1. Розчинені солі.

Роль розчинених солей для гідробіонтів подвійна. З одного боку, вкрай важлива присутність у воді сполук, що використовуються рослинами в процесі життєдіяльності (сполуки азоту, фосфору, кремнію, заліза тощо). Такі елементи отримали назву біогенних. З іншого боку, величезне значення для водного населення має сумарна кількість розчинених у воді мінеральних солей, або солоність (зі збільшення солоності зростає осмотичний тиск та щільність води). Сумарна концентрація катіонів Са²+ та Мg²+ визначає особливу якість води – її жорсткість.

Cолоність води виражається в промілле, що позначаються символом ‰. Один промілле відповідає вмісту 1 г солей в 1 л води. За степенем солоності всі природні води поділяють на прісні (до 0,5‰), міксогалінні, або солонуваті (0,5-30‰), еугалінні, або морські (30-40‰), та гіпергалінні, або пересолені (понад 40‰). Міксогалінні води у свою чергу поділяють на олігогалінні (0,5-5‰), мезогалінні (5-18‰) та полігалінні (18-30‰).

Види, що переживають значні коливання солоності, називають евригалінними (рак Chydorus sphaericus, війчастий черв Macrostoma hystrix та інфузорія Pleuronema chrysalis), на відміну від стеногалінних (коралові поліпи), що не витримують великих коливань концентрації солей.

В процесі еволюції відношення до солоності могло змінюватись від стеногалінності до евригалінності і знову (через рудиментацію не використовуваних відрізків екологічного спектру) до стеногалінності (Паули, 1957).

3.2. Розчинені органічні речовини.

В основному органічна речовина, розчинена у воді, представлена водним гумусом, який складається з гумінових кислот, що погано розкладаються. В порівняно невеликих концентраціях зустрічаються різні цукри, амінокислоти, вітаміни тощо, що виділяються у воду в процесі життєдіяльності гідробіонтів. Порахували, що у водах розчинено в десятки і сотні разів більше органіки, ніж її міститься в живих організмах.

Мірилом вміcту у воді розчиненої органічної речовини слугує її окислюваність – кількість кисню, витраченого на окислення органіки перманганатом (перманганатна окислюваність) чи біхромату (біхроматна окислюваність).

Через свою хімічну стійкість основна маса розчиненої у воді органіки більшістю гідробіонтів (крім бактерій) у їжу не використовується. Легко засвоювані органічні речовини – цукри, амінокислоти, вітаміни тощо – мають значення для набагато більшої частини гідробіонтів. Багато представників фітопланктону потребують для свого розвитку вітаміну В12, що виділяється у воду бактеріями. Енергічне споживання розчинених амінокислот зареєстроване у багатьох членистоногих, червів та інших безхребетних. Відомі випадки, коли прижиттєві виділення одних організмів гальмують розвиток інших.

У гідробіонтів надзвичайно високо розвинена здатність до розпізнавання розчинених органічних речовин за допомогою різних хеморецепторів (пошук їжі і родичів найпростішими; запобігання зустрічі з хижим молюском Соnus молюсків Lambis, Strombus i Trochus; пошук нерестилищ рибами; пошук жертв акулами тощо).