Внутрішньоскладський транспорт

Внутрішньоскладське транспортування передбачає переміщення вантажу між різними зонами складу: з розвантажувальної рампи в зону приймання, звідти в зону зберігання, комплектації на завантажувальну рампу. Це виконується з допомогою підйомно-транспортних машин і механізмів.

Устаткування складів повинно забезпечувати механізацію вантажно-розвантажувальних робіт і безпечність їх виконання за мінімальний час.

Складське устаткування розділяють за технічними характеристиками і видами виконуваних операцій.

Вибір того чи іншого виду устаткування виходить із ретельного техніко-економічного аналізу його ефективності в конкретних умовах складського опрацювання товарів. Докладніше основні види транспортних засобів внутрішньовиробничого призначення описано в розділі 6.

На складі всі транспортні переміщення розділяють на дві категорії:

а) внутрішньоскладські транспортні переміщення (всередині складського приміщення);

б)зовнішньотранспортні переміщення ( в межах складської зони).

Кожна з цих категорій може бути розділена на вертикальні, горизонтальні переміщення і переміщення, що вимагають об'єднання, які складають певні маршрути, обумовлені технологічним процесом.

Визначення кількості складського підйомно-транспортного устаткування Nскл виконують за формулою:

Nскл=

де Q - кількість перевезеного вантажу, т;

К_н — коефіцієнт нерівномірності надходження вантажу;

Р— продуктивність устаткування, т.

Організація роботи на складах

Основні положення функціонування складів Вибір складу

Перше, що має вирішити керівництво підприємства — це питання про доцільність утримання свого власного складу чи використання складу загального користування на умовах оренди.

Визначення факторів, що свідчать на користь тієї чи іншої альтернативи, може здійснюватися шляхом проведення розрахунку «точки беззбитковості» складу та його критичного розміру.

1. Розрахунок «точки беззбитковості» складу.

Визначальними показниками ефективності організації складу на підприємстві є його критичний розмір за кількістю збережуваних матеріальних запасів та товарообіг. Задача підприємства полягає у визначенні оптимального співвідношення між цими показниками. Необхідно знати, який прибуток принесе експлуатація складу, або принаймні чи не призведе вона до збитків. Рівень утримання запасів на складі, за яких повні доходи дорівнюють повній собівартості складських робіт, є «точкою беззбитковості» складу. Таким чином визначають кількість одиниць товару, яку склад може утримувати, щоб забезпечити свою беззбитковість.

У «точці беззбитковості» повний дохід складу П_п має дорівнювати повним витратам на зберігання товарів П_зб:

П_п-П_з6

Прибуток від зберігання товарів визначають як добуток ціни оди­ниці збережуваного товару Ц на його кількість N_СКЛ :

П_П=Ц×N_СКЛ.

Повні витрати по збереженню товарів складаються з постійних і змінних витрат. Останні розраховують як добуток змінних витрат по зберіганню одиниці товару на його кількість:

П_3б=П_пост+П_змін×N_СКЛ

де П_пост— постійні витрати;

П_змін— змінні витрати по зберіганню одиниці товару.

Таким чином, розв'язуючи рівняння (5.7) і (5.8), отримуємо формулу:

Ц×N_СКЛ=П_пост×N_СКЛ

або формулу:

N_СКЛ=

Логіст може розрахувати «точку беззбитковості» для будь-якого товару. Ця інформація служить йому швидким і простим засобом перевірки ефективності функціонування складу. Наприклад, якщо беззбитковість складу перевищує прогнози щодо можливих обсягів продажу готової продукції, то необхідно переглянути політику підприємства стосовно організації складського господарства.