
- •Теоретичні відомості
- •Характеристика групи сполучних тканин
- •1.1 Рідкі сполучні тканини
- •Група власне сполучних тканин
- •Сполучні тканини зі спеціальними функціями
- •Тверді сполучні тканини
- •2.1. Кісткова тканина та її морфо-фізіологічні особливості
- •Хрящова тканина та її морфо-фізіологічні особливості
- •Група м’язових тканини
- •Посмугована м’язова тканина та її особливості
- •Гладка м’язова тканина та її особливості
- •Епітеліальні тканини та їхні морфо-фізіологічні особливості
- •Нервова тканина та її особливості
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
Гладка м’язова тканина та її особливості
Гладка м’язова тканина розташовується у стінках судин і більшості порожнистих внутрішніх органів – стравоходу, шлунка, кишок, сечового міхура, матки та ін. Для гладкої м’язової тканини характерним є дуже щільне розміщення її клітин.У препаратах тканин волокна гладкої тканини мають однорідний колір, чергування темних і світлих ділянок не спостерігається. Міофібрили у м’язових волокнах не перекриваються, тому гладкі м’язи скорочуються повільно. Поте можуть значний час перебувати у скороченому стані. Такий тип скоротливої активності прийнято називати тонічним. Вони ощадливо використовують енергетичні ресурси та кисень, а тому практично не втомлюються.
Гладка м’язова тканина іннервується вегетативною нервовою системою і тому, на відміну від посмугованої мускулатури, не підпорядкована нашій волі, хоча перебуває під контролем кори великих півкуль, як і всі інші види скоротливих тканин.
Фізіологічна регенерація гладкої м’язової тканини відбувається шляхом оновлення клітинних елементів на субклітинному рівні. Можливість повноцінного заміщення пошкодженої тканини визначається об’ємом пошкодження. При достатньо великих зонах пошкодження на місці гладкої м’язової тканини, розвивається волокниста сполучна тканина, в якій поступово збільшується вміст колагенових волокон, внаслідок чого вона з пухкої волокнистої перетворюється у щільну (рубцеву).
Епітеліальні тканини та їхні морфо-фізіологічні особливості
Епітеліальна тканина утворює шар клітин, з яких складаються слизові оболонки всіх внутрішніх органів і порожнин організму. Через епітелій відбувається обмін речовин між організмом та навколишнім середовищем. В епітеліальній тканині клітини щільно прилягають одна до одної, міжклітинної речовини мало. Завдяки цьому створюється перешкода для проникнення в організм мікроорганізмів, шкідливих речовин, забезпечується надійний захист тканин, що розташовані під епітелієм. Розрізняють декілька видів епітелію. Одно- та багатошаровий, залежно від будови клітин: плоскоклітинний епітелій, кубічний, циліндричний, залозистий і війчастий. Кожний тип епітелію вистилає певні органи та виконує характерну функцію. Наприклад, залозистий епітелій заповнює секреторні органи, війчастий епітелій вистилає носову порожнину, тим самим запобігаючи рухом вій проникненню пилу та інших об’єктів у внутрішні дихальні органи. Епітелій має високу здатність до регенерації.
1 2 3
Рис. 12. Одношаровий епітелій: 1 – базальна мембрана; 2 – протоплазматичні містки; 3- ядра епітеліальних клітин
1 2
Рис. 13. Кубічний епітелій: 1- клітина, 2- ядро
1 |
|
2 3 4
5 |
Рис. 14. Циліндричний епітелій: 1 –клітина, що секретує слиз; 2, 3 –мікроворсинки; 4- циліндрична клітина; 5 –базальна мембрана (вистилає верхні відділи кишківника, забезпечує ефективність травлення та всмоктування)
Рис. 15. Багатошаровий епітелій: 1 – власне епітелій; 2 – прошарок сполучної тканини