
- •Лекція 1. Предмет, методи і задачі гідробіології План лекції
- •Основні типи біотопів та їх частка у біосфері
- •Методи і методичні підходи в гідробіології.
- •Основні принципи і поняття гідробіології.
- •План лекції
- •Основні абіотичні фактори та їх екологічне значення.
- •2. Фізико-хімічні властивості води і грунту.
- •Гранулометричні характеристики різних грунтів
- •3. Розчинені та завислі у воді речовини.
- •Розчинені солі.
- •3.2. Розчинені органічні речовини.
- •3.3. Завислі у воді речовини.
- •4. Активна реакція та окисно-відновний потенціал.
- •4.1. Активна реакція води.
- •4.2. Окисно-відновний потенціал.
- •Температура, світло, йонізуюча радіація
- •1. Водний баланс планети Земля.
- •2. Світовий океан та його населення
- •Населення Світового океану
- •Біологічна структура Світового океану
- •3. Континентальні водойми та їх населення
- •Болота.
- •3.4. Штучні водойми.
- •Підземні води та їх населення.
- •Контрольні запитання
- •1. Планктон і нектон.
- •2. Бентос і перифітон.
- •3. Нейстон і плейстон.
- •Контрольні запитання
- •1. Біологічна продукція водойм.
- •2. Продукція органічної речовини автотрофними гідробіонтами.
- •Первинна продукція водойм.
- •3. Гетеротрофне живлення.
- •3.2. Спектри живлення та харчова елективність гідробіонтів.
- •3.3. Вторинна продукція водойм.
- •Контрольні запитання
- •1. Захист від висихання та виживання у висохлому стані.
- •Контрольні запитання
- •Адаптації гідробіонтів до газообміну.
- •Інтенсивність дихання.
- •3. Стійкість гідробіонтів до дефіциту кисню та заморні явища.
- •Контрольні запитання
- •Структура популяцій та внутріпопуляційні відносини.
- •2. Народжуваність.
- •3. Смертність та виживаємість.
- •4. Темп і енергетика росту популяцій.
- •5. Динаміка чисельності та біомаси популяцій.
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література Основна
- •Додаткова
- •Додаткова – спеціальна.
Розчинені солі.
Роль розчинених солей для гідробіонтів подвійна. З одного боку, вкрай важлива присутність у воді сполук, що використовуються рослинами в процесі життєдіяльності (сполуки азоту, фосфору, кремнію, заліза тощо). Такі елементи отримали назву біогенних. З іншого боку, величезне значення для водного населення має сумарна кількість розчинених у воді мінеральних солей, або солоність (зі збільшення солоності зростає осмотичний тиск та щільність води). Сумарна концентрація катіонів Са²+ та Мg²+ визначає особливу якість води – її жорсткість.
Cолоність води виражається в промілле, що позначаються символом ‰. Один промілле відповідає вмісту 1 г солей в 1 л води. За степенем солоності всі природні води поділяють на прісні (до 0,5‰), міксогалінні, або солонуваті (0,5-30‰), еугалінні, або морські (30-40‰), та гіпергалінні, або пересолені (понад 40‰). Міксогалінні води у свою чергу поділяють на олігогалінні (0,5-5‰), мезогалінні (5-18‰) та полігалінні (18-30‰).
Види, що переживають значні коливання солоності, називають евригалінними (рак Chydorus sphaericus, війчастий черв Macrostoma hystrix та інфузорія Pleuronema chrysalis), на відміну від стеногалінних (коралові поліпи), що не витримують великих коливань концентрації солей.
В процесі еволюції відношення до солоності могло змінюватись від стеногалінності до евригалінності і знову (через рудиментацію не використовуваних відрізків екологічного спектру) до стеногалінності (Паули, 1957).
3.2. Розчинені органічні речовини.
В основному органічна речовина, розчинена у воді, представлена водним гумусом, який складається з гумінових кислот, що погано розкладаються. В порівняно невеликих концентраціях зустрічаються різні цукри, амінокислоти, вітаміни тощо, що виділяються у воду в процесі життєдіяльності гідробіонтів. Порахували, що у водах розчинено в десятки і сотні разів більше органіки, ніж її міститься в живих організмах.
Мірилом вміcту у воді розчиненої органічної речовини слугує її окислюваність – кількість кисню, витраченого на окислення органіки перманганатом (перманганатна окислюваність) чи біхромату (біхроматна окислюваність).
Через свою хімічну стійкість основна маса розчиненої у воді органіки більшістю гідробіонтів (крім бактерій) у їжу не використовується. Легко засвоювані органічні речовини – цукри, амінокислоти, вітаміни тощо – мають значення для набагато більшої частини гідробіонтів. Багато представників фітопланктону потребують для свого розвитку вітаміну В12, що виділяється у воду бактеріями. Енергічне споживання розчинених амінокислот зареєстроване у багатьох членистоногих, червів та інших безхребетних. Відомі випадки, коли прижиттєві виділення одних організмів гальмують розвиток інших.
У гідробіонтів надзвичайно високо розвинена здатність до розпізнавання розчинених органічних речовин за допомогою різних хеморецепторів (пошук їжі і родичів найпростішими; запобігання зустрічі з хижим молюском Соnus молюсків Lambis, Strombus i Trochus; пошук нерестилищ рибами; пошук жертв акулами тощо).