визначення.

Логістика може мати справу з різноманітними потоками - матеріальними, транспортними, фінансовими, енергетичними, інформаційними, людськими. Найбільше часто в логістиці доводиться оперувати з матеріальними потоками.

Матеріальний потік - сукупність вантажів, деталей, товарно-матеріальних цінностей, розглянута в процесі додатка до неї ряду логістичних (транспортування, складування) і технологічних (складання) операцій.

Матеріальний потік характеризується такими процесами, як транспортування, вантажно-розвантажувальні операції, обробка продукції, складування й зберігання. Предметом вивчення логістики є оптимізація матеріальних і відповідних їм фінансових, інформаційних потоків, що супроводжують виробничо-комерційну діяльність. Здійснюється системна оптимізація з позиції єдиного цілого, тобто мінімізації витрат у всій логістичній системі, а не в окремому блоці.

Виробнича логістика - область логістики, що охоплює процеси руху матеріалопотоків усередині організації.

Логістичний ланцюг - сукупність логістичних ланок, через які проходить рух матеріального потоку, з виділенням наступних головних ланок: поставка матеріалів, сировини й напівфабрикатів; зберігання продукції й сировини; виробництво товарів; розподіл, включаючи відправлення товарів зі складу готової продукції аж до місця її споживання.

Можливість планування різних операцій і проведення аналізу рівнів елементів логістичної системи визначила її поділ на макрологістику, мезологістику й мікро логістику.

Макрологістика - область логістики, що вирішує питання, пов'язані з аналізом ринку постачальників і споживачів, виробленням загальної концепції розподілу, розміщенням складів на полігоні обслуговування, вибором виду транспорту й транспортних засобів, організацією транспортного процесу, раціональних напрямків матеріальних потоків, пунктів поставки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, з організацією пунктів доставки готової продукції, з вибором транзитного або складського способу руху товарів.

Мезологістика - область логістики, що здійснює інтеграцію в одну систему декількох фірм однієї галузі.

Мікрологістика - область логістики, що вирішує локальні питання в рамках окремих ланок і елементів логістики й здійснююче керування матеріальними й інформаційними потоками на внутрівиробничому (внутріфірмовому) рівні. Прикладом може служити планування в межах підприємства різних логістичних операцій, таких, як розвантажувальний-розвантажувальні-вантажно-розвантажувальні, складський -складські-транспортно-складські й ін. Мікро логістика забезпечує операції по плануванню, підготовці, реалізації й контролю за процесами переміщення продукції усередині підприємств.

При укрупненому розгляді діяльності будь-яких систем логістичного менеджменту виділяють два контури; процесів керування:

1) керування доходами таким чином, щоб вони залишалися на деякому рівні, що перевищує певні мінімум, що гарантує організації фінансову "безпеку", або фінансову стійкість;

2) керування структурою виробничою програму випускається продукції, що, з погляду її постійної відповідності структурі споживчого попиту (по показниках номенклатури, якості й кількості випускається продукції, що).

Крім того, беруть до уваги два основних контури збурювань системи логістичного менеджменту. Це коливання навколишнього середовища й цикли технічних нововведень.

Науковою й методологічною базою логістики є основні положення загальної теорії систем і системний підхід як головний методологічний принцип логістичної концепції.