21. Модернізм: визначення, основні риси.

Кінець XIX - п. XX ст. – це початок нової культурно-історичної епохи, ознаками якої є: поєднання художнього досвіду романтизму та реалізму, на ґрунті глибокого переосмислення діапазону бачення людини, пізнання її внутрішньої сутності, психічних можливостей, а також спроба осягнення людини в її духовному сходженні до абсолюту. У цей час домінуючим напрямом у літ-рі стає модернізм, який розвинувся, як різкий контраст що до побутово-просвітницького реалізму та поступова трансформація натуралізму. Причиною появи нового напряму стала криза об’єктивізму, криза пошуків об’єктивних законів дійсності, цю кризу зумовили гносеологічний та психологічний чинники. В результаті цієї кризи відбувся перехід від об’єктивізму до суб’єктивізму, що включає в себе індивідуалізм. Світоглядним підґрунтям і проявом модернізму стала філософія Шопенгауера, Ніцше, Берксона, Шпенглера, Ясперса, Гайдегера, Сартра, Камю та психологічна концепція Фройда та Юнга.

Визначальні риси модернізму: психологізм, ліризм, естетизм, волюнтаризм, ідеологічність, індивідуалізм, заперечення матеріалістичного детермінізму, прорив оболонковості світобачення.

Укр. Модернізм утверджувався у полеміці з прихильниками старого, традиційного уявлення про завдання літератури (Франко, Грушевський). Та попре все, манера творчості «молодшої генерації» позначила новий період в розвитку укр. лит-ри. Характерні риси укр.модернізму: увага до естетичних художніх вартостей, звільнення мистецтва від проблем народу і нації.

22. Мала проза Ольги Кобилянської 1890-1903 років. Тематична і жанрова різноманітність: актуальність проблематики, модерна стилістика.

О.Кобилянська сказала своє слово і в жанрі новели. Новела, образок, шкіц, фрагмент, оповідання, фантазія – ці назви, як і поезія в прозі, досить поширені в Кобилянської. Новела Кобилянської відмінна від оповідань її попередників у літературі – відмінна сюжетом, темою, персонажами, а насамперед, способом письма, творчим стилем.

У 1891 році виходе новела «Аристократка», де постає проблема гідності людини, її гордості в тяжких обставинах. Велику функцію відіграють у новелі пейзажі (картина зими).

У 1895 році була написана новела «Жебрачка», яка відрізнялась глибоким настроєним і сповненим трагізмом малюнок людської долі. В новелі «Жебрачка» письменниця вперше показує людину з народу, яка опинилася без засобів до існування, живе з милостині.

Пізніше К. пише новелу «Мати божа», де постає проблеми митця і суспільства, особистого і громадського та свободи творчості. Новела емоційно насичена пейзажами (осінь, дощові краплі – сльози). У наступних новелах («Природа», «Час», «Некультурна») Кобилянська звертається до образів гордих і незалежних гуцулів. Автор зображує вірування селян та світобачення горців. В новелі Природа зіткнулися два світи – світ природи і світ міщанський. Письменниця не ідеалізує життя гуцула, але бачить, що у його житті більше змісту і краси, ніж у паночки. В «природі» К. виявила себе як майстер обвивати свій твір ліризмом, проникати в глибінь почуттів і мрій. К. створила декілька фантазій «Поети» та «Смутно колишуться сосни». У «Поетах» продовжується тема митця. Твір побудовано на ліричних роздумах над призначенням поета, мистецтва. «Смутно колишуться сосни» - це сумна скарга душі митця. Низку новел письменниця присвятила будням буковинських селян («Банк рустильний», «У св.. Івана»).

23. Історичні умови розвитку української літератури к. XIX - п. XX ст. У цей час був підписан Валуєвський циркуляр (1863) — таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва, в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою. Згідно з указом заборонялась публікація релігійних, учбових і освітніх книг, однак дозволялась публікація художньої літератури. Мотивом до видання циркуляру став страх царської влади, що публікації книг українською мовою стимулюють зростання сепаратистських, пропольських та антицарських настроїв. Дію Валуєвського циркуляру було закріплено і розширено шляхом видання iмператором Олександром II Емського указу 1876 року, згідно з яким видання творiв українською мовою заборонялося практично повністю. Емський указ — це, спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком. У 1884 р. було закрито всі українські театри. 1908 рік — Указ Сенату про «шкідливість» культурної й освітянської діяльності в Україні.1914 рік — Указ Миколи II про скасування української преси. Для 20 століття було характерним значне посилення революційної боротьби. Першими під її впливом опинилися українські політичні партії (Революційна українська партія, Українська соціал-демократична робітнича партія, Товариство українських поступовців).