93

Тема: адміністративно-правове регулювання у сфері економіки план

1. Загальна характеристика та зміст адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.

2. Система органів публічного адміністрування в сфері економіки та їх компетенція.

3. Адміністративно-правове регулювання у галузі підприємництва.

4. Адміністративно-правове регулювання у сфері захисту економічної конкуренції.

5. Адміністративно-правове регулювання у сфері промисловості.

6. Адміністративно-правове регулювання в галузі фінансів.

7. Адміністративно-правове регулювання у сфері інфраструктури.

1. Загальна характеристика та зміст адміністративно-правового регулювання у сфері економіки

З усіх галузей і сфер, які регулюють адміністративно-правові норми, найскладнішими є ті, що стосуються економіки. Форму­вання Україною власної економічної політики пов’язується з визначенням головних напрямів розвитку на основі принципів демократії, свободи підприємництва й відкритості для інтеграції у світове економічне співтовариство. Ефективна національна економіка є гарантією незалежності держави, її територіальної недоторканності і цілісності, забезпечення умов нормальної життєдіяльності суспільства. Економіку визначають як єдиний комплекс господарських відносин, що охоплює усі ланки ви­робництва, торгівлі та обміну в суспільстві. Розвиток законо­давства з питань комплексного регулювання економічних від­носин з урахуванням інтересів різних категорій осіб: суб’єктів господарювання, їх об’єднань, споживачів, найманих праців­ників, територіальних громад, держави, а також міжнародної спільноти, пов’язаний зі змінами в правових формах регулю­вання економічної сфери, переходом до ринкових механізмів.

Держава в особі її органів влади здійснює економічну й соціальну політику з метою комплексного та збалансованого забезпечення інтересів усіх верств населення, стимулює ринкову економіку, забезпечує ефективність її функціонування з одно­часним обмеженням і запобіганням негативним наслідкам еконо­мічної влади власників, особливо монополістів; гарантує захист національних інтересів і внутрішнього ринку від зовнішньої економічної та політичної експансії.

Основною метою адміністративно-правового регулювання у сфері економіки є виконання завдань, що впливають на ор­ганізацію ринку, ринково-конкурентних відносин, досягнення економічних, соціальних та фіскальних цілей, спрямованих на підтримку та забезпечення ринкового порядку в державі, коре­гування розподілу ресурсів з метою впливу на господарюючу структуру та структуру національного продукту.

Державна економічна політика — це закріплені у відповідних економіко-правових документах (прогнозах, програмах, законо­давчих актах) цілі і завдання, що ставить держава, забезпечу­ючи комплексне вирішення подвійного завдання: поєднання в економічному житті ринкових засад господарювання і соціаль­ної спрямованості економіки. При цьому держава застосовує економічну стратегію та економічну тактику. В ст. 10 Госпо­дарського кодексу України (ГК) закріплені основні напрями економічної політики держави: структурно-галузева, інвести­ційна, амортизаційна політика, політика інституційних пере­творень, цінова, антимонопольно-конкурентна, бюджетна, податкова, грошово-кредитна, валютна і зовнішньоекономічна політика.

Відносини в сфері економіки регулюються нормами багатьох галузей права, однак тільки адміністративне право правовими засобами впорядковує певну частину економічних відносин, надаючи їм організаційного змісту.

Адміністративно-правове регулювання відносин у сфері еко­номіки здійснюється за кількома основними напрямами:

1. забезпечення стратегічних пріоритетів економічного розвит­ку: стимулювання розвитку окремих галузей і виробництв, сфер економічного розвитку; залучення іноземних інвестицій; ціно­утворення тощо;

2. впорядкування відносин власності шляхом визначення тих сфер економіки, які можуть сформуватися щодо об’єктів не­державної власності, та механізму їх набуття, наприклад, шляхом приватизації, а також антимонопольного регулювання (створен­ня конкурентного середовища) та чітке закріплення статусу суб’єктів державної власності;

3. адміністративно-правове регулювання зовнішньоекономічних відносин.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійсню­ють в Україні суб’єкти цієї діяльності, належать: експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, марке­тингових, експортних, посередницьких, брокерських, агент­ських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України; наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України; кредитні та роз­рахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності бан­ківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передба­чених законами України; спільна господарська діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що включає створення спільних під­приємств різних видів і форм, проведення спільних госпо­дарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України; роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами; інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України та інші види діяльності;

4. адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері економіки: реєстрація, ліцензування, квотування, сертифікація, надання дозволів, реалізація адміністративно-юрисдикційних повноважень тощо.

Отже, зміст адміністративно-правового регулювання в сфері економіки полягає в: удосконаленні взаємодії центральних органів виконавчої влади й органів виконавчої влади на місцях, органів місцевого самоврядування, організацій та об’єднань роботодавців; чіткому закріпленні повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади в економічній сфері; по­глибленні децентралізації в адмініструванні економічним роз­витком та торгівлею, гарантуванні реалізації економічних прав місцевих органів виконавчої влади, підприємств і установ, не­втручанні в їх діяльність та повноваження, віднесені до компе­тенції органів місцевого самоврядування; удосконаленні право­вого статусу міністерств та інших центральних органів виконав­чої влади, що здійснюють адміністрування галузями народного господарства; конкретизації в нормативних актах (статутах) завдань і функцій центральних органів виконавчої влади, їх повноважень з координації і регулювання у відповідних галузях і сферах регулювання.