Логістична концепція організації виробництва

Логістична концепція організації виробництва полягає в інтеграції всієї сукупності різнорідних компонентів, що здійснюють виробничий процес, у цілісну та високоефективну виробничу систему, елементи якої ретельно «підігнані» один до одного за всіма аспектами їх функціонування.

Логістична концепція організації виробництва забезпечує такі переваги логістичних ланцюгів:

- створення умов організаційної єдності матеріального, фінансового, інформаційного, трудового потокових процесів;

- створення технологічної єдності руху товарів;

- створення економічної єдності товарного відтворення та розподілу;

- сприяння спільному генеруванню інформації, підвищенню інноваційної адаптації та прискоренню впровадження нововведень та розподіл ризиків.

Логістична концепція не підтримує такі постулати традиційної концепції організації виробництва, які вимагають:

- ніколи не припиняти випуск основного обладнання та підтримувати високий коефіцієнт його використання;

- виробляти продукцію якомога крупнішими партіями;

- мати великий запас матеріальних ресурсів «про всяк випадок».

В умовах постійних коливань ринкового попиту недоцільно створювати та підтримувати великі запаси, проте необхідно не упускати жодне замовлення. Тому на перший план виступає гнучкість виробничих потужностей, які спроможні швидко реагувати на виниклий попит. Сьогодні логістика дає пропозицію адаптуватися до коливань попиту за рахунок запасу виробничої потужності.

Запас виробничої потужності виникає за наявності якісної та кількісної гнучкості виробничих систем. Якісна гнучкість забезпечується за рахунок існування універсального обслуговуючого персоналу та гнучкого виробництва.

Не менш важливим є те, що система «точно в термін» сприяє підвищенню якості кінцевої продукції, остільки брак в окремій технології негайно спричиняє зупинку, зрив виробництва. Впровадження такої системи вимагає швидкого поліпшення управління, помилки в якому негайно та яскраво виявляються, а це означає, що причини визначаються й усуваються. Наявність істотних резервів, навпаки, дозволяє виявляти причини появлення цих помилок. Рівень ефективності системи визначається ступенем можливостей підприємства:

- виключити можливість появлення перебоїв та порушення процесу виробництва;

- зробити систему гнучкою;

- скоротити час підготовки до процесу і всі виробничі процеси;

- звести до мінімуму матеріальні запаси;

- усунути необґрунтовані витрати.

Тема 7. Логістичний підхід до управління матеріальними потоками у сфері обігу

Організація дистрибуції матеріалів та готової продукції.

Традиційний і логістичний підходи до управління розподілом матеріалів і готової продукції.

Логістичні канали та логістичні ланцюжки.

Внутрішня структура та принципи функціонування каналів розподілу.

Логістичні посередники дистрибуції, їх класифікація та функції.

Координація та інтеграція дій логістичних посередників.

Проектування дистрибутивних систем.

Система планування матеріальних ресурсів у каналах розподілу DRP та її модифікація DRP-2.

Системи швидкого реагування на попит (DDT), швидкої реакції (QR), планування неперервного поповнення (CPR), ефективної реакції на запити споживачів (ECR) та особливість управління матеріальними потоками в них.

Ефективність застосування логістики при управлінні матеріальними потоками у сфері обігу.

Призначення й види товарно-матеріальних запасів

Матеріальні запаси - це продукція, яка перебуває на різних стадіях виробництва й обігу, виробничо-технічного призначення, товари народного споживання й інші товари, що очікують вступи в процес виробничого або особистого споживання.

Можна сказати, що запаси - це необхідна складова матеріального потоку, що існує протягом значної частини часу його руху.

Створення запасів завжди сполучено з витратами. Перелічимо основні види витрат, пов'язаних зі створенням і змістом запасів:

• заморожені фінансові кошти;

• витрати на утримування спеціально обладнаних приміщень;

• оплата праці спеціального персоналу;

• витрати, що враховують постійний ризик псування, розкрадання, а також моральне старіння й ін.

Наявність запасів — це витрати. Однак відсутність запасів - це теж витрати, тільки виражені у формі різноманітних втрат. До основних видів втрат, пов'язаних з відсутністю запасів, відносять:

• втрати від простою виробництва;

• втрати від відсутності товару на складі в момент пред'явлення попиту;

• втрати від закупівлі дрібних партій товарів за більш високі ціни.

Критеріями класифікації запасів можуть стати два параметри руху матеріальних потоків (місцезнаходження й час), а також функція запасу.

Виробничі запаси — запаси, формовані на підприємствах і в організаціях-споживачах і призначені для забезпечення безперебійності виробничого процесу. До них ставляться предмети праці, що надійшли до споживача різного рівня, але ще не використані й не піддані переробці.

Товарні запаси — запаси, що знаходяться у підприємств-виготовлювачів на складах готової продукції, а також у каналах сфери обігу. Запаси в каналах сфери обігу підрозділяються на запаси в дорозі й запаси на підприємствах торгівлі. Запаси в дорозі (або транспортні запаси) перебувають на момент обліку в процесі транспортування від постачальників до споживачів. Товарні запаси необхідні для безперебійного забезпечення процесу купівлі-продажу.

По виконуваним функціям виробничі й товарні запаси (крім запасів у дорозі) підрозділяються на поточні, підготовчі, гарантійні, сезонні й перехідні.

Поточні запаси — запаси, що забезпечують безперервність руху матеріального потоку між черговими поставками. Поточні запаси становлять основну частину виробничих і товарних запасів. Їхня величина постійно змінюється від максимуму в момент надходження чергової партії до мінімуму в момент її вичерпання.

Підготовчі запаси — запаси, які виділяються у виробничих і товарних запасах при необхідності підготовки продукції до використання у виробництві (сушіння лісу, наприклад) або відпуску покупцям. Підготовчі запаси в торговельних структурах формуються якщо буде потреба підготовки товарів до відпуску (продажу) покупцям.

Гарантійні запаси (або запаси страхові) — запаси, постійні по величині й призначенню для забезпечення безперервного постачання виробництву або торгівлі у випадку непередбачених обставин: відхилення в періодичності й у величині партій поставок від запланованих, зміни інтенсивності споживання, затримки поставок у дорозі й т.д. На відміну від поточних запасів розмір гарантійних запасів - величина постійна. При нормальних умовах роботи ці запаси недоторканні.

Сезонні запаси — запаси, що утворяться при сезонному характері виробництва продуктів, їхнього споживання або транспортування й що дозволяють забезпечити нормальну роботу підприємства або організації під час сезонної перерви у виробництві, споживанні або в транспортуванні продукції.

Перехідні запаси — це залишки матеріальних ресурсів на кінець одного — початок наступного звітного періоду.

Класифікація за часом дозволяє виділити різні кількісні рівні запасів.

Максимальний бажаний запас — максимальна величина економічно доцільного запасу в даній системі управління запасами. Цей рівень може перевищуватися. У різних системах управління максимальний бажаний запас використовується як орієнтир при розрахунку обсягу замовлення.

Граничний рівень запасу — величина запасу, при досягненні якої видається чергове замовлення на поповнення замовлень на складі.

Поточний запас відповідає рівню запасу в будь-який момент обліку. Він може збігтися з максимальним бажаним рівнем, граничним рівнем або гарантійним запасом.

Гарантійний запас (або запас страховий) аналогічний гарантійному запасу в класифікації по функції, що виконує запасом, і призначений для безперервного постачання споживачу у випадку непередбачених обставин.

Можна також виділити неліквідні запаси — так називають довгостроково невикористовані виробничі й товарні запаси. Вони утворяться внаслідок погіршення якості товарів під час зберігання, а також морального зношування. Це єдиний вид запасу, що не відповідає зазначеним вище критеріям.

Запаси враховуються в натуральних й умовно-натуральних (фізичних), вартісних (грошових) і відносних (тривалість споживання даного рівня запасу за добу) одиницях виміру.

Одним зі способів визначення норми запасу є метод техніко-економічних розрахунків. Його сутність полягає в поділі сукупного запасу на окремі групи (наприклад, по категоріях А, В, С або по окремих асортиментних позиціях). Далі для кожної з виділених груп розраховуються страхові, поточні, підготовчі, сезонний запаси. Перевага методу - точність визначення розміру запасів, недолік - висока трудомісткість розрахунків.