План лекції

1. Основні абіотичні фактори та їх екологічне значення.

2. Фізико-хімічні властивості води і грунту.

3. Розчинені та завислі у воді речовини.

3.1. Розчинені солі.

3.2. Розчинені органічні речовини.

3.3. Завислі у воді речовини.

4. Активна реакція та окисно-відновний потенціал.

4.1. Активна реакція води.

4.2. Окисно-відновний потенціал.

5. Температура, світло, йонізуюча радіація та інші коливальні явища.

А. Температура.

Б. Світло.

В. Йонізуюча радіація.

Г. Звук, електрика і магнетизм.

1. Основні абіотичні фактори та їх екологічне значення.

Для кожного виду гідробіонтів притаманний певний тип обміну речовин і енергії, без збереження якого він не може нормально існувати. Оптимальними умови – це не ті, які максимально забезпечують виконання окремих функцій, а ті, за яких організм з найменшими енергетичними затратами зберігає притаманний йому тип обміну речовин.

Оптимальна величина фактора для кожного організму не постійна, а залежить від функціонального стану організму та констиляції впливу всіх умов (факторів), в яких він мешкає.

Екологічна валентність видів по відношенню до різних факторів теж сильно варіює. Для наочної характеристики екологічного статусу гідробіонтів В.І.Жадін запропонував окреслювати їх екологічні спектри (характеристики чутливості організмів до різних факторів). При цьому шкала кожного абіотичного фактора була поділена ним на 3 відрізки, що позначалися як оліго-, мезо- та політип даного фактора. Для прісноводних тварин мезотип провідних абіотичних факторів характеризується наступними величинами: швидкість течії – 0,1-1,0 м/сек, прозорість води – 50-200 см, рН – 7-9, насиченість її киснем – 10-15%, вміст хлору – 100-500 мг/л, концентрація СаО – 25-100 мг/л, вміст органіки (виражений в кількості кисню, необхідного на окислення органічної речовини) – 10-20 мг/л. Оліготипи вказаних факторів мають значення, нижчі за наведених, а політипи – вищі.

На ідіограмах кожен фактор поділяють на 3 сектори (ά, β, γ) в порядку наростання величини фактора (рис. 1).

Абіотичні фактори поділяють на головні (фізико-хімічні властивості води і грунту, розчинені та завислі у воді речовини, температура, світло, іонізуюча радіація тощо) та другорядні, залежні та незалежні від від щільності популяції. Лімітуючий фактор ставить межу перебігу будь-якого процесу, явища або існуваняя організму (виду, угруповання) незалежно від дії інших факторів.

Як правило, окремі фактори в природних умовах діють не ізольовано, а сукупно, має місце взаємодія – констиляція факторів).При цьому роль окремих факторів може сильно трансформуватися і залежати від інших умов. Наприклад, оптимум освітленості для організму варіює в залежності від температури, концентрації кисню, рН середовища. Взаємопов’язаними є температура, концентрація кисню, рН середовища та концентрація органічних речовин у воді.

Фактор	Шкала фактора:
	оліготип			мезотип			політип
	ά	β	γ	ά	β	γ	ά	β	γ
Температура				+++	+++	+++
Течія		+++	+++
Прозорість				+++	+++	+++
рН				+++	+++	+++
О2					+++	+++	+++	+++	+++
Cl	+++	+++	+++
Са				+++	+++	+++	+++	+++
Гумус			+++	+++	+++	+++
Мул			+++	+++	+++	+++

Рис. 1. Екологічний спектр олігохети Limnodrilus nevaensis

в р. Ока (за: В.И. Жадин, 1956).