5. Вимоги до управлінських рішень
Ефективність.
Економічність.
Своєчастність.
Обгрунтованість.
Реальність.
Ефективне рішення повинно найбільш повно забезпечувати досягнення поставленої організацією мети.
Економічне рішення повинно забезпечувати досягнення поставленої мети з найменшими витратами.
Своєчасність рішення та досягнення цілей. Коли вирішуються проблеми, події розвиваються. Може статися так, що прекрасна ідея (альтернатива) старіє і втрачає сенс у майбутньому. Вона (ідея) була актуальна у минулому.
Обгрунтованість рішення. Виконавці повинні бути переконані, що рішення обгрунтоване, тому не можна плутати фактичну обгрунтованість та її сприймання виконавцями.
• Реальність виконання рішення повинна відповідати силам колективу та його ресурсам.
Рішення повинно бути таким, яке можна реально здійснити, тобто не можна приймати рішень, які не реальні, абстрактні.
Прийняття рішення повинно бути ефективним та відповідати силам та можливостям колективу, який його виконує.
Для досягнення ефективності рішень особливого значення набувають методи доведення прийнятих рішень до виконавців. Доведення рішень до виконавців починається з розчленування альтернатив на групові та індивідуальні завдання та підбору виконавців. Кожний співробітник отримує персонально конкретне завдання, яке відповідає його службовим обов'язкам та залежить від об'єктивних та суб'єктивних чинників.
Тому виділяють чотири основні причини невиконання рішень:
якщо рішення було недостатньо чітко сформульоване керівником;
якщо рішення було ясно та чітко сформульоване, але виконавець його недостатньо усвідомив;
рішення чітко сформульоване, виконавець його добре усвідомив, але він не мав достатньо необхідних умов та можливостей для його виконання;
рішення було грамотно сформульоване, виконавець його добре усвідомив, мав достатньо ресурсів для його виконання, але він сам не мав внутрішньої згоди з варіантом рішення, яке було запропоноване керівником. Виконавець в даному випадку може мати свій більш ефективний, на його думку, варіант рішення цієї проблеми.
Таким чином, можна зробити висновок, що ефективність рішення залежить не тільки від його оптимальності, але й від того, як це рішення доведено до виконавців та особистих якостей керівників та виконавців.
Перші враження про роботу, яку потрібно виконати, формуються у виконавця під час отримання та усвідомлення завдання. Після цього ідея (модель завдання) уточнюється, збагачується через адаптацію до реальних та об'єктивних умов внутрішнього та зовнішнього середовища. На цій основі розробляється технологія виконання рішення (ідеальна модель діяльності виконавця з виконання завдання керівника).
Для того щоб модель діяльності виконавця була виконана точно із завданням керівника, до неї пред'являють ряд вимог:
Повнота моделі рішення описує її відповідність задуму керівника, його рішенню та поставленим керівником завданням, а також змісту, структурі та умовам виконавської діяльності. Добре було б, якщо б модель була така, щоб виконавець подумки міг уявити всі деталі майбутньої роботи.
Мотивація моделі рішення повинна спонукати активну діяльність виконавця, спонукати внутрішні потреби для виконання завдання.
Стійкість до стресу та витривалість моделі передбачає здатність виконавця чітко реалізувати план дій, який склався в його свідомості, за будь-яких складних обставин.
Глибина відображення первісної ідеї характеризує оперативну модель діяльності з точки зору розвитку динаміки майбутньої діяльності.
Узгодженість моделі рішення потрібна тому, що часто виконавець діє один, тому його дії з питань часу, місця і ін. повинні бути узгоджені з діями інших виконавців, що вирішують інші завдання.
Точність моделі потрібна тому, що якщо ідея абстрактна, то може бути виконана або формально, або зовсім невиконана.
Гнучкість моделі — критерій, який ніби протистоїть попереднім чинникам. Але в природі не існує незмінних структур, які є абсолютно жорсткими. Тому проблема полягає в тому, щоб вибрати оптимальне співвідношення між стабільністю (нерухомістю) та гнучкістю моделі.