1.2. Роль людського фактору в прийнятті рішень.

У системі керування соціотехнічними системами усе взаємозалежно. Одні люди розробляють і приймають рішення, інші – забезпечують їхню реалізацію, треті – виконують прийнятті рішення. Відносини між учасниками цього процесу базуються на людському поводженні, його психологічній сутності, індивідуальності, його базових і програмуючих властивостях.

Головним рушійним стимулом розвитку індивідуальності є її програмуючі властивості – спрямованість, інтелект і самосвідомість. Удосконалення і зміна програмуючих властивостей особистості забезпечує їй повноцінну, плідну тривалу творчу діяльність і впливає на зміни деяких базових якостей, зокрема, характеру. Посилення інтересу до професії веде до інтенсифікації інтелектуальної діяльності, підвищенню мотивації, а розвиток інтелекту – до пошуку нових ідей цієї діяльності, формуванню наполегливості, цілеспрямованості – найважливіших рис сучасного менеджера.

Недивлячись на твердження, що в любій області знань рівно стільки науки, скільки в ній математики, пріоритетна роль при прийнятті Р належить особистості, його інтелекту, досвіду та інтуїції. З позиції менеджменту процес мислення включає наступні елементи, які вказані на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Принципова схема процесу мислення

На початку любої справи лежить ідея, яка трансформується в думку і під впливом зовнішнього середовища і внутрішніх факторів особистості перетворюється в переконання. Переконання підсилені почуттям і увагою реалізуються в конкурентних діях менеджера. При згоді з зовнішнім середовищем, прийняті дії ведуть до успіху. Повторення успіхів формує майстерність чи мистецтво прийняття Р.

В повсякденній практиці менеджеру потрібно приймати багато простих і складних рішень. Здатність “видавати” ідеї, творчо мислити, узгоджувати свою думку з керівництвом та колегами і добиватися позитивного впровадження її в дію - це якості кращого менеджера.

Управлінське мислення повинно бути конкретним. Керівнику необхідно представляти складне ціле і бачити при цьому складові його елементи. Найважливішими властивостями управлінського мислення є здібність до ризику і особиста відповідальність за кінцевий результат. Кожне Р породжується в процесі мислення, яке співвідносить можливості особистості з ситуацією, що конкретно складається.

Мислення керівника має деякі особливості, зокрема:

• глибина мислення свідчить про вміння передбачити найбільш віддалені від поверхні причинно-наслідкові зв’язки;

• широта мислення відображає вміння бачити гаму (багатогранність) взаємопов’язаних явищ в цілому, не виділяючи з них яку-небудь проблему і не займаючись лише нею;

• гнучкість мислення - проявляється у вмінні відступати від улюблених, стеоретипних рішень, що себе оправдали; вміння оригінально мислити;

• швидкість мислення - це “швидкість” думки від аналізу до формування рішення.

Психологи стверджують, що від того хто приймає УР залежить ефективність діяльності організації. Американці твердять, що 80 % успіху організації залежить від керівництва. Поскільки не кожен в стані приймати ефективні рішення і керувати, то доцільно розглянути основні психологічні особливості особистості керівника, які показано на рисунку 1.2.

Рис. 1.2. Структура потенційного психологічного

джерела управлінських рішень

Управлінські потреби можуть бути відсутні в людей, або мати різну силу. Немало є й таких, які бачать свою життєву перспективу якраз в керівництві людьми і докладають багато зусиль для просування по службі. Наявність управлінських потреб – необхідна умова призначення кандидата на керівну посаду. Крім потреб керівник повинен володіти здібностями до управління.

Діагностичні здібності дозволяють формувати чітке уявлення про теперішнє та майбутнє організації; творчі-виробляти рішення, адекватні задачам організації; організаторські – забезпечувати їх реалізацію.

Індивідуальна управлінська концепція керівника – це спосіб розуміння і трактування проблем управління. Вона залежить від життєвого кредо (позиції) керівника і служить джерелом прийняття рішення. Через призму індивідуальної управлінської концепції керівник оцінює отриману інформацію, враховуючи власний досвід.

Надзадача представляє індивідуальний зміст діяльності людини у великі проміжки часу (юність, зрілість, старість). Вона визначає зв’язок і умови життєвого шляху людини, служить психологічним стержнем, навколо якого розвертаються різноманітні вчинки і дії. Для керівника вона може виступати конкретною ціллю в певних соціально-економічних умовах (наприклад: постійне підвищення ефективності виробництва).

Проблемне наповнення – система задач, на вирішення яких керівник направляє свою активність. Одні з проблем для керівника є в центрі, а інші – на периферії. Від якості керівника залежить які з них будуть пріоритетними.

Управлінські задуми – стандартні і звичні для керівника способи вирішення проблеми.