Ухвала № 1391

Про утворення тимчасової комісії з питань зовнішньої реклами у м. Львові

від 22.03.2012

Відповідно до ст. 21 Регламенту Львівської міської ради 6-го скликання, затвердженого ухвалою міської ради від 31.03.2011 № 304, з метою вивчення основних напрямів розвитку зовнішньої реклами у м. Львові міська рада ухвалила:

1. Утворити тимчасову комісію з питань зовнішньої реклами у м. Львові та затвердити її склад згідно з додатком.

2. Тимчасовій комісії з питань зовнішньої реклами у м. Львові:

2.1. Вивчити стан правовідносин у сфері зовнішньої реклами у м. Львові.

2.2. За результатами роботи напрацювати звіт та пропозиції щодо правового регулювання зовнішньої реклами у м. Львові та подати їх на розгляд у встановленому чинним законодавством України порядку.

Термін: до 01.06.2012.

Відповідальний: голова тимчасової комісії.

3. Контроль за виконанням ухвали покласти на постійну комісію архітектури, містобудування та охорони історичного середовища.

Міський голова Андрій Садовий

Суттєво відрізняється структура і композиція абзацу писемного та усного тексту. В усному мовленні абзацу, крім звичайних структурних засобів зв’язку, властива ритмічна та інтонаційна згрупованість речень, які в такий спосіб утворюють фоноабзац⁸. Між суміжними абзацами витримують довшу, ніж між реченнями, паузу, яку називають розділювальною, на відміну від з’єднувальної паузи між реченнями.

Розділові знаки – це елементи графічної системи української мови, умовні значки, які прийняті для членування тексту за змістом та інтонацією. Відомий російський вислів „Казнить, нельзя помиловать” ілюструє зв’язок змісту, інтонації та розділових знаків. Кома „могла б врятувати життя” людині, якби фраза була проінтонована по-іншому: „Казнить нельзя, помиловать”. За прикладом цього інтонаційного відрізка мовлення будують сьогодні висловлювання на зразок „Прийняти, не можна відкласти” або „Прийняти не можна, відкласти” тощо.

Розділові знаки полегшують сприйняття змісту написаного і одночасно є показниками структурного синтаксичного членування писемного тексту та інтонації.

Розділові знаки сучасної української літературної мови становлять усталену систему. За функцією розділові знаки поділяють на р о з д і л ь н і (кома, знак питання та знак оклику, кома, крапка з комою, тире, двокрапка, три крапки) та в и д і л ь н і (знак виноски, а також парні розділові знаки дві коми, дужки, два тире)⁹. У текстах можуть поєднуються розділові знаки: 1) ?!; 2) !...; 3) : „” та ін.

Залежно від способу зв’язку між реченнями як одиницями тексту розрізняють два структурні типи текстів: 1) з ланцюжковим зв’язком; 2) з паралельним зв’язком.

Тексти з ланцюжковим зв’язком між компонентами найпоширеніші. У них кожне наступне речення розкриває, уточнює зміст попереднього, внаслідок чого відбувається розгортання думки. Цьому зазвичай допомагають лексичні повтори, займенники, прислівники, сполучники, вставні слова, вжиті на початку речення, тощо. Перше речення, яке входить до складного синтаксичного цілого, відзначається найбільшою самостійністю щодо змісту і структури, тоді як наступні речення ніби „чіпляються” одне за одного, напр.:

Сучасні політологи розробили низку теорій у дусі глибокого синтезу економіки і політики. Найвідомішими серед них є „теорія економічної і політичної рівноваги” В. Парето, „конкурентна теорія демократії” Й. Шумпетера, „нова політична економія” Р. Б’юкена та ін. Надзвичайно цікава і неординарна модель політичного ринку в концепції так званої „символьної політики” французького соціолога П. Бурдьє. На його думку, політика є суперництвом між монополістами на ринку символічних політичних товарів за максимізацію символьної політичної влади. У наведеній конструкції через багаторазове повторення слів економіка і політика досягнуто семантичної злитості компонентів тексту. Іменники політологи та теорій, вжиті у першому реченні, та слова конкретизуючої (звуженої) семантики – назви теорій та їхніх творців, використані у подальших реченнях, забезпечують гіперо-гіпонімічні (родо-видові) відношення. Послідовному зв’язку між реченнями служить заміна іменників економіка і політика займенниками них, а імені соціолога П. Бурдьє займенником його.

Тексти з паралельним зв’язком компонентів укладають для опису подій, явищ, станів, які відбуваються одночасно і не залежать одна від одної. Тому кожне речення характеризується відносною самостійністю, вони часто однакової чи подібної будови. Їхня єдність виявляється переважно на рівні семантичної структури і лише частково граматично – через погодження видо-часових форм дієслів-присудків. Ланцюжковий і паралельний зв’язки компонентів зазвичай поєднуються в межах одного синтаксичного цілого, напр.:

Весь період випуску і продажу товарів, а також зародження і функціонування ідей у контексті різних політичних програм і платформ розбивається на кілька етапів – етап виведення на ринок, етап зростання, етап зрілості, етап занепаду.

На першому етапу спостерігається повільне зростання збуту в міру виходу товару на ринок, а ідеї – у народ. Тут прибутки незначні, а витрати, навпаки, великі.

На другому етапі за умови правильного і раціонального представлення товару – ідеї – відбувається швидке сприйняття його ринком – економічним і політичним. При цьому прибутки і віддача мають зростати.

Третій етап характеризується уповільненням темпів збуту товару і певним збайдужінням народу до ідеї, особливо якщо вона себе не виправдала протягом певного часу.

На четвертому етапі відбувається різкий спад темпів збуту і фактично повне несприйняття ідеї народом.

У цьому тексті усі речення об’єднані думкою про етапи періоду випуску і продажу товарів, зародження і функціонування ідей. Щодо способу зв’язку між ними, то перше речення, як і речення у межах абзаців, з усіма подальшими частинами поєднане ланцюжковим зв’язком; окремі абзаци між собою – паралельним зв’язком. Структурну єдність утворюють подібні початки абзаців, а граматичну – однотипність форм підмета (віддієслівні іменники) та дієслова однотипної структури спостерігається, відбувається, характеризується у формі теперішнього часу дійсного способу.

Ділове текстотворення має необмежені можливості для реалізації мовленнєвої культури в різних ситуаціях, додержання лексичних, граматичних, стилістичних норм. Бездоганно складений та відредагований текст документа є складником репутації підприємства, установи, організації, свідченням високої культури управління.

Курс української мови за професійним спрямуванням ставить вимогу – вміти працювати з текстом наукового та офіційно-ділового стилю. Організація тексту залежить від стилів мовлення, тобто текст є стилістично маркованим¹⁰. Розвиток навичок творити текст, чітко формулювати думку, конспектувати лекцію, статтю, писати звіт про роботу може бути здійснено лише на основі розвитку мислення та мовлення людини в процесі її навчальної діяльності, починаючи зі шкільних років¹¹.