Розділ 1. Суть управлінських рішень

1. Процес управління і управлінські рішення.

1.1. Суть, аспекти, функції і значення управлінських рішень.

Поняття “рішення” у науковій літературі трактується порізному. Найчастіше воно розуміється і як процес, і як акт вибору, і як результат вибору [12].

Рішення як процес характеризується тим, що воно, протікаючи в часі, здійснюється в кілька етапів (підготовки, формування, прийняття і реалізації рішення). Рішення як результат вибору являє собою розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту).

Людина протягом дня приймає десятки і сотні різних рішень: у побуті, особистих відносинах, виробництві, бізнесі, але далеко не всі вони є управлінськими.

Управлінське рішення (УР) приймається керівником і спрямоване на підлеглий йому колектив, що, будучи об’єктом керування, здатний і зобов’язаний його виконати в точній відповідності з установленими правилами. Воно являє собою вибір попередньо осмисленої мети, а також засобів і методів її досягнення.

УР - це вибір однієї з кількох можливих альтернатив. Тобто, це модель, у якій з певного числа варіантів вибирається кращий. Відсутність вибору ускладнює процес ухвалення рішення. Ця ситуація передбачає, що рішення вже ухвалив хтось інший або непідвладні сили.

Результатом обраного рішення повинна бути якась дія. Прийняття рішення (ПР) означає процес, завдяки якому обирається лінія поведінки, як вирішення певної проблеми. Тут ключовими поняттями є процес, лінія поведінки, вибір рішення і проблема. Звідси випливає дві умови ухвалення рішення - визначення проблеми і вибір рішення.

Ухвалення Р в організаціях охоплює створення вибору для зміни певного існуючого стану, вибір однієї лінії поведінки з кількох можливих, мобілізація певних організаційних та індивідуальних ресурсів на виконання рішення і діяльність спрямовану на досягнення бажаного результату. Ухвалення Р потребує витрат ресурсів. Це - виконавча фаза УР.

Всяке УР має:

• суб’єкт, тобто особу або орган, який приймає дане рішення;

• об’єкт, тобто трудовий колектив або окремі робітники, які повинні виконувати дане рішення;

• предмет, тобто зміст рішення, в якому визначається, що потрібно робити і т.д.

УР є комплексним актом, що включає в себе методологічні, організаційні, інформаційні, економічні, технологічні, соціальні, психологічні, правові аспекти.

Методичні аспекти відображають єдність і цілісність наукових знань необхідних для ПР.

Організаційні аспекти відображають стан і перспективи розвитку організаційної і функціональної структури органів управління, побудову і порядок функціонування осіб що приймають рішення (ОПР) в системі управління на різних рівнях ієрархії.

Інформаційний аспект полягає в тому, що УР є результатом обробки інформації, в ході якого здійснюється вибір оптимального рішення із всіх можливих варіантів.

Економічний аспект зумовлений тим, що в процесі управління відображається використання ресурсів підприємства – від оцінки їх наявності до перетворення їх в продукт.

Технологічні аспекти визначають рівень технологій, які використовуються і розробляються в управлінні для ПР, перспективи розвитку автоматизованих і людино-машинних систем ПР.

Соціальний аспект полягає в тому, що УР приймається людьми і зачіпає інтереси людей.

Психологічний аспект проявляється в тому, що УР являє собою результат розумової діяльності людини. Тому якість рішення в значній мірі залежить від глибини мислення, яке в свою чергу безпосередньо пов’язано із знанням та досвідом ОПР.

Правовий аспект відображає відношення між різними ієрархічними рівнями системи управління і окремими посадовими особами в підготовці ПР.

Серед функцій УР можна виділити такі три основні функції:

1. Направляюча функція Р передбачає напрямок дій для реалізації окремих функцій управління (планування, організації, контролю, мотивації), які реалізуються безпосередньо через рішення для досягнення цілей організації (О).

2. Координуюча функція Р відображається в необхідності узгодження дій виконавців при реалізації Р в затверджені терміни і відповідної якості.

3. Мотивуюча функція Р реалізується через систему організаційних мір (накази, постанови, розпорядження), економічних стимулів (премії, надбавки), соціальних оцінок (самоствердження особистості, творча самореалізація).

Від якості розробки, прийняття та впровадження УР залежить ефективність використання всіх елементів та підсистем організації (людських, матеріальних, фінансових, енергетичних та інформаційних ресурсів). За результатами рішення відбувається процес порівняння, аналізу та оцінки запланованих показників і досягнутих результатів. Розроблене ефективне управлінське рішення є основою забезпечення конкурентноздатності продукції і фірми на ринку, формування раціональних організаційних структур, проведення правильної кадрової політики і роботи, регулювання соціально-психологічних відношень на підприємстві, створення позитивного іміджу і т.д.