
- •Розділ 1. Суть управлінських рішень
- •1. Процес управління і управлінські рішення.
- •1.1. Суть, аспекти, функції і значення управлінських рішень.
- •1.2. Роль людського фактору в прийнятті рішень.
- •1.3. Інформаційне забезпечення рішень та інформаційна безпека.
- •1.4. Закони і закономірності, що впливають на прийняття рішень.
- •1.4.1. Загальні закони керування людиною.
- •1.4.2. Закон інерційності людських систем.
- •1.4.3. Закони зв'язку з зовнішнім середовищем.
- •1.4.4. Соціально-психологічні і біопсихічні закони.
- •1.5. Поєднання формального і неформального аспектів
- •2. Типологія управлінських рішень.
- •2.1. Класифікація рішень.
- •2.2. Типологія рішень.
- •3. Умови і фактори якості управлінських рішень.
- •3.1. Властивості якісних рішень.
- •3.2. Умови і фактори якісних рішень.
- •3.3. Організаційно-психологічні передумови якості рішень.
- •Розділ 2. Технологія і методи розробки та прийняття управлінських рішень
- •4. Технологія розробки управлінських рішень.
- •4.1. Етапи прийняття і реалізації управлінського рішення.
- •4.2. Аналіз прийняття рішень різними школами управління.
- •4.3. Проблеми і їх рішення.
- •4.4. Завдання виявлення проблем.
- •4.5. Методи виділення проблем керування.
- •4.6. Аналіз виявлених проблем і їхня оцінка.
- •4.7. Графічне зображення проблемної ситуації.
- •5. Евристичні методи обґрунтування і прийняття рішень.
- •5.1. Суть методів обґрунтування і прийняття управлінських рішень, їх класифікація.
- •5.2. Евристичні методи прийняття рішень.
- •5.2.1. Метод «мозкового штурму».
- •5.2.2. Метод ключових питань.
- •5.2.3. Метод вільних асоціацій.
- •5.2.4. Метод інверсії.
- •5.2.5. Метод особистої аналогії.
- •5.2.6. Метод номінальної групи.
- •5.2.7. Метод синектики.
- •5.2.8. Метод 635.
- •5.2.9. Метод Делфі.
- •5.2.10. Очікування натхнення.
- •5.2.11. Метод Меттчета.
- •5.2.12. Метод ліквідації безвихідних ситуацій.
5.2.5. Метод особистої аналогії.
При вирішені проблеми деколи здійснюється заміна досліджуваного об’єкту, закони функціонування якого відомі, на аналогічний об’єкт з вже відомими властивостями.
За звичай використовуються «прямі аналогії», «суб’єктивні аналогії», «символічні і фантастичні аналогії». Для керівників необхідні особисті аналогії, коли об’єкту дослідження приписується свої почуття, емоції, цілі, функції і т.д. Це дає можливість так би мовити «злитися» з об’єктом, «відчути», осмислити і випробувати його мінуси і плюси на собі. В основу методу покладено заміщення досліджуваного об’єкту (процесу) іншим (собою).
Метод дозволяє:
- розвивати уяву, фантазію – образне мислення, і на цій основі отримувати оригінальні вирішення проблем;
- «досліджувати» об’єкти, що вивчаються, не залучуючи засобів і ресурсів.
Дякуючи використанню методу можна отримати тільки ідею вирішення проблеми.
5.2.6. Метод номінальної групи.
Цей метод використовується для знаходження найкращих варіантів вирішення проблем.
Умови і вимоги:
- залучаються експерти, які добре вирішують проблеми, але до того разом не працювали;
- учасники в процесі сумісної роботи можуть генерувати власні ідеї, але в подальшому, з врахуванням позиції колег, можуть їх преглядати;
- склад групи – не більше 12-15 чол. (мінімум – 6-8 чол.);
- експерти не повинні бути пов’язані службовими відносинами;
- тривалість роботи групи – 5 год. (з врахуванням освоєння методу);
- висловлювання ідеї сприймається не тільки на базі особистого відношення до них, але і з врахуванням обстановки в групі;
- проходить взаємне підживлення експертів, в результаті чого ідея, так би мовити відділяється від авторів.
Етапи роботи групи.
Ведучий:
- зачитує ретельно сформульоване завдання експертам.
Експерти в письмовому вигляді пропонують ідеї рішення. Процедура триває 20 хв;
- пропонується учасникам назвати по одній ідеї і записати їх на дошці (вивести на монітор комп’ютера). Кожен експерт називає одну ідею. По колу перераховуються ідеї, при цьому виключаються коментарі до них і їх оцінки. Проходить індивідуальний аналіз кожної ідеї всіма учасниками;
- зачитує першу ідею і пропонує кожному висловити свою думку по одному з чотирьох варіантів:
- залишити ідею в списку;
- уточнити ідею, переформулювати, скоротити і т.д.;
- об’єднати з іншою ідеєю;
- викреслити (при повній згоді всіх членів групи).
Обговорення ідей повинно проходити швидко, без повторів і дискусій. Це, з однієї сторони, поглиблює і розширює самі ідеї, а з другої – навчає учасників. Індивідуальні знання і досвід стають груповими. В підсумку експерти залишають 12 - 15 ідей.
Проходить голосування і ранжування. Кожному експерту видають 8 карточок (6 карточок, якщо група складається з 6-8 чол.) і пропонують відібрати 8 найбільш важливих ідей. Карточки ранжуються: найважливіша отримує цифру 8, а найменш важлива – 1. З залишившихся шести ідей найбільш важливій присвоюється ранг 7, найменш важливій – 2 і т.д.
Оцінка здійснюється таємно, що підсилює об’єктивність підходів до визначення приорітетів, але поскільки раніше експерти були ознайомлені з думкою інших (на третьому етапі), це сприяє уніфікації позиції учасників. Дальше підраховують голоси і підводять підсумки.