
- •1. Нові тенденції в українській літературі кінця XIX - п. XX ст.
- •2. Експресіонізм Василя Стефаника. «Злодій». «Новина» (на матеріалі прочитаного).
- •4. Драма в. Винниченка «Брехня» - експерименти над проблемами «нової» моралі.
- •5. Формування особистості о. Кобилянської. «Про себе саму». Автобіографії, щоденник, оточення.
- •6. Проблема митця й мистецтва в драмі в. Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь»: основний конфлікт.
- •7. Нові тенденції в українській літературі к. XIX - п. XX ст.
- •8. Повість о. Кобилянської «Земля». Земля як головний персонаж і джерело конфлікту твору, її вплив на долю героїв.
- •9. Драматургія в. Винниченка: проблематика, особливості поетики.
- •10. Мотив смерті у новелістиці в. Стефаника.
- •11. Місце Ольги Кобилянської в розвитку модернізму української літератури.
- •14. Мотиви лірики Олександра Олеся. Аналіз поезії (на вибір).
- •12. Драма в. Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь». Проблематика, образи.
- •13. Життєвий і творчий шлях в. Стефаника. Два періоди творчості. Загальна характеристика.
- •15. Українська драматургія на межі XIX - п. XX ст. Загальна характеристика.
- •16. Риси художньої своєрідності новел в. Стефаника (Катруся).
- •17. Постать Володимира Винниченка. Загальна характеристика творчості.
- •18. Феміністична проза Ольги Кобилянської. Повість «Людина». Проблематика, образи.
- •19. Драматургія на межі XIX - XX ст. Загальна характеристика.
- •20. Феміністична проза Ольги Кобилянської. («Людина», «Царівна»). Проблематика. Образи Олени Ляуфлер та Наталки Веркович: спільне та відмінне.
- •21. Модернізм: визначення, основні риси.
- •22. Мала проза Ольги Кобилянської 1890-1903 років. Тематична і жанрова різноманітність: актуальність проблематики, модерна стилістика.
- •25. Василь Стефаник - експресіоніст.
- •33. Розширення проблемно-тематичного, жанрового діапазону української літератури к. XIX - п. XX ст.
- •26. Збірка ранніх оповідань в. Винниченка «Краса і сила»: актуальність проблематики, стильові особливості, образна система (на вибір).
- •27. Драматургія в. Винниченка 1910-1920 років: проблемно-тематична різноманітність, психологізм. Загальна характеристика.
- •28. «Valse melancolijue» о. Кобилянської: проблематика, образи, засоби суміжних мистецтв.
- •29. Новелістика Василя Стефаника і періоду творчості. Проблематика, поетика.
- •30. Ольга Кобилянська і Леся Українка. Стаття Лесі Українки «Малорусские писатели на Буковине».
- •31. Сатирична спрямованість оповідань в. Винниченка «Малорос-європеєць» та «Уміркований і щирий».
- •34. Образи дітей у новелах («Катруся», «Новина») Стефаника.
5. Формування особистості о. Кобилянської. «Про себе саму». Автобіографії, щоденник, оточення.
В її письменницькому доробку маємо аж три автобіографії: 1903, 1927 і 1928 років. Остання з них найповніша, підсумкова. Написана вона у формі листів до відомого мовознавця й літературознавця, професора Степана Смаль-Стоцького, що жив тоді у Празі, на його. прохання (готуючись до тридцятилітнього ювілею літературної праці письменниці, вчений збирався виголосити реферат і надрукувати окремі матеріали про неї).
Оскільки йшлося про письменницький ювілей, О. Кобилянська в автобіографії докладно оповідає про свій творчий шлях, особливості й секрети літературного процесу, що увиразнює її естетичні погляди та критерії, історію багатьох оповідань і повістей, а також поглиблює уявлення про неї як про особистість в цілому. Довіряючи і симпатизуючи доктору Смаль-Стоцькому, О. Кобилянська пише про себе по-особливому щиро. Визначальне місце в автобіографії письменниця відводить автопортрету на широкому тлі родинного, громадсько-культурного й літературного оточення, взаємин зі світом. Розповідь «про себе саму» О. Кобилянська починає з портретів «вічно трудящого батька» і «святої матері» своєї, котрим вона завдячувала всім тим, чого досягла і ким стала. Першопричиною того, що О. Кобилянська взялася за перо, була відсутність гармонічного її душі оточення, брак спілкування. Творчість виповнювала її єство до дна, становлячи і зміст, і смисл життя: Джерелом творчого натхнення була для письменниці природа, впливала на неї «найсильніше зі всього». Ця закоханість у природу дала змогу письменниці не тільки краще пізнати її таємничу мову, а й себе саму, бо допомогла зосередитися, вислухати свій внутрішній голос, вести діалог зі своїм «я». Можливо, саме тому улюбленим образом письменниці є жіночий образ. Психологізація образу в творчості О. Кобилянської — від самозаглиблення, спостереження над зміною передусім свого настрою і почуття. Найбільший вплив при доборі матеріалу (тем, ситуацій, образів) мали на О. Кобилянську не літературні побратими чи навіть літературні авторитети, а життєві враження.
6. Проблема митця й мистецтва в драмі в. Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь»: основний конфлікт.
Драма Винниченка «Чорна пантера…» ґрунтується на проблемі митця (Корнія) й мистецтва. Л.Дем’янівська писала, що ця проблема постає у співвідношенні з життям. У центрі увазі подружжя – Корній та Рита. Рита відстоює життя дитини, своє материнське життя, а Корній – право дати нарешті такий художній твір, який би розкрив би саму суть життя. Звідси і витікає конфлікт (подружжя) – це боротьба самолюбства і волі та водночас це противоборство чоловічої та жіночої засад життя, так це бачила Т.Свербілова. М.Зубрицька наголошувала на тому, що у цій п’єсі перед читачами постає конфлікт між обов’язками перед своєю сім’єю і перед своїм «я». Всі ці думки мають право на існування, бо всі вони правильні і всі постають у п’єсі. Ця п’єса про трагедію митця, що стоїть на межі між чіпкою буденністю й вабливою урочистістю вільного творення. Будене життя – це життя у шлюбі з Ритою, виховування сина та ставлення до власної творчості як до чогось другорядного, бо сім я це головніше. Таким чином можна побачити низку проблем: це екзистеційна (життя та смерть), морально-етичні (нова сім я, покликання художника). Проблема митця і мистецтва пронизує увесь твір, бо усю драму Корній відстоює своє покликання художника, він хоче творити, але його творчість вбиває власного сина та руйнує родину.