2. Народжуваність.

Поповнення популяції новими особинами можна виразити в абсолютних і відносних показниках. Розрізняють народжуваність за той чи інший термін (ΔN), за одиницю часу (ΔN/dt) та рівень народжуваності (ΔN/Nt) , коли чисельність поповнення за одиницю часу cпіввідноситься до числа особин у вихідній популяції. Народжуваність за одиницю часу для популяцій бaгатьох тварин вираховують за формулою (Еdmondson, 1968) :

V = kn /t,

V – показник народжуваності(ΔN), n – число самок в популяції, k – середнє число яєць на кожну самку з яйцями, t – тривалість розвитку яєць в добах.

Належний рівень народжуваності забезпечується в популяції урізноманітненням використання різних форм і ритмів розмноження, а також регулюванням плодючісті особин.

2.1. Форми розмноження. Кожній популяції притаманна певна форма розмноження, причому в ряді випадків вона змінюється залежно від зовнішніх умов. До таких змін відносяться: чергування статевого і нестатевого розмноження (найпростіші, водорості), метагенез (кишковопорожнинні), чергування гермафродитизму й роздільностатевості – гетерогонія (коловертки, нижчі ракоподібні). Перехід до статевого розмноження зазвичай настає з погіршенням умов існування й веде до зниження народжуваності, але разом з тим підвищує життєздатність покоління.

В залежності від умов існування популяції (у першу чергу – харчових і температурних), співвідношення між числом двостатевих і партеногенетичних поколінь може змінюватись. Розрізняють види 82иживає мості – з одним поколінням самців за рік, дициклічні – з двома, 82иживає мості – з багатьма та ациклічні, що розмножуються майже виключно партеногенетично.

Перехід від партеногенетичного розмноження до двостатевого у коловерток та гіллястовусих раків спостерігається також в разі перенаселення, підкислення води, зміни її сольового складу, при погіршенні умов дихання й живлення, нестатку світла тощо.

2. Ритми розмноження. Існування ритмів розмноження пояснюється з одного боку необхідністю синхронізації утворення нових поколінь з тими періодами, коли у водоймах наявні умови для росту і розвитку молоді. З іншого боку, викидання гамет буде супроводжуватись найбільшим ефектом їх зустрічей у випадку одночасної масової появи яйцеклітин і сперматозоїдів. Особливо чіткими є ритми розмноження у водоймах помірних та високих широт, де коливання притоку сонячної енергії виражені найбільш різко.

Крім сезонних ритмів є і більш короткі – місячні та добові. Їх основна роль – синхронізація появи у воді чоловічих та жіночих гамет.

Сезонні ритми розмноження. Приуроченість періодів розмноження до певних сезонів визначається динамікою температур. 83иживає мост, що мешкають в одній водоймі, але мають різне зоогеографічне походження, зазвичай розмножуються у різні строки: холодноводні види в теплих водах – з настанням температурного мінімуму, а тепловодні види в холодних водах – з настанням максимуму. У видів з космополітичним поширенням період розмноження зазвичай дуже розтягнутий.

Терміни розмноження видів з пелагічними личинками корелюють в часі з періодами масової появи фітопланктону, яким харчується молодь. Ця закономірність – одна із найуніверсальніших, оскільки їжа є провідним фактором у забезпеченні виживання личинок.

Місячна періодичність розмноження. Періодичність розмноження, пов’язана з чергуванням місячних фаз, буває двох типів. При першому розмноження відбувається кілька разів протягом одного місячного місяця, причому найбільш інтенсивно при новому або повному місяці. Другий тип періодичності характеризується розмноженням, пов’язаним лише з одною певною фазою місяця – лише один раз протягом місячного місяця (палоло біля островів Самоа рояться лише в 3-ю чверть Місяця в жовтні-листопаді кожного року).

Природа місячної періодичності неоднакова, але в основному пов’язана з чергуванням періодів різної освітленості та зміною припливів і відпливів.

Добові ритми розмноження. Зміни в інтенсивності розмноження, пов’язані з чергуванням дня і ночі, притаманні популяціям дрібних організмів з дуже коротким життєвим циклом.

Ранкові та вечірні роїння з наступною кладкою яєць притаманні багатьом водним комахам. Роїння кумових раків починається із заходом сонця і припиняється перед світанком. Іноді добова періодичність розмноження пов’язана не зі зміною освітленості, а з чергуванням припливів та відпливів (молюски в Білому морі).

2. Плодючість. Під плодючістю популяції розуміють кількість яєць або інших зародків, що утворюються особинами за одиницю часу. Плодючість популяції визначається числом особин, що приймають участь в розмноженні, частотою цього процесу та індивідуальною плодючістю – кількістю зародків, що утворюються окремими організмами.

Під абсолютною плодючістю розуміють загальне число яєць, ікринок або інших зародків, що продукуються організмом за час одного періоду розмноження. Відносна плодючість – це співвідношення абсолютної плодючості особини з вагою її тіла. Зі збільшенням розміру 84иживає мості їх абсолютна плодючість зазвичай зростає, а відносна падає. Форми тривалим циклом розвитку, як правило, більш плодючі, ніж з коротким циклом.

По числу генерацій (поколінь) розрізняють форми, що розмножуються протягом свого життя один або кілька разів. Лише один раз у своєму житті розмножуються одноденки, веснянки, волохокрильці, багато двокрилих, частина 84иживає , ряд риб (далекосхідні лососі), гідрофіти тощо.

Організми, що розмножуються кілька разів у своєму житті, можуть бути однорічними і багаторічними. Серед останніх розрізняють форми, що дають за один рік одне, два і більше поколінь.

Чим менш сприятливі умови для росту і розвитку організмів, тим пізніше настає у них репродуктивна зрілість і тим рідше вони дають нові генерації. До факторів, що затримують ріст і розвиток організмів, крім низьких температур, відносяться нестача їжі і кисню, несприятлива солоність тощо.

В значній мірі плодючість залежить від розміру утворюваних зародків. Чим вони дрібніші, тим більшу їх кількість може народжувати організм, проте перспектива досягнення кожним зародком репродуктивної зрілості дуже скорочується. Плодючість крупних особин зазвичай більша, ніж дрібних.

Плодючість організмів як правило тісно корелює зі ступенем піклування про потомство.

У риб зміни плодючості мають наступні закономірності, які в значній мірі поширюються і на інших водних тварин (Г.В. 84иживає мост, 1965):

1. Протягом росту риб до певного віку плодючість зростає, а в старих особин починає знижуватись.

2. Основний спосіб регуляції плодючості при зміні забезпеченості кормом пов’язаний з тим, що у риб, які швидше ростуть і більш вгодовані, ікринок виявляється більше. Популяційна плодючість збільшується також в результаті дозрівання особин в ранньому віці.

3. В умовах низької забезпеченості їжею при високому пресі хижаків іноді утворюються карликові, рано дозріваючі форми з високою репродуктивною здатністю.

4. У популяцій одного й того ж виду та у близьких видів форми з високих широт зазвичай менш плодючі, ніж форми з низьких широт. Це пов’язане з більшим пресом хижаків у низьких широтах.

5. Механізм регуляції плодючості здійснюється автоматично через зміну обміну речовин, який реагує на зміни в забезпеченні їжею. Плодючість регулюється зміною темпу росту і разом з тим розмірів особин одного й того ж віку, зміною числа ікринок внаслідок зміни їх розмірів або збільшенням відносних розмірів яєчників, а також шляхом порційності розвитку ікри.

6. Збільшення плодючості популяції при покращенні забезпеченості їжею досягається шляхом більш раннього статевого дозрівання, збільшення індивідуальної плодючості у більш вгодованих особин, скорочення проміжків між окремими ікрометаннями.