4.7. Графічне зображення проблемної ситуації.

Розглядаючи виниклу проблему, керівник повинен:

- визначити коло осіб, здатних розробити і реалізувати способи її вирішення для отримання позитивного ефекту;

- встановити термін вирішення проблемної ситуації:

- оцінити і утвердити способи дій;

- забезпечити виділення необхідних засобів розв'язання проблеми (трудові, матеріальні, фінансові);

- виявити внутрішні елементи проблеми, встановити ступінь їх впливу на розв'язання проблеми.

Для наглядності проблему можна зобразити графічно у вигляді кругової діаграми, матриці, графіка тощо. Використаємо кругову діаграму для відображення структури проблемного поля (рис.4.2).

Рис. 4.2. Структура проблемного поля

Діаграма проблемного поля відповідає на питання: що вирішувати? як діяти? для чого необхідні засоби? коли приймати конкретні міри? хто цим повинен займатися?

Важливим етапом аналізу проблеми є структуризація причин її появи. При цьому виявляється ієрархія причин, що викликали проблему. Структуризація дозволяє наочно і в комплексі встановити вплив причин, що визвали проблему – це дуже важливо при прийняті відповідних мір, щоб не пропустити ні однієї ланки з ланцюга.

В практиці аналізу проблем використовуються також і графічне зображення профілю причин.

Приклад. Молочний магазин не виконує план прибутку. Аналіз проблеми дозволив встановити наступні причини:

- магазин не виконав план продажу молочної продукції;

- це сталося через порушення графіка і об'єму завезення продукції з молокозаводу, через невчасне повернення тари магазином, невчасну подачу транспорту автотранспортним господарством, яке посилається на відсутність шофера, бензину. Були і випадки порушення магазином графіка роботи. На рисунку 4.3 зображено чотирьохфакторний профіль даної проблеми.

Рис. 4.3. Чотирьохфакторний профіль причин

Спеціалісти радять, що для вирішення проблеми необхідне її чітке уявлення, розуміння. Для цього корисно сформулювати і записати її на папері так, щоб текст зайняв тільки декілька сторінок, був коротким і зрозумілим. При цьому потрібно мати на увазі наступне співвідношення. Якщо потрібно прийняти рішення за п’ять хвилин, то висвітлення проблеми повинно зайняти не більше однієї хвилини, якщо за п’ять годин – не більше однієї години. Інший час має бути затрачений для пошуку рішення.

5. Евристичні методи обґрунтування і прийняття рішень.

5.1. Суть методів обґрунтування і прийняття управлінських рішень, їх класифікація.

Методи – це організація прийомів і способів, що забезпечують досягнення поставленої мети. При цьому під способом розуміється порядок примінення сил і засобів, якими володіє керівник.

Методи управління процесом розробки, прийняття і реалізації управлінських рішень – це методи реалізації обєктивних законів, притаманних даному процесу (законів мислення, економічних законів, законів, які визначають взаємозвязок засобів праці і організації діяльності керівників з людьми, як елементами цієї організації, що враховує соціально-психологічні відносини і т.д.).

Розглядаючи направленість, потрібно враховувати, що на практиці не буває «чистих» мотиваційних впливів, вони визначаються культурою людини, його станом, ситуацією яка складається.

Характеристика організаційної форми методів управління включає тип впливу (прямий, побічний) і характеристику впливу (акт, норма). Методи розробки впливу можуть бути індивідуальними, колективними і колегіальними.

Під обгрунтуванням прийнятого рішення розуміється його підкріплення переконливими доказами відповідності даного рішення заданим критеріям і реально існуючим обмеженням.

Методи управління розділені на методи управлінського впливу (соціально-психологічні), методи управління організацією діяльності персоналу управління і методи управління індивідуальною діяльністю людини.

За способом розумової діяльності людини методи управління є: імпиричні і аналітичні, що опираються як на особистий досвід керівника так і суспільний досвід, а також на освоєні навики, а також є діалектичний спосіб, що потребує творчої (евристичної) діяльності.

За логічною структурою імпирична, аналітична і діалектична праці одинакові, але відрізняються за способом мислення. Різниця полягає в тому, що аналіз і синтез здійснюється по вже відомумуалгоритму програми дій, а в процесі творчої розумової праці здійснюється пошук нового алгоритму, програми, за якими потрібно здійснювати дії з метою аналізу і синтезу інформації.