3. Нейстон і плейстон.

Представники нейстону і плейстону утворюють своєрідні життєві форми, пристосовані до існування на межі між гідросферою та атмосферою. Суттєва різниця між організмами нейстону і плейстону полягає в тому, що: а) нейстон представлений аеробіонтами (епінейстон) і гідробіонтами (гіпонейстон) – це дрібні та середні організми; б) у плейстонтів тіло одночасно знаходиться у воді та в повітрі – це середні та крупні організми.

3.1. Нейстон. Епінейстонти-аеробіонти та гіпонейстонти-гідробіонти по суті утворюють різні життєві форми, що на сьогодні об’єднуються штучно.

Е п і н е й с т о н. З верхнього боку плівки поверхневого натягу в прісних водоймах бігають клопи-водомірки, жуки-вертячки, подури, мухи Еphydra; на поверхні океанів численні клопи-водомірки Нalobates.

Умови життя епінейстонтів характеризуються посиленою сонячною радіацією (падаюча + відбита), високою вологістю повітря, рухливістю поверхні опори. Висока концентрація органіки, що накопичується на поверхневій плівці та під нею створює сприятливі умови для харчування. З іншого боку, вони самі вельми вразливі для ворогів, бо можуть зазнавати нападів як з повітря, так і з води, а будь-яких сховищ позбавлені.

Г і п о н е й с т о н. На сьогодні до гіпонейстону відносять сукупність організмів, що населяють верхній шар води товщиною 5 см. В цьому шарі різко виражений перепад температури на межі води й атмосфери, сольвий режим внаслідок випаровування та випадання опадів відрізняється значною лабільністю, концентрація кисню завжди висока.

Дуже характерна для цього шару води висока концентрація органіки. На поверхню води осідає пил, що приноситься з суходолу, трупи аеробіонтів. З глибин до поверхні спливають рештки відмерлих гідробіонтів («антидощ трупів»). Нарешті, органіку приносять газові пухирці (фотосинтез, гниття тощо) і піна. Все це створює вкрай сприятливі трофічні умови. Проте має місце «подвійний прес» хижаків, захист від яких обмежений високою освітленістю води, відсутністю екранів та сховищ.

У зв’язку зі своєрідністю абіотичних і біотичних умов існування цей біотоп в кінці минулого сторіччя виділений в якості особливої зони водойм і отримав назву гіпонейсталь.

Гіпонейстону притаманне переважання у ньому гетеротрофних організмів і велика мінливість у часі (різні гідробіонти ведуть нейстонний спосіб існування періодично, в певні сезони або години доби).

До складу гіпонейстону входять бактерії, найпростіші, ракоподібні, молюски, комахи та їх личинки, молодь риб тощо. Притаманною гіпонейстону є присутність у ньому яєць та молоді різних гідробіонтів, зокрема риб (своєрідний «інкубатор»).

3.2. Плейстон. Для представників плейстону найбільш характерною рисою є подвійна адаптація, оскільки частина їх тіла знаходиться у воді, а частина – в повітрі. В морях більш поширений зооплейстон (фізалії, сифонофори, парусники), а в прісних водоймах – фітоплейстон (очерет, комиш, аір, стрілолист тощо). Дихадьця утворюються лише на верхній частині листків, але в дуже великій кількості. З плейстонних тварин атмосферне дихання мають сифонофори-дисконанти.

Багато представників зооплейстону використовують вітер для пересування (фізалії, сифонофори, парусники), а фітоплейстону – для розповсюдження пилку (анемофілія)і насіння (анемохорія).