26. Збірка ранніх оповідань в. Винниченка «Краса і сила»: актуальність проблематики, стильові особливості, образна система (на вибір).

Збірка «Краса і сила» була надрукована у 1906 р., до неї увійшли: «Краса і сила», «Заручини», «Голота», «Контрасти», «Біля машини», «Антрпнер Гаркун-Задунайський» та інші. У першій збірці Винниченко відкрив нові горизонти в дослідженні таємниць людської душі, її інстинктів і півсвідомих імпульсів, людської особистості. Глубоким психологізмом відрізняється ця збірка Винниченко Лаконічність, щирість, простота композиції, імпульсивність і динамічність розповіді, вміння вкласти важливу ідею і розмаїття подій у невеликі за розміром твори, широка панорама характерів (що, як правило, притаманна великим епічним полотнам), поглиблений психологічний аналіз — все це характерні ознаки художнього стилю Винниченка. Винниченко дослідив внутрішній світ героїв, їх переживання, сумніви та хитання Головними рисами оповідань, що увійшли до неї, відзначаються колоритністю малюнка, динамічністю розповіді, в якій значне місце належить діалогам, котрі і рухають дію, і служать прийомам індивідуалізації персонажів. Рання проза В. Винниченка суттєво розширила тематику української літератури, показавши різні верстви суспільства та гострі соціальні контрасти.

Василь з оповідання «Раб краси» — обдарована, емоційно вразлива людина. Доля не особливо приголублювала його, як, зрештою, й інших заробітчан, які вже другий тиждень під відкритим небом, стомлені й голодні, чекали наймачів. Та всі злигодні Василь пере­носив стійко, не зважаючи ні на голод, ні на глузування заробітчан з їхнього до непристойності обідраного одягу, ні на гріховно довге безробіття. Дочекавшись ночі, він йшов грати на сопілці у поле. Талант, який від бога він не може реалізувати, бо він завжди стоїть на межі голодної смерті. Винниченко аналізує у цьому творі людину в середовищі, яка не може реалізувати себе в скрутних умовах.

27. Драматургія в. Винниченка 1910-1920 років: проблемно-тематична різноманітність, психологізм. Загальна характеристика.

У цей період творчості, з 1910-1920 р. Винниченко пише такі п’єси, як: Брехня, Співочі товариства, Чорна Пантера і Білий Ведмідь, Натусь, Молода кров, Базар, Дочка жандарма, Гріх, Між двох сил.

Тема: кохання, сімї, зради

Проблематика: екзистеційна (життя та смерть «Чорна Пантера…»), морально-етичні (нова сім’я, митця і мистецтва «Чорна пантера…», нової моралі «Брехня», обов’язка в коханні «Базар»), філософська («Брехня»).

28. «Valse melancolijue» о. Кобилянської: проблематика, образи, засоби суміжних мистецтв.

Новела «Меланхолійний вальс» (1895) — розкриває тему ролі мистецтва в житті людини; вплив мистецтва на формування духовного обличчя особистості. Кобилянська розкриває трагедію людини, яка позбавлена повноцінного духовного життя. Головні героїні твору це Ганнуся, Марта та Софія, які належать до різних психологічних типів, але у них спільна мета. Вони розуміють повноцінне життя як реалізацію себе в культурі, у них новий спосіб мислення й відмінна мета існування, ніж у тих, хто їх оточує. Усі вони наділені спільною рисою – аристократизмом душі.

Кожна з героїнь мала свою особисту драму з чоловіками, а Софія у зв’язку з цим створила ще й «меланхолійний вальс», що винесений у заголовок твору.

Софія – піаністка, лірична й емоційна, мало зважає на зовнішнє, живе внутрішнім відчуттям і емоціями. Софія це людина мистецтва. Удари життя, що спіткали її в коханні, не змогли зламати її людську гордість.

Марта – втілення Великої матері, вона все стерпить і всіх примирить, бачить своє покликання у служінні ближнім.

Ганнуся - художниця, розпещена, вольова, хоче бути витонченою у всьому, егоїстична, самозакохана. Характер в неї нестримний і неспокійний. Вона добра й справедлива, але ці риси вона не виявляє назовні. Ганнуся талановита, але всі її захоплення підпорядковані раптовим поривам настрою, почуттів.