- •1. Нові тенденції в українській літературі кінця XIX - п. XX ст.
- •2. Експресіонізм Василя Стефаника. «Злодій». «Новина» (на матеріалі прочитаного).
- •4. Драма в. Винниченка «Брехня» - експерименти над проблемами «нової» моралі.
- •5. Формування особистості о. Кобилянської. «Про себе саму». Автобіографії, щоденник, оточення.
- •6. Проблема митця й мистецтва в драмі в. Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь»: основний конфлікт.
- •7. Нові тенденції в українській літературі к. XIX - п. XX ст.
- •8. Повість о. Кобилянської «Земля». Земля як головний персонаж і джерело конфлікту твору, її вплив на долю героїв.
- •9. Драматургія в. Винниченка: проблематика, особливості поетики.
- •10. Мотив смерті у новелістиці в. Стефаника.
- •11. Місце Ольги Кобилянської в розвитку модернізму української літератури.
- •14. Мотиви лірики Олександра Олеся. Аналіз поезії (на вибір).
- •12. Драма в. Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь». Проблематика, образи.
- •13. Життєвий і творчий шлях в. Стефаника. Два періоди творчості. Загальна характеристика.
- •15. Українська драматургія на межі XIX - п. XX ст. Загальна характеристика.
- •16. Риси художньої своєрідності новел в. Стефаника (Катруся).
- •17. Постать Володимира Винниченка. Загальна характеристика творчості.
- •18. Феміністична проза Ольги Кобилянської. Повість «Людина». Проблематика, образи.
- •19. Драматургія на межі XIX - XX ст. Загальна характеристика.
- •20. Феміністична проза Ольги Кобилянської. («Людина», «Царівна»). Проблематика. Образи Олени Ляуфлер та Наталки Веркович: спільне та відмінне.
- •21. Модернізм: визначення, основні риси.
- •22. Мала проза Ольги Кобилянської 1890-1903 років. Тематична і жанрова різноманітність: актуальність проблематики, модерна стилістика.
- •25. Василь Стефаник - експресіоніст.
- •33. Розширення проблемно-тематичного, жанрового діапазону української літератури к. XIX - п. XX ст.
- •26. Збірка ранніх оповідань в. Винниченка «Краса і сила»: актуальність проблематики, стильові особливості, образна система (на вибір).
- •27. Драматургія в. Винниченка 1910-1920 років: проблемно-тематична різноманітність, психологізм. Загальна характеристика.
- •28. «Valse melancolijue» о. Кобилянської: проблематика, образи, засоби суміжних мистецтв.
- •29. Новелістика Василя Стефаника і періоду творчості. Проблематика, поетика.
- •30. Ольга Кобилянська і Леся Українка. Стаття Лесі Українки «Малорусские писатели на Буковине».
- •31. Сатирична спрямованість оповідань в. Винниченка «Малорос-європеєць» та «Уміркований і щирий».
- •34. Образи дітей у новелах («Катруся», «Новина») Стефаника.
1. Нові тенденції в українській літературі кінця XIX - п. XX ст.
Література розвивалась у нових історичних умовах (підписання Валуєвського циркуляру, Ємського указу та інш.) Література кінця XIX — початку XX ст. – це найвищий етап художнього розвитку нової української літератури. Він характеризується подальшим розвитком і водночас поновленням художніх засобів і прийомів дослідження людини (психологізм, натуралізм, посилення суб'єктивного авторського начала), активним стильовим пошуком, різноманітними художніми напрямами і течіями, їх складною взаємодією і співіснуванням (реалізм, імпресіонізм, неоромантизм, символізм, модернізм). У літературу приходить нова творча генерація, що започатковує нову літературну школу. Найбільш відповідними жанрами для втілення нового матеріалу стали інтелектуальна, ідеологічна чи психологічна драма і драматична поема (Леся Українка) та психологічна повість і новела (М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Кобилянська та ін.). Найвищого свого розвитку досягає українська проза, явивши так звану «нову школу» письма. У сер. 80-х рр.. приходять нові письменники: М.Коцюбинський, О.Кобилянська, Л.Українка. У 90-ті: В.Стефаник, В.Самійленко, а у 1900-х: В.Винниченко, А.Тисленко та Хоткевич. Хоча молоді письменники звертаються до тих самих тем і образів, що і попередники, але проблематика і засоби відображення дійсності у них зовсім інші. Зростає філософське, інтелектуальне начало у літературі. Зростає ліричне сприйняття дійсності, навіть, не в ліричних родах і жанрах літератури, це прагнення призводить до перевороту у літературі: змінюється структура оповіді, жанру і стилю. Великого поширення набуває новела, (часто с послабленою фабулою) етюд, ескіз, поезія в прозі. Разом з тим посилення психологізації привело до зменшення епічності, що позначилось у жанровій структурі творів. Тенденція до лаконічності призводить до популяризації малих жанрів прози.
3. Українська проза на межі XIX - п. XX ст. Загальна характеристика. Проблематика, жанри.
У цей період зростає філософське, інтелектуальне начало у літературі. Зростає ліричне сприйняття дійсності, навіть, не в ліричних родах і жанрах літератури, це прагнення призводить до перевороту у літературі: змінюється структура оповіді, жанру і стилю. Великого поширення набуває новела, (часто с послабленою фабулою) етюд, ескіз, поезія в прозі – не фабульні жанри. Разом з тим посилення психологізації привело до зменшення епічності, що позначилось у жанровій структурі творів. Тенденція до лаконічності призводить (зменшення описів) до популяризації малих жанрів прози. Швидка мінливість життєвих подій, наявність суспільних струсів, знесення цензурних заборон українського слова і пов'язаний з цим масовий прихід письменників у література – все це сприяло розвитку новелістики. Але розквіт новелістики не означає занепад оповідання. Успішно продовжує розвиватися і жанр повісті. Інтенсивно розвивається лірична мініатюра – поезія в прозі.
Розширяється проблематика творів письменників.